Широке

     Широке — селище міського типу в Україні, центр Широківського району Дніпропетровської області. Розташоване на лівому березі річки Інгульця, правої притоки Дніпра, за 12 км від залізничної станції Новий Інгулець Придніпровської залізниці, за 176 км від обласного центру. Через селище проходить автомагістраль Кривий Ріг — Інгулецький гірничозбагачувальний комбінат.
     Широке виникло в другій половині XVIII століття як запорізький зимівник, землі якого входили тоді до Інгульської паланки Нової Січі, а з 1775 року — до Новоросійської губернії.
     У 1787 році в Широкому було 57 дворів з населенням 189 душ чоловічої статі. Через 5 років тут збудували Покровську церкву¹.
     Наявність вільних земель сприяла швидкому зростанню населення за рахунок селян-кріпаків, які тікали від поміщиків і шукали тут кращої долі. Сюди також переселялися державні селяни з інших густонаселених губерній, особливо з Полтавської та Київської. У 1804 році в Широкому, що входило тоді до Херсонського повіту Херсонської губернії, мешкало вже 644 чоловіка².
     За царським указом від 6 грудня 1828 року жителі Широкого були переведені на становище військових поселенців Бузької кавалерійської уланської дивізії³. Тут збудували кам’яні казарми, лазарет, магазини, хлібосховища, манежі та стайні. В 1836 році Широке стало волосним центром військових поселень. У 1842 році сюди переведено більш як 200 чол. з Києво-Подільського військового поселення⁴.
     На час ліквідації військових поселень (1857 рік) Широке було досить великим селом, жителі якого займалися сільським господарством і торгівлею. За переписом 1859 року, тут налічувалось 414 дворів з населенням 3552 чоловіка⁵. 3 1860 року Широке стало іменуватися містечком⁶.
     За указами 1866—1867 рр. державні селяни зберегли повністю свої колишні земельні наділи, але оброчні платежі за ці землі було збільшено. У 1887 році в користуванні 868 дворів було 14299 десятин землі, з яких 99 десятин належало церкві. На одну ревізьку душу припадало пересічно 5,3 десятини придатної землі. Землю обробляли селяни примітивними знаряддями, врожаї одержували здебільшого низькі. Так, у 80-х роках в Широкому з десятини збирали в середньому озимого жита 25 пудів, ярої пшениці — 20, ячменю — 20 пудів. 118 найбідніших селянських господарств містечка були безкінними. Куркульські родини, застосовуючи в своїх господарствах сівалки, косарки, молотарки та залізні плуги, вирощували вищі врожаї. В 1886 році в Широкому з’явився паровий млин, який належав також куркулеві.
     Щороку тут відбувалося по 4 ярмарки, щотижня були базари. У 1885 році в Широкому був 21 торговельний заклад, а через 10 років їх стало 30. Діяли млин, олійниця, 4 шинки, винний, хлібні та 2 лісові склади, земський склад сільськогосподарських знарядь, що обслуговував Широківську, Криворізьку та Миколаївську волості, головним чином поміщиків та куркулів⁷. Розвитку торгівлі сприяло також і географічне положення містечка — на перехресті шляхів на Кривий Ріг та Херсон. Тут була поштова станція, а з 1901 року відкрилося поштово-телеграфне відділення. Швидко зростало населення. У 1887 році в містечку проживало 5211 чол., а через 10 років — 7723 жителі⁸.
     В результаті швидкого розвитку Криворізького басейну наприкінці XIX століття та відкриття навколо Широкого рудників бідняки почали найматися туди на постійні або сезонні роботи.
     Чимало господарств, не маючи змоги прогодувати сім’ї з своїх мізерних наділів, займалися ремеслами. Так, у 1904 році в містечку було 15 ковалів, 5 бондарів, 9 столярів та теслярів, 25 шевців, 17 кравців, 50 ткачів та 7 лимарів⁹.
     Напередодні першої російської буржуазно-демократичної революції в Широкому з 1464 селянських дворів 52,2 проц. становили бідняцькі господарства, що мали від 3 до 7 десятин землі, 13,8 проц.— куркульські¹⁰, яким належало по 25, 50 і більше десятин, багатії зосередили у своїх руках понад 40 проц. усіх земель Широкого. 452 селянські господарства орендували землю у великих землевласників, 266 дворів не мали робочої худоби, а 178 — будь-якої худоби. Аналогічна картина була і з сільськогосподарськими знаряддями.
     Під час проведення столипінської реформи 849 широківських господарств виділилося з общини, а 37 дворів переселилось на хутори № 1 та № 2. Щоб позбутися невдоволених і частково зменшити гостру потребу в землі, з Широківської волості тільки в 1909 році було переселено до Акмолинської області та Алтайського округу 68 сімей (441 чоловік)¹¹. На нових землях вони потрапили у ще скрутніше становище, тому частина селян, остаточно розорившись, повернулась назад.
     Аграрна реформа зміцнила позиції куркулів. Про це свідчить збільшення закупівель ними сільськогосподарських знарядь на Широківському земському складі та посилення роботи Широківської станції прокату сільськогосподарських машин, створеної в 1908 році. В селі діяли також кредитне та споживче товариства, що обслуговували куркульство. У 1910 році капіталіст Штеккель заснував пивоварний завод, на якому працювало 46 робітників. Було закінчено і будівництво залізобетонного шосейного мосту через річку Інгулець.
     Становище трудового селянства в Широкому дедалі погіршувалось. Так, від 1887 до 1912 року кількість селянських дворів збільшилася з 868 до 1642, населення зросло у 2,3 раза, а загальна площа наділів залишилась незмінною. Розмір селяйського наділу на душу зменшився і становив 1,2 десятини. Бідняки, що не мали робочої худоби та сільськогосподарських знарядь, змушені були продавати свої землі. На 1912 рік в Широкому та волості налічувалось 169 безземельних дворів. Розорені селяни батракували у куркулів та економіях поміщиків Ушакова, Добровольського та Махорина або поповнювали лави гірників Кривбасу.
     У 1867 році в Широкому почала діяти перша земська медична дільниця, до якої входило кілька північних волостей Херсонського повіту з населенням близько 100 тис. чоловік. Таку кількість жителів обслуговував один лікар М. М. Добровольський. В 1885 році відкрили аптеку, а в 1890 році—лікарню на 18 ліжок. В ній працювали лікар, акушерка та 3 дільничні фельдшери¹². На охорону здоров’я жителів Широкого витрачалися мізерні кошти. Так, у 1914 році на одного жителя витрати становили 63 копійки.
     Майже 100 років містечко не мало жодного учбового закладу. Першу земську школу заснувало тут земство в 1867 році, пізніше занадто тісне приміщення її добудували. У 1892 році в ній навчалося 130 учнів (96 хлопчиків та 34 дівчинки). Першими вчителями в Широкому були К. Беззабава та О. Черниженко. В 1895 році в містечку почали діяти ще 2 церковнопарафіальні школи. В роки першої російської революції з ініціативи вчителів у містечку створили вечірню школу для дорослих, але місцеві органи влади невдовзі її заборонили. В 1905 році відкрилась приватна платна бібліотека з невеличким фондом. В той же час тут було 3 церкви та 2  синагоги.
     Про потяг жителів до культури свідчить створення в 1911 році робітником С. Ганенком та вчителем І. Чабанцем українського драматичного гуртка, до якого ввійшли 15 юнаків та дівчат. Репетиції п’єси І. К. Тобілевича «Розумний і дурень» проводились по черзі в кожного з учасників гуртка вдома. 22 квітня 1912 року гуртківці показали свій перший спектакль. Глядачі тепло сприйняли його. Так було покладено початок широко відомому на Дніпропетровщині Широківському народному театрові.

1    По Екатерининской железной дороге, вып. 1, стор. 75 (додаток).
2    Материалы для оценки земель Херсонской губернии, т. 6 (додаток), стор. 275.
3    В. Э. День. Население России по пятой ревизии. М., 1902, стор. 371, 372.
4    А. Шмидт. Материалы для географии и статистики России. Херсонская губ., ч. 1. СПб., 1863, стор. 477.
5    Списки населенных мест Российской империи, т. 13. Екатеринославская губерния с Таганрогским градоначальством, стор. 23.
6    Городские поселения Российской империи, т. 5, ч. 2. СПб., 1865, стор. 232.
7    Список населенных мест Херсонской губернии. Херсон, 1896, стор. 474.
8    Первая всеобщая перепись населения Российской империи, 1897, т. 13. Екатеринославская губерния, стор. 260.
9    Ремесла и промыслы Херсонской губернии. Херсон, 1905, стор. 124—126.
10  Данные об экономическом положении селений Херсонского уезда в 1906—1907 гг. Херсон, 1908, стор. 62—65.
11  Статистико-экономический обзор Херсонского уезда за 1909 г. Херсон, 1910, стор. 68, 73, 79.
12  Медико-санитарный отчет по Херсонскому уезду за 1892 г. Херсон, 1893, стор. 2.

Населені пункти Дніпропетровської області : Апостолове (Грушівка , Мар’янське) • Васильківка (Великоолександрівка , Чаплине) • Верхівцеве • Верхньодніпровськ (Мишурин Ріг) • Вільногірськ • Дніпродзержинськ • Дніпропетровськ (Підгородне , Сурсько-Литовське) • Жовті Води • Кривий Ріг (Лозуватка) • Кринички (Аули , Щорськ) • Магдалинівка (Котовка , Личкове) • Марганець • Межова (Слов’янка) • Нікополь (Покровське , Шолохове) • Новомосковськ (Перещепине , Голубівка , Знаменівка , Миколаївка , Попасне) • Орджонікідзе • Павлоград (Булахівка , Вербки , Межеріч , Троїцьке) • Першотравенськ • Петропавлівка (Троїцьке) • Петриківка • Покровське (Великомихайлівка) • П'ятихатки (Лихівка , Жовте , Саксагань) • Синельникове (Роздори , Славгород) • Cолоне (Військове) • Софіївка (Жовтневе , Ордо-Василівка) • Томаківка • Царичанка • Широке (Миколаївка) • Юр’ївка