Апостолове

     Апостолове (до 1923 року — село Покровське) — місто районного підпорядкування, адміністративний центр Апостолівського району Дніпропетровської області. Розташоване за 160 км на південний захід від Дніпропетровська в межиріччі Дніпра, Інгульця та Базавлука. Одночасно є залізничним вузлом на перехресті магістралей Дніпропетровськ — Херсон, Запоріжжя — Довгинцеве. За 2 км від міста проходить автотраса Нікополь — Кривий Ріг і канал Дніпро — Кривий Ріг. 
     Відомості про перших поселенців у цій місцевості сягають у глибину століть. Поблизу міста досліджено кілька курганів доби бронзи (III — І тис. до н. е.), два скіфських кургани — Баби і Розкопана Могила (IV—III століття до н.  е.) з похованнями ватажків, в яких виявлені золоті прикраси, зброя, посуд тощо. Досліджені також окремі поховання кочівників XIII—XIV століть1.
     Територія, яку займає місто, в давнину славилася природними багатствами. Родючі землі, багаті рибою річки, велика кількість дичини приваблювали сюди втікачів, що рятувалися від феодального гніту. Запорізькі козаки які оселялися тут, створювали зимівники і хутори.
     Після ліквідації Запорізької Січі в цих місцях оселився правнук гетьмана Данила Апостола, відставний секунд-майор Ямбурзького кірасирського полку М. Д. Апостол. У 1793 році він одержав за указом Катерини II земельний наділ — 12 тис. десятин землі обабіч степової річки Вошивої (в ній водилася велика кількість дафній — водяних вошей). Таку ж назву спочатку дістало й село, засноване Апостолом. Після побудови у 1818 році церкви святої Покрови воно було внесено до єпархіальних реєстрів під назвою Покровське.
     На 1835 рік у селі проживало 1290, а за переписом 1859 року — 2088 жителів2. Це були здебільшого казенні селяни, які платили державі великі податки і виконували різноманітні повинності. Багато жителів села наймитувало в місцевих поміщиків Корнілова і Синельникова, заробляючи за 6 місяців 20—25 крб. Жінкам платили вдвоє менше. Становище селян часто погіршувалось і в зв'язку з стихійними лихами. Так, у 1862 році була посуха, в наступному — поширилися солончаки внаслідок зменшення зелених насаджень3.
     На початок XX століття більше половини селянських дворів Покровського мало від 3 до 5 десятин землі. В той же час 31 куркульське господарство володіло від 25 до 30 десятинами землі, 10 сільських багатіїв мали по 50 десятин кожний, а 4 — навіть до 75 десятин. Подібне становище було і з худобою: 102 селянських господарства зовсім її не мали, 114 — були безкінними, по 1—2 коней мала половина дворів. Одночасно 28 куркульських господарств мали від 8 до 15 коней, а 3 куркулі — до 20 голів робочої худоби4.
     Після реформи 1861 року дальшого розвитку набули місцеві промислові підприємства. Зростала кількість населення. В 1896 році тут проживали 4419, а в 1904 році — 5581 чоловік5. У 1912 році в селі було вже 886 дворів з 6929 мешканцями6.
     Розвиток капіталізму і велике зростання виробництва товарного зерна на продаж, а також розробка залізорудних родовищ Криворізького басейну вимагали розширення мережі шляхів сполучення. Наприкінці XIX століття почалося будівництво залізниці Довгинцеве — Олександрівськ (нині Запоріжжя). У 1904 році поблизу Покровського споруджено станцію і вокзал Апостолове. Навколо станції утворилося робітниче селище, населення якого з початком руху поїздів швидко зростало за рахунок робітників-залізничників та обслуговуючого персоналу. З'явилися будинки службовців станції, купців та торговців, які скуповували і відправляли хліб та інші сільськогосподарські продукти.
     На початку XX століття в Покровському, тоді волосному центрі Херсонського повіту, діяла невеличка лікарня на 10 ліжок з аптекою, яка обслуговувала населення не тільки цієї, але й сусідніх волостей. Медичну допомогу подавали один лікар та аптекар, який виконував також обов'язки фельдшера.
     Перший учбовий заклад відкрили тут у 1871 році. Це була трикласна церковно-парафіальна школа, до якої прийняли 131 хлопця і 32 дівчинки; з них закінчили школу тільки 7 хлопців і 3 дівчинки — діти сільських багатіїв7. У 1912 році в селі було 4 початкові школи, але вони не охоплювали навчанням і половини дітей шкільного віку. 88 проц. селян Покровського були неписьменними.


1  Труды XI археологического съезда, т. 1. М., 1901, стор. 717—735.
2  Материалы для оценки земель Херсонской губернии, т. 6, Херсонский уезд. Херсон, 1890, стор. 5, 250—251.
3  Материалы для географии и статистики России, т. 1. Херсонская губерния. СПб., 1863, стор. 231.
4  Список землевладений Херсонского уезда по волостям на 1902 год. Херсон, 1902, стор. 109.
5  Список населенных мест Херсонской губернии и статистические данные о каждом поселении. Херсон, 1896, стор. 463; Списки населенных мест Херсонского уезда на 1904 г. Херсон, 1904, стор. 92.
6  Список населенных мест Херсонского уезда на 1912 год. Херсон, 1912, стор. 86.
7  Отчет Херсонской уездной земской управы об ее деятельности и состоянии земского хозяйства в Херсонском уезде за 1892 г. Херсон, 1893, стор. 272—273.


Населені пункти Дніпропетровської області : Апостолове (Грушівка , Мар’янське) • Васильківка (Великоолександрівка , Чаплине) • ВерхівцевеВерхньодніпровськ (Мишурин Ріг) • ВільногірськДніпродзержинськДніпропетровськ (Підгородне , Сурсько-Литовське) • Жовті ВодиКривий Ріг (Лозуватка) • Кринички (Аули , Щорськ) • Магдалинівка (Котовка , Личкове) • МарганецьМежова (Слов’янка) • Нікополь (Покровське , Шолохове) • Новомосковськ (Перещепине , Голубівка , Знаменівка , Миколаївка , Попасне) • ОрджонікідзеПавлоград (Булахівка , Вербки , Межеріч , Троїцьке) • ПершотравенськПетропавлівка (Троїцьке) • ПетриківкаПокровське (Великомихайлівка) • П'ятихатки (Лихівка , Жовте , Саксагань) • Синельникове (Роздори , Славгород) • Cолоне (Військове) • Софіївка (Жовтневе , Ордо-Василівка) • ТомаківкаЦаричанкаШироке (Миколаївка) • Юр’ївка