Синельникове

     Синельникове — місто обласного значення Дніпропетровської області, центр Синельниківського району, великий залізничний вузол. Розташоване за 48 км на південний схід від Дніпропетровська, на перетині двох залізничних магістралей: Донбас — Криворіжжя і Москва—Сімферополь. Асфальтова дорога зв’язує його з автомагістраллю Москва — Сімферополь.
     Синельникове виникло на початку XIX століття як селище Павлоградського повіту Катеринославської губернії на землях, подарованих царським урядом генералу І. М. Синельникову. В зв’язку з будівництвом у другій половині XIX століття на півдні України залізниць на цій території почалося спорудження однієї з ділянок Курсько-Харківсько-Севастопольської залізниці (між Лозовою і Олександрівськом). У 1868—69 рр. тут побудували залізничну станцію, яка дістала назву від імені власника землі — Синельникове. Майже одночасно почалося будівництво залізничної колії Синельникове—Нижньодніпровськ Катерининської залізниці, яке було завершено в 1873 році.
     З цього часу Синельникове стає важливим залізничним вузлом півдня України. Поблизу залізничної станції швидко зростало селище, яке дістало таку ж назву. За переписом 1897 року, населення його становило понад 2900 чол. Основна частина жителів працювала на залізниці, решта займалася сільським господарством¹.
     Наприкінці XIX століття у Синельниковому виникли перші промислові підприємства по обслуговуванню залізничного транспорту. В 1895 році було закінчено будівництво паровозного депо і вагоноремонтних майстерень. З’явилися також приватні підприємства по переробці сільськогосподарської продукції: олійниці, крупорушки, млини². В 1900 році став до ладу пороховий завод С. Якубовського, на якому працювало понад 100 робітників. У 1903 році була відкрита ковальсько-пресова майстерня, яка належала Б. Яцкевичу. В майстерні працювало кілька десятків робітників.
     Тяжким і безпросвітним було життя робітників промислових підприємств і залізничників Синельникового. Робочий день тривав 12—13 годин. Особливо виснажливою була праця чистильників, промивників, колійних робітників. Всі роботи по ремонту провадилися вручну: основними знаряддями були лом, кувалда, лопата. Заробітна плата залізничників не перевищувала 12—17 крб. на місяць. Та й вона постійно урізувалася численними штрафами і відрахуваннями. Щоб якось прожити, робітники змушені були брати продукти в борг у крамарів за підвищеними цінами. Голод і злидні постійно переслідували трудящих.
     З 1910 року і до першої світової війни станція Синельникове відігравала значну роль в економічному житті півдня України. Загальний вантажооборот залізничного вузла на той час становив 2,5 млн. пудів. Провідне місце займали перевезення хлібних вантажів³. Збільшилися також перевезення вугілля з Донбасу. Тут працювали пороховий завод, ковальсько-пресові майстерні Яцкевича, цілий ряд дрібних підприємств по переробці сільськогосподарських продуктів. Значна частина населення була зайнята на залізничному транспорті, а також на промислових підприємствах; решта займалася кустарними промислами: пошиттям взуття, бондарством, виготовленням речей хатнього вжитку.
     Завдяки вигідному розташуванню Синельникового — на перетині важливих залізничних магістралей півдня країни — сюди стікалася велика кількість торговців. Селище стало значним центром закупівлі і відправки хліба. Тут були фірми, які скуповували в навколишніх селах пшеницю та ячмінь і відправляли за кордон. В Синельниковому діяли відділення Петербурзького міжнародного комерційного банку та товариство взаємного кредиту. Загальний оборот капіталу 50 торговельних контор, що були тут, становив понад 500 тис. крб. на рік.
     Лікарні селище не мало. При станції працював т. зв. приймальний покій, де лікар та 2 фельдшери подавали хворим першу медичну допомогу. Для стаціонарного лікування пацієнтів відправляли в Катеринослав або Олександрівськ.
     Першу однокласну школу відкрили тут лише в 1895 році, згодом вона була перетворена на церковнопарафіальну. В 1897 році в селищі почало діяти двокласне училище по підготовці телеграфістів та конторщиків. У 1908 році була відкрита земська школа, а в 1912 році — жіноча прогімназія, яку за вимогою місцевих торговців через рік реорганізували в комерційне училище. В школах навчалися головним чином діти заможних. На 1913 рік 84 проц. жителів Синельникового були неписьменними⁴.

1  ЦДІА СРСР, ф. 1293, оп. 168, спр. 27.
2  Екатеринославская губерния, вып. 2. Памятная книжка и адрес-календарь на 1900 год. Екатеринослав, 1899, стор. 78.
3  Россия. Полное географическое описание нашего отечества, т. 14, стор.
4  Доклады и отчеты губернского земского собрания за 1915 г., Екатеринослав, 1916, стор. 330, 332, 363.

Населені пункти Дніпропетровської області : Апостолове (Грушівка , Мар’янське) • Васильківка (Великоолександрівка , Чаплине) • Верхівцеве • Верхньодніпровськ (Мишурин Ріг) • Вільногірськ • Дніпродзержинськ • Дніпропетровськ (Підгородне , Сурсько-Литовське) • Жовті Води • Кривий Ріг (Лозуватка) • Кринички (Аули , Щорськ) • Магдалинівка (Котовка , Личкове) • Марганець • Межова (Слов’янка) • Нікополь (Покровське , Шолохове) • Новомосковськ (Перещепине , Голубівка , Знаменівка , Миколаївка , Попасне) • Орджонікідзе • Павлоград (Булахівка , Вербки , Межеріч , Троїцьке) • Першотравенськ • Петропавлівка (Троїцьке) • Петриківка • Покровське (Великомихайлівка) • П'ятихатки (Лихівка , Жовте , Саксагань) • Синельникове (Роздори , Славгород) • Cолоне (Військове) • Софіївка (Жовтневе , Ордо-Василівка) • Томаківка • Царичанка • Широке (Миколаївка) • Юр’ївка