Мар’янське
Мар’янське — село в Україні Апостолівського району Дніпропетровської області. Розташоване на правому березі Каховського водосховища за 25 км від районного центру. Відстань до найближчої залізничної станції Підстепна Придніпровської залізниці — 7 км. Через Мар’янське проходять автомагістралі на Кривий Ріг, Нікополь, Херсон, Миколаїв, Одесу.
Археологічні дослідження курганів в околицях села свідчать про те, що люди в цих місцях з'явилися ще за часів раннього бронзового віку (III—II тисячоліття до н.е.). В окремих похованнях III—II століть до н. е., які належали сарматам, знайдено зброю, різноманітні прикраси з золота, скла, міді. Поблизу села досліджувалися також пам’ятки, які належали кочівникам (XIV—XV століття)1.
Засноване Мар’янське у XVIII столітті як запорізький зимівник біля річки Тернівки. Спочатку таку назву мало й село2. За ревізією 1782 року в Тернівці налічувалось 108 дворів з населенням 672 чоловіка3. Пізніше сюди переселилося кілька родин з Полтавщини та інших місцевостей, які осідали окремими групами і звалися: сажани, полтавчани, ганнівці та інші. Згодом вони об’єдналися разом з Тернівкою в одне село — Мар’янське. Згадка про нього зустрічається в документальних джерелах 1787 року4. Жителі села ще з часу ліквідації Запорізької Січі були віднесені до розряду державних селян.
У 1859 році в Мар’янському проживало 2375 мешканців. За користування казенними землями вони платили подушне, оброчну подать, відбували рекрутську та інші повинності.
Згідно з законами 1866—1867 рр. мешканці села одержали наділи до 5 десятин на ревізьку душу, за які протягом 44 років повинні були вносити викупні платежі. Всього громаді села було відведено 11 266 десятин землі.
Капіталістичний розвиток села після реформи супроводився розоренням і зубожінням селянства, зростанням сільської буржуазії — куркульства, в руках якого опинилася значна частина земель. В середині громади розміри наділів різко зменшилися — спочатку до 3,5, потім до 2,2 десятини на ревізьку душу5.
За даними 1906—1907 рр., в селі було 37 господарств, що мали від 20 до 25 десятин землі, 4 — від 25 до 50, 14 — понад 50 десятин. 129,8 десятини найкращої землі належало церкві. В той же час 245 господарств мали землі по 3,5 десятини6. Нерівномірно розподілялась і робоча худоба. 91 господарство не мало тяглової сили, 159 селянських дворів — ніякої худоби. Все це призводило до низьких урожаїв. З однієї десятини збирали (в пудах): жита — 25, ярової пшениці — 30, ячменю — 307.
Шукаючи виходу, селяни Мар’янського змушені були орендувати поміщицьку землю за високу плату. Біднота продавала своє майно, йдучи у найми до поміщиків і місцевих куркулів. Лише невелика група сільських багатіїв зосереджувала у своїх руках матеріальні засоби. Ця група була і найбільш впливовою в селі.
З медичних установ тільки напередодні першої світової війни в селі була відкрита амбулаторія. До 1891 року на весь Херсонський повіт працював один лікар, зайнятий виконанням судово-медичних та медично-поліцейських обов’язків8. В 1891 році за 12 км від Марийського, в селі Костромці, відкрито лікарську дільницю, яка обслуговувала три волості (в тому числі й Мар'янську) з населенням 21 500 чоловік. В ній працювали лікар і 2 фельдшери.
Перша школа з 3-річним строком навчання відкрита у Марийському в 1875 році. Утримувала її сільська громада, але лише невелика кількість дітей здобувала початкову освіту. В 1892 році учнів було — 81 хлопчик і 33 дівчинки, та закінчило третій клас лише 12 учнів (10 хлопчиків і 2 дівчинки)9. В 1896 році в двох школах села — земській та церковнопарафіальній — навчалось всього 124 учні10.
1 «Краткие сообщения Института археологии АН УССР», 1955, вып. 4, стор. 81—83; Археологічні пам’ятки УРСР, т. 9. К., 1960, стор. 102—126.
2 Материалы для оценки земель Херсонской губернии, т. 6, стор. 96, додаток, стор. 142, 143.
3 ЦДАДА, ф. 1355, оп. 1, спр. 35, арк. 34.
4 Установление сельского порядка в казенных катеринославского наместничества селениях. СПб., 1787, стор. 62.
5 Материалы для оценки земель Херсонской губернии, т. 6, стор. 142, 207, 315, 7—20 (додаток).
6 Данные об экономическом положении селений Херсонского уезда в 1906—1907 гг. Херсон, 1908, стор. 34, 35, 36, 37; Список землевладений Херсонского уезда по волостям. Херсон,1909, стор. 84.
7 Материалы для оценки земель Херсонской губернии, т. 6, стор. 34.
8 Деятельность земства в Херсонском уезде за 1864—1913 гг. Херсон, 1913, стор. 56, 60.
9 Отчет Херсонской уездной земской управы об ее деятельности и о состоянии земского хозяйства в Херсонском уезде за 1892 г., стор. 2, 68.
10 Список населенных мест Херсонской губернии и статистические данные о каждом поселении, стор. 432.
Населені пункти Дніпропетровської області : Апостолове (Грушівка , Мар’янське) • Васильківка (Великоолександрівка , Чаплине) • Верхівцеве • Верхньодніпровськ (Мишурин Ріг) • Вільногірськ • Дніпродзержинськ • Дніпропетровськ (Підгородне , Сурсько-Литовське) • Жовті Води • Кривий Ріг (Лозуватка) • Кринички (Аули , Щорськ) • Магдалинівка (Котовка , Личкове) • Марганець • Межова (Слов’янка) • Нікополь (Покровське , Шолохове) • Новомосковськ (Перещепине , Голубівка , Знаменівка , Миколаївка , Попасне) • Орджонікідзе • Павлоград (Булахівка , Вербки , Межеріч , Троїцьке) • Першотравенськ • Петропавлівка (Троїцьке) • Петриківка • Покровське (Великомихайлівка) • П'ятихатки (Лихівка , Жовте , Саксагань) • Синельникове (Роздори , Славгород) • Cолоне (Військове) • Софіївка (Жовтневе , Ордо-Василівка) • Томаківка • Царичанка • Широке (Миколаївка) • Юр’ївка