Жовте
Жовте — село в Україні, в П'ятихатському районі Дніпропетровської області. Розташоване на березі річки Жовтої за 18 км від районного центру, на автомагістралі Київ—Дніпропетровськ.
На території села виявлено і досліджено ще 1881 року скіфський курган IV століття до н. е.1.
У першій половині XVII століття відставні старшини війська запорізького з родинами і наймитами заснували тут хутори2.
19 квітня — 6 травня 1648 року неподалік від Жовтого відбулася битва козаків, керованих Богданом Хмельницьким, з авангардом польсько-шляхетського війська. За переказами штаб Богдана Хмельницького містився у Жовтому, звідси послав він дозір до Кам'яного Затону (с. Дніпровокам'янка), щоб залучити на свій бік реєстрових козаків. Поповнивши свої загони реєстровцями, Хмельницький оточив польське військо і вщент розбив його3. У 1680 році Жовте було одним з головних хуторів Запорізького Коша4. Після скасування Запорізької Січі Жовте стало державною військовою слободою, яка на той мала 71 двір з 283 мешканцями. У 1823 році її перетворено на військове поселення і поділено на сотні.
Військові поселенці, несучи службу, водночас займалися сільським господарством, рибальством, торгівлею. Жінки пряли льон, коноплі, шерсть, ткали полотно і сукна. Після ліквідації військових поселень жителі Жовтого стали державними селянами. Земля належала державі, яку селяни не мали права без дозволу властей залишати. Вони обкладалися великими грошовими податками (подушна подать, мирські збори тощо), а також натуральними повинностями. Необмежну владу над ними мав волосний старшина. Так, за якусь дрібну провину старшина побив селянина О. Бєліка, потім наказав сторожам «всипати» йому ще 150 різок, оформивши протокол про покарання цього селянина 25 різками5.
За указами 1866—1867 років, за селянами Жовтого закріплялись колишні земельні наділи (5,7 десятини на ревізьку душу, яких налічувалось 1445 чол.6).
Водночас з розвитком капіталістичних відносин в пореформений період село стає центром місцевої торгівлі. Кожного року відбувались ярмарки, по неділях — базари. Зросла і кількість населення. Так, у 1877 році тут проживало 3314 чол., у 1884 — 4520 чол. Крім селян, в ньому мешкало 89 міщан, 9 чол. духівництва7. Кількість орної землі залишалася майже незмінною: у 1864 році — 8236 десятин, у 1900—8590 десятин8.
Під тягарем великих податків більшість селянських господарств занепадала і розорювалась. За рахунок їх зростало і зміцнювалось куркульство. Наприкінці XIX століття куркулі мали в селі 2 олійниці, 2 склади реманенту, кілька мануфактурних та бакалійних крамниць. У них було 843,5 десятини землі. Бідняки, що становили третину селян Жовтого, йшли в найми до місцевих багатіїв або на довготривалі заробітки. За даними 1884 року, таких заробітчан в селі налічувалось 27 (24 чоловіки і 3 жінки). Крім того, жовтянські куркулі наймали робітників на ринку праці у Саксагані.
Інтереси багатіїв у селі захищала царська адміністрація в складі волосного старшини, який обирався з куркулів, пристава, урядника, що призначалися повітовою поліцейською владою, податкового інспектора. На сходці право голосу мали лише 576 чоловік.
Серед населення часто спалахували епідемії холери, тифу, віспи та інших інфекційних захворювань. Першу лікарню на 25 ліжок побудовано лише 1903 року, а ще пізніше, в 1911 році — амбулаторію9.
Понад три чверті жителів села були неписьменними. У такому великому селі початкову школу відкрили тільки наприкінці 70-х років XIX століття. У ній навчались 60 хлопчиків і одна дівчинка. Напередодні першої світової війни у Жовтому діяли однокласне церковнопарафіальне училище і 2 початкові школи, де навчалося близько 100 дітей10. Церква ж існувала тут з 1778 року.
Тяжке економічне становище, політичне безправ'я селян викликали в них обурення й протест. Під час революційних подій 1905—1907 рр. жителі Жовтого робили потрави поміщицьких посівів, вимагали у поміщика Яковлева знизити орендні ціни.
Внаслідок столипінської аграрної реформи ще більше збагатіла заможна верхівка села, яка за безцінь скуповувала у бідноти й прибирала до своїх рук землі. На хутори вийшли 14 родин, за якими закріпили 2667 десятин землі11. На 1913 рік 1300 дворів мали 8046 десятин землі. В самій сільській громаді було більше 10 куркульських господарств, які володіли від 40 до 150 десятинами землі кожне. Більшість селянських дворів мала по 3—5 десятин, тому селяни йшли в найми або на заробітки, здебільшого — на шахти, рудники тощо. Класові суперечності на селі ще більше загострювались.
1 Архів Інституту археології АН СРСР в Ленінграді. Справа імператорської археологічної комісії № 3, 1881 р.
2 По Екатерининской железной дороге, вып. 1, стор. 115.
3 В. А. Голобуцкий. Запорожское казачество, стор. 206.
4 Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии, вып. 1, стор. 242, 245, 272.
5 Н. Н. Лещенко. Крестьянское движение на Украине в связи с проведением реформы 1861 г., стор. 241.
6 Список населенных мест Верхнеднепровского уезда Екатеринославской губернии, стор. 16, 17.
7 ЦДІА СРСР, ф. 1290, оп. 4, спр. 257, арк. 7, 8.
8 Список населенных мест Верхнеднепровского уезда Екатеринославской губернии, стор. 24.
9 Труды XI губернского съезда земских врачей и представителей земских учреждений Екатеринославской губернии 20—29 марта 1914 г., т. 1, стор. 175.
10 Вся Екатеринославская губерния. 1914 г., стор. 166; Доклады и отчеты губернскому земскому собранию. Екатеринослав, 1915, стор. 350.
11 Вся Екатеринославская губерния. 1913 г., стор. 166—169.
Населені пункти Дніпропетровської області : Апостолове (Грушівка , Мар’янське) • Васильківка (Великоолександрівка , Чаплине) • Верхівцеве • Верхньодніпровськ (Мишурин Ріг) • Вільногірськ • Дніпродзержинськ • Дніпропетровськ (Підгородне , Сурсько-Литовське) • Жовті Води • Кривий Ріг (Лозуватка) • Кринички (Аули , Щорськ) • Магдалинівка (Котовка , Личкове) • Марганець • Межова (Слов’янка) • Нікополь (Покровське , Шолохове) • Новомосковськ (Перещепине , Голубівка , Знаменівка , Миколаївка , Попасне) • Орджонікідзе • Павлоград (Булахівка , Вербки , Межеріч , Троїцьке) • Першотравенськ • Петропавлівка (Троїцьке) • Петриківка • Покровське (Великомихайлівка) • П'ятихатки (Лихівка , Жовте , Саксагань) • Синельникове (Роздори , Славгород) • Cолоне (Військове) • Софіївка (Жовтневе , Ордо-Василівка) • Томаківка • Царичанка • Широке (Миколаївка) • Юр’ївка