Томаківка
Томаківка — селище міського типу в Україні, районний центр Томаківського району Дніпропетровської області. Розташована на місці злиття двох річок Томаківки та Кисличуватої, за 95 км на південний захід від Дніпропетровська і за 5 км від найближчої залізничної станції Мирова. На відстані 16 км від селища проходить автомагістраль Дніпропеттровськ—Нікополь.
На території селища по течії річки Томаківки збереглося кілька курганів доби бронзи (III—І тис. до н. е.) та скіфського часу. Під час археологічних розкопок, проведених ще у 1861 році, в одному з курганів знайдено різні коштовні речі: золоті бляшки, уламки грецького посуду, зброю1.
Томаківка — старовинне запорізьке займище. Воно дістало цю назву від річки Томаківки. В 1740 році тут оселилися родини тих служивих, які за розпорядженням царського уряду працювали на Хортицькій верфі і при Хортицькій таможні2. У 1777 році Томаківка стала державною слободою. За переписом 1782 року тут проживало 93 чоловіка.
У зв’язку з тим, що в 1789 році у Верхній Хортиці оселилися іноземні колоністи, частина її жителів переселилася до Томаківки на правах казенних селян. Кількість населення слободи помітно зростала за рахунок селян-втікачів з Правобережної та Лівобережної України, з центральних губерній Росії. У 1808 році 205 її жителів виселилися на хутори за 18 км від Томаківки. За даними перепису 1859 року, в селі налічувалось 583 господарства і 6214 жителів3. Крім землеробства, вони займалися кустарницькими промислами, працювали в поміщицьких економіях, на цегельних заводах, жінки пряли льон і вовну, ткали полотно і сукна, головним чином на продаж4. Щороку тут відбувалося 5 ярмарків, на які приїздили селяни з навколишніх сіл, купці з Нікополя та Катеринослава. В 1857 році на т. зв. Проводський ярмарок в Томаківці було привезено різних товарів на суму 22,3 тис. карбованців5.
Становище жителів Томаківки мало чим відрізнялося від становища кріпаків навколишніх сіл. З року в рік зростали недоїмки, частину яких селяни могли виплатити тільки в особливо урожайні роки.
Згідно з указами про земельний устрій державних селян, виданих царським урядом у 1866—1867 рр., мешканці села одержали по 6,8 десятини землі на одну ревізьку душу з правом викупу6. Та великі викупні платежі, відсутність реманенту і коштів на його придбання позбавляли більшість селян можливості господарювати. За переписом 1882 року в Томаківці було 1231 господарство, з них 377 не мали робочої худоби, 407 — корів, а 221 — будь-якої худоби. Селяни-бідняки змушені були йти в кабалу до поміщиків і куркулів7.
Зубожіле селянство висловлювало незадоволення своїм становищем та існуючим ладом. У липні 1880 року в Томаківці було проведено дізнання у справі селянина Миколи Вітовського, який обвинувачувався «в неодноразовому виголошенні сміливих і образливих слів проти імператора...». Висловлюючись з приводу невдалого замаху на Олександра II, Вітовський заявив, що «якби я вистрілив, то він (цар) не підвівся б»8.
У 80-х рр. XIX століття центр виробництва зерна перемістився в степові райони України і сюди великими масами стали переселятися селяни з інших місць країни. Томаківка опинилася на шляху кількох торговельних трактів, що сприяло швидкому зростанню економіки села та його населення. У 1898 році тут налічувалося вже 1618 господарств і 10 643 жителі.
Розвиток капіталізму у пореформений період ще більше посилив соціальну диференціацію селянства. Наприкінці XIX століття сільській громаді належало 18 787 десятин. Наділ 409 господарств не перебільшував 5 десятин, в 795 господарствах він становив 5-10 десятин, в 289 — 10-25 десятин, в 75 — 15-25 десятин, а в 37 — більше 25 десятин. 13 господарств були безземельними. Через нестачу землі 579 селянських господарств орендували землю у поміщиків. 321 — зовсім не мало реманенту, у 139 — не було худоби, в 525 — робочої. Без продажу своєї робочої сили 459 родин не могли забезпечити собі навіть напівголодного існування9.
З проникненням капіталізму в село виникають невеликі промислові підприємства, розвивається торгівля. В 1898 році в Томаківці працювало 63 промислових і 28 торговельних підприємств. Серед них — цегельні і гончарні заводи Фокіна і Сотникова, торговельні підприємства Смолякова, Маєрсона, Нюсіна тощо. На цегельних і гончарних заводах панувала капіталістична експлуатація, робочий день тривав 12—14 годин. Підприємці платили робітникам мізерну плату. Робітник-формувальник за 1 тис. цеглин одержував 1 крб. на день, а робітники інших професій — значно менше. Всі роботи виконувалися вручну10.
Столипінська аграрна реформа ще більше погіршила становище малоземельних селян. Куркулі, виділившись з общини на хутори, захопили найкращі землі, біднякам залишилися найгірші і найбільш віддалені від села. Не маючи змоги прогодувати свої сім’ї з виділених наділів, селяни-бідняки вимушені були найматися до куркулів і поміщиків або шукати заробітків на заводах і фабриках. У наймах, в куркулів працювали не тільки дорослі члени бідняцьких сімей, а й підлітки які жорстоко експлуатувалися. Про це свідчить такий факт: доведений тяжкою працею і знущаннями куркуля до відчаю, 13-річний наймит Пантелеймон Свисенко втік від свого гнобителя, підпаливши його11.
Селянська біднота страждала не тільки від малоземелля, експлуатації, тяжкої праці, постійного недоїдання, а й від безлічі хвороб, які були частими гостями в її домівках. Лікарська дільниця, відкрита в селі у 1872 році, обслуговувала 18 населених пунктів 5 волостей. В 1892 році побудовано лікарню на 12 ліжок, в якій працювало 2 лікарі і 5 фельдшерів. Вони обслуговували 35 438 чол. населення12.
Злидні, антисанітарні побутові умови, поганий стан медичного обслуговування призводили до частих епідемій, різних інфекційних захворювань. В 1912 році населі спалахнула епідемія черевного тифу, яка продовжувалась в 1913—1914 рр. і розповсюдилась на сусідні волості.
Не кращим був і стан освіти та культури населення. Наприкінці XIX століття серед чоловіків вміли читати та писати тільки 23,3 проц., серед жінок — 1,9 проц. У двох церковнопарафіальних та земській школах навчалося 478 дітей. Решта 1180 хлопчиків і дівчаток не мали змоги відвідувати школи. У 1913 році в Томаківці працювало 16 шкіл13, але розміщені вони були в непристосованих до занять приміщеннях. Санітарний лікар Катеринославського повіту А. І. Пижов у звіті за 1912 рік повідомляв, що Томаківська школа № 11 глинобитна, стеля прогнулася і підперта стовпами, земляна підлога в ямах, вікна маленькі14.
1 М. И. Ростовцев. Скифия и Боспор. М., 1925, стор. 407—410.
2 Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии, стор. 116.
3 Списки населенных мест Российской империи, т. 13. Екатеринославская губерния с Таганрогским градоначальством, стор. 16.
4 ЦДАДА, ф. 1355, оп. 2, спр. 19, арк. 30.
5 Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами генерального штаба, стор. 220.
6 Материалы для оценки земель Екатеринославской губернии, т. 1. Екатеринославский уезд, стор. 173.
7 Отчет Екатеринославской уездной земской управы за 1882 г. Екатеринослав, 1883, стор. 248.
8 ЦДІА УРСР, ф. 419, оп. 1, спр. 479, арк. 5, 6.
9 Материалы для оценки земель Екатеринославской губернии, т. 1, стор. 172—177.
10 Дніпропетровський облдержархів, ф. Р-4540, оп. 1, спр. 46, арк. 4.
11 Дніпропетровський облдержархів, ф. 11, оп. 1, спр. 745, арк. 1.
12 Отчет Екатеринославской уездной земсной управы за 1912 год, ч. 2, стор 14, 15.
13 Вся Екатеринославская губерния. 1913 г., стор. 29.
14 Отчет Екатеринославской уездной земской управы за 1912 год, ч. 2, стор. 239.
Населені пункти Дніпропетровської області : Апостолове (Грушівка , Мар’янське) • Васильківка (Великоолександрівка , Чаплине) • Верхівцеве • Верхньодніпровськ (Мишурин Ріг) • Вільногірськ • Дніпродзержинськ • Дніпропетровськ (Підгородне , Сурсько-Литовське) • Жовті Води • Кривий Ріг (Лозуватка) • Кринички (Аули , Щорськ) • Магдалинівка (Котовка , Личкове) • Марганець • Межова (Слов’янка) • Нікополь (Покровське , Шолохове) • Новомосковськ (Перещепине , Голубівка , Знаменівка , Миколаївка , Попасне) • Орджонікідзе • Павлоград (Булахівка , Вербки , Межеріч , Троїцьке) • Першотравенськ • Петропавлівка (Троїцьке) • Петриківка • Покровське (Великомихайлівка) • П'ятихатки (Лихівка , Жовте , Саксагань) • Синельникове (Роздори , Славгород) • Cолоне (Військове) • Софіївка (Жовтневе , Ордо-Василівка) • Томаківка • Царичанка • Широке (Миколаївка) • Юр’ївка