Вербки

     Вербки — село в Україні Павлоградського району Дніпропетровської області. Розташоване на правому березі річки Самари за 5 км від Павлограда, який є і найближчою залізничною станцією.
     Ще на початку XVIII століття тут оселилося по хуторах і зимівниках багато запорізьких козаків, які займались рибальством і скотарством. Після ліквідації Запорізької Січі виникло ціле поселення — велика казенна слобода. За даними Азовської губернської канцелярії, в 1782 році в ній налічувалось 200 дворів з 1365 жителями1.
     Згідно п'ятої ревізії у Вербках було 245 дворів казенних українських поселенців і 18 дворів козацьких, всього населення — 1896 чол. Вони обробляли 8403 десятини орної землі, користувались 4120 десятинами сіножатей та 80 десятинами лісу.
     Кріпосницька держава обкладала державного селянина такими податками, що далеко не кожний міг їх сплатити. У 1838 році недоїмку з селян Вербок стягували за допомогою війська2.
     Напередодні реформи 1861 року у Вербках мешкало 3805 чоловік. Згідно указів про земельний устрій державних селян, вони одержали наділи землі по 7,5 десятини на ревізьку душу. Перехід на викуп, що розпочався в 1887 році, тривав понад десять років. Всього жителі села одержали 13 092 десятини землі3. Третина населення наділів не одержала.
     З часом кількість безнадільних господарств збільшилась, зростало невдоволення значної частини населення існуючим ладом. Ось чому повітові власті вже в перші місяці революції 1905—1907 років поспішили надіслати туди, як і до інших сіл повіту, стражників для нагляду за «порядком»4.
     Соціальна нерівність ще більше посилилась після здійснення столипінської аграрної реформи, під час якої на окремі відрубні ділянки виділилось 46 господарств. Це були багатії, їм і земля дісталась краща. Бідноті було виділено малородючі землі на схід і на північ від села. Звичайно, на таких землях та ще при низькій культурі землеробства врожаї були мізерними. По Вербській волості в 1911 році середній врожай жита становив 25—30 пудів з десятини, озимої пшениці — 35, ячменю — 40, проса 15—30 пудів. Дедалі більше збіднілих селян йшло в найми до куркулів або виїжджало за межі села. Але й це не допомагало вирватися з злиднів. Основна маса заробітчан одержувала за тяжку, виснажливу працю копійки. Не більше одержували і ті, хто йшов до Павлограда рубати дрова, прати білизну, нянчити дітей чи шукав якусь іншу випадкову роботу. Занадто рано ставали до роботи діти вербських трударів; багато їх наймитувало в місцевих куркулів та поміщиків. Гіркі то були заробітки. Був у селі, наприклад, такий випадок. Від весни до самої осені 1914 року працював пастухом у поміщика Лихачова дев'ятирічний хлопчик Д. Талалай. На отару, яку він пас, накинулись хазяйські собаки і одну вівцю розірвали. Управитель за це побив і прогнав хлопця, не заплативши за його працю ні копійки5.
     Жили селяни в низеньких хатах-мазанках з солом'яною або очеретяною покрівлею, глиняною долівкою, маленькими підсліпуватими вікнами. В хаті стояли одна-дві лави, доморобні стільці, стіл і скриня. За ліжко служив піл, за постіль — верхній одяг. Від снігу до снігу селяни ходили босими.
     Все це призводило до частих захворювань. І що тут міг зробити один фельдшер, який обслуговував усю Вербську волость? Особливо високою була дитяча смертність.
     Більшість жителів села була неписьменною, хоч тут було 2 церковнопарафіальні і одна початкова земська школи. Через злидні навіть ця елементарна освіта була недосяжною для трударів. До революції із 40 дітей, які вступали до першого класу Вербської земської школи, четвертий клас закінчувало тільки 10—15 учнів.


1  Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии, стор. 492, 493.
2  Крестьянское движение в России в 1826—1849 гг. Сборник документов. М., 1961, стор. 751.
3  Список населенных мест Павлоградского уезда Екатеринославской губернии, стор. 8.
4  Дніпропетровський облдержархів, ф. Р-4540, оп. 1, спр. 8, арк. 37.
5  Там же, арк. 9, 30, 35, 36.


Населені пункти Дніпропетровської області : Апостолове (Грушівка , Мар’янське) • Васильківка (Великоолександрівка , Чаплине) • ВерхівцевеВерхньодніпровськ (Мишурин Ріг) • ВільногірськДніпродзержинськДніпропетровськ (Підгородне , Сурсько-Литовське) • Жовті ВодиКривий Ріг (Лозуватка) • Кринички (Аули , Щорськ) • Магдалинівка (Котовка , Личкове) • МарганецьМежова (Слов’янка) • Нікополь (Покровське , Шолохове) • Новомосковськ (Перещепине , Голубівка , Знаменівка , Миколаївка , Попасне) • ОрджонікідзеПавлоград (Булахівка , Вербки , Межеріч , Троїцьке) • ПершотравенськПетропавлівка (Троїцьке) • ПетриківкаПокровське (Великомихайлівка) • П'ятихатки (Лихівка , Жовте , Саксагань) • Синельникове (Роздори , Славгород) • Cолоне (Військове) • Софіївка (Жовтневе , Ордо-Василівка) • ТомаківкаЦаричанкаШироке (Миколаївка) • Юр’ївка