Аули

     Аули — селище міського типу в Україні, Криничанському районі Дніпропетровській області. Розташовані за 24 км від районного центру і за 3 км від найближчої залізничної станції Воскобойня.
     На території сучасних Аул та на їх околицях виявлено 2 поселення та курганний могильник доби бронзи (XV—IX століття до н. е.). В цих курганах зустрічаються також скіфські поховання з конем та зброєю (IV—III століття до н. е.). Виявлено також 4 слов'янські поселення, з них 2 належать до черняхівської культури (II— VI століття н. е.), поселення VIII століття та періоду Київської Русі (X—XII століття н. е.)1.
     З ліквідацією Запорізької Січі зимівник, що існував на місці сучасного селища, перетворили на державну слободу. Декого із запорожців переселили на Кубань, а слобода заселялася мешканцями з сіл Полтавської губернії: Келеберди, Потоки, Рашівки, славнозвісними гончарами з Опішні, а також кріпаками — втікачами з різних губерній України. У 1797 році тут налічувалось 55 дворів і 221 чол. населення2.
     Про походження назви слободи існує легенда. Нібито Катерина II, подорожуючи на південь, зупинилась у селі Шошинівці. Оглядаючи місцевість з шошинівської церкви, вона помітила на обрії хутір і запитала: «А що це за аул?». Відтоді, гадають, назва Аули, Авули закріпилася за поселенням.
     Наявність судноплавного Дніпра та Великого шляху створювали умови для господарського розвитку села. За сторіччя кількість його жителів збільшилась майже в 9 разів. У 1886 році в Аулах було 426 господарств і 1945 мешканців3. Людей приваблювали родючі наддніпрянські землі та попит на робочі руки на нових промислових підприємствах Кам'янського. У 1896 році в селі були 2 хлібні магазини, З торгові, бакалійні і мануфактурні лавки, корчма4.
     За матеріалами подвірного перепису, проведеного на Катеринославщині 1898 року, в Аулах Романківської волості налічувалось вже 638 господарств і 3910 жителів5. 176 дворів не мали робочої худоби, 141 — ніякого реманенту, 336 господарств — або худоби, або реманенту. Вони змушені були обробляти землю супрягою. З кожним роком в селі зростав прошарок збіднілих селян. Так, у 1898 році в Аулах жителі 96 дворів, що не мали тягла й реманенту, зовсім відірвалися від хліборобства, а інші 52 — займалися ним частково. Працездатне населення цих бідняцьких господарств — 157 чоловіків і 8 жінок — працювали на різних промислах, зокрема на металургійному заводі у Кам’янському, йшли в найми до поміщиків (в економію сусідньої Шошинівки) та куркулів.
     Землеволодіння в Аулах розподілялося так: 103 господарства мали від 1 до 3 десятин землі, 168 — від 3 до 5 десятин, 351 — від 5 до 10 десятин, 4 — від 10 до 20 десятин землі. Всього за аульською громадою було закріплено 5594 десятини орної землі. За всю цю землю вона щороку платила державі 7044 карбованці.
     Найбільше земельних угідь зосередила у своїх руках церква. Їй належало 120 десятин найкращої землі, які безкоштовно оброблялися громадою. Щороку святі отці одержували 1200 крб. чистого прибутку6.
     В селі панували злидні і темрява. У 1898 році 432 двори не мали жодного письменного; загальне число письменних дорослих разом з учнями становило лише 7 проц. населення.
     В селі діяла початкова земська школа, заснована в 1885 році. Діти бідноти часто не мали змоги закінчити курс навчання. Так, у 1913 році з 104 учнів школи 27 хлопчиків та 13 дівчаток мусили покинути школу7. Жодної медичної установи в Аулах не було.


1  «Краткие сообщения Института археологии АН УССР», 1959, т. 12, стор. 97, 100, 101.
2  Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии, вып. 1, стор. 170, 171.
3  Волости и важнейшие селения Европейской России, вып. 8. СПб., 1886, стор. 21.
4  ЦДІА СРСР, ф. 1290, оп. 11, спр. 619, арк. 217.
5  Материалы для оценки земель Екатеринославской губернии, т. 1, Екатеринославский уезд, стор. 121—129.
6  Справочная книга Екатеринославской епархии за 1913 год. Екатеринослав, 1914, стор. 169.
7  Список начальных народных училищ уездного земства и служащих в них за 1913/1914 уч. гг. Екатеринослав, 1914, стор. 8, 90, 91.


Населені пункти Дніпропетровської області : Апостолове (Грушівка , Мар’янське) • Васильківка (Великоолександрівка , Чаплине) • ВерхівцевеВерхньодніпровськ (Мишурин Ріг) • ВільногірськДніпродзержинськДніпропетровськ (Підгородне , Сурсько-Литовське) • Жовті ВодиКривий Ріг (Лозуватка) • Кринички (Аули , Щорськ) • Магдалинівка (Котовка , Личкове) • МарганецьМежова (Слов’янка) • Нікополь (Покровське , Шолохове) • Новомосковськ (Перещепине , Голубівка , Знаменівка , Миколаївка , Попасне) • ОрджонікідзеПавлоград (Булахівка , Вербки , Межеріч , Троїцьке) • ПершотравенськПетропавлівка (Троїцьке) • ПетриківкаПокровське (Великомихайлівка) • П'ятихатки (Лихівка , Жовте , Саксагань) • Синельникове (Роздори , Славгород) • Cолоне (Військове) • Софіївка (Жовтневе , Ордо-Василівка) • ТомаківкаЦаричанкаШироке (Миколаївка) • Юр’ївка