Васильківка
Васильківка — селище міського типу (з 1957 року), центр Васильківського району Дніпропетровської області. Розташована на річці Вовчій (басейн Дніпра), за 95 км від Дніпропетровська. Селище перетинає Придніпровська залізниця, неподалік знаходиться залізнична станція Улянівка.
В околицях Васильківки розташовані кургани кочовиків-половців (XI—XIII століття)1.
Назва селища походить від урочища Васильківки на річці Вовчій, де на початку XVIII століття був запорізький зимівник. Після переселення сюди групи козаків його перетворили на військову слободу Васильківку. У 1781 році в ній жило близько 750 чоловік2. Напередодні реформи 1861 року слободу населяли державні селяни.
Вигідне розташування Васильківки, через яку проходив битий запорізький шлях, що вів на Кальміус, Маріуполь і Бердянськ, сприяло швидкому її розвитку. Якщо у 1801 році населення слободи становило 1,2 тис. чоловік, то у 1859 році воно збільшилося до 4,3 тис. чоловік3. Основним заняттям жителів було хліборобство, тваринництво і ремесла. Сіяли переважно яру пшеницю, жито і ячмінь.
За указами 1866—1867 рр. про поземельний устрій державних селян вони одержали ті наділи, якими користувались до реформи. Наприкінці XIX століття посилився процес диференціації селян, загострилася класова боротьба.
Під час столипінської реформи кращі землі жителів Васильківки загарбали сільські багатії. Вони скуповували за дешеву ціну наділи бідняків і засновували хутори. Так виникли хутори Новоіванівський, Шевякіна, Новоолександрівський. 110 куркульських господарств Васильківки мали від 34 до 118 десятин землі кожне, тоді як на 1780 бідняцьких і середняцьких господарств припадало по 3—5 десятин4. Бідняки, що розорювались, змушені були йти на заробітки.
Побудова залізниці поблизу села дала значний поштовх його розвитку. В 1914 році населення перевищило 12 тис. чоловік. У селі з'явилися крамниці. З 1901 року почав діяти паровий млин, який належав місцевому багатію Киршу. На ньому щороку перероблялося продукції на суму 12 тис. карбованців5.
У 1914 році у Васильківці відкрили лікарню на 11 ліжок, де працював один лікар і кілька чол. середнього медичного персоналу6.
В селі було 2 церковнопарафіальні і 4 земські школи, в яких навчалося 420 дітей. Значна частина дітей, в основному селян-трударів, лишалася неписьменною.
1 А. Скриленко. Материалы для археологической карты Екатеринославской губернии. Екатеринослав, 1905, стор. 12, 20.
2 Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии, вып. 1, стор. 505.
3 Списки населенных мест Российской империи, т. 13. Екатеринославская губерния с Таганрогским градоначальством. СПб. 1863, стор. 93.
4 Вся Екатеринославская губерния. 1913 г., стор. 262.
5 Вся Екатеринославская губерния. 1914 г., стор. 262.
6 Труды XI губернского съезда земских врачей и представителей земских учреждений Екатеринославской губернии 20—29 марта 1914 г., т. 1. Екатеринослав, 1914, стор. 476.
Населені пункти Дніпропетровської області : Апостолове (Грушівка , Мар’янське) • Васильківка (Великоолександрівка , Чаплине) • Верхівцеве • Верхньодніпровськ (Мишурин Ріг) • Вільногірськ • Дніпродзержинськ • Дніпропетровськ (Підгородне , Сурсько-Литовське) • Жовті Води • Кривий Ріг (Лозуватка) • Кринички (Аули , Щорськ) • Магдалинівка (Котовка , Личкове) • Марганець • Межова (Слов’янка) • Нікополь (Покровське , Шолохове) • Новомосковськ (Перещепине , Голубівка , Знаменівка , Миколаївка , Попасне) • Орджонікідзе • Павлоград (Булахівка , Вербки , Межеріч , Троїцьке) • Першотравенськ • Петропавлівка (Троїцьке) • Петриківка • Покровське (Великомихайлівка) • П'ятихатки (Лихівка , Жовте , Саксагань) • Синельникове (Роздори , Славгород) • Cолоне (Військове) • Софіївка (Жовтневе , Ордо-Василівка) • Томаківка • Царичанка • Широке (Миколаївка) • Юр’ївка