Лозуватка
Лозуватка — село в Україні, у Криворізькому районі Дніпропетровської області. Розташоване на берегах річки Інгульця, за 18 км від міста Кривого Рога.
Засноване село в 1765 році за розпорядженням Новоросійської губернської канцелярії переселенцями з Чернігівської губернії1. Після ліквідації Запорізької Січі його проголошено державною слободою. В 1788 році в селі було 83 двори з населенням 353 чол. Селяни займалися хліборобством, а також різними промислами. За користування казенними землями вони мали сплачувати подушні і оброчні податки, виконувати рекрутську та інші повинності.
В 1816 році Лозуватку було переведено на становище військового поселення. Казенною слободою вона знову стала в 1857 році. У 1859 році в селі було 510 дворів з населенням 3436 чоловік2.
З розвитком капіталістичних відносин після реформи 1861 року посилювалось класове розшарування на селі. В останній чверті XIX — на початку XX століття тут склалась значна верства сільської буржуазії. Це були куркулі, власники вітряків, водяних і парових млинів, олійниць, цегельно-черепичного заводу, крамниць. На 1903 рік 20 проц. селянських господарств Лозуватки мали до 5 десятин землі, 45 проц.— від 5 до 10 десятин, 25 проц. — від 10 до 20 десятин, а 6 проц.— від 20 до 50 десятин.
На капіталістичних основах вели господарство навколишні поміщики — Тищенко, що володів 11 тис. десятин землі, Делекторський та Ващинський, які мали від 2,5 до 5 тис. десятин.
На початку XX століття в селі мешкало 7750 жителів3. Розорені селяни й кустарі змушені були поневірятись у поміщиків, куркулів і торговців або шукати заробітку на рудниках Криворіжжя. На руднику Дубовій Балці ( шахта «Більшовик», за 7 км від Лозуватки) з 1904 року діяла соціал-демократична організація, яку очолював більшовик В. А. Валявко. Під керівництвом представників цієї організації селянська біднота Лозуватки і навколишніх сіл при підтримці шахтарів громила в 1905—1906 рр. поміщицькі маєтки та чинила рішучий опір місцевій владі, включившись таким чином в активну революційну боротьбу4. Населення Лозуватки допомагало страйкарям-шахтарям: надсилало їм продукти, забирало до себе їх сім’ї. Революційні заворушення в селі не припинялись.
В 1912 році в селі налічувалось 1516 господарств з населенням 9636 чол. У їх користуванні було 10 509 десятин землі5. Переважна більшість кращих земель належала сільським багатіям — Крутому, Грановському, Головановському та іншим,— що мали по 500 і більше десятин6. Це призводило до посилення класової боротьби в селі, яка нерідко набувала дуже гострих форм. Так, у 1911 році землевпорядники нарізали біля села відруб куркулеві Якову Сушку, а селянам, землі яких відходили куркулеві, пообіцяли відвести ділянки на гірших землях і далеко від села. Обурені бідняки прогнали землевпорядників. Урядник і волосний старшина, які приїхали на місце подій, викликали з Верхньодніпровська загін козаків. Вони розігнали селян, а організатора виступу М. Н. Кияшка заарештували і на шляху до повітового міста так побили, що він помер біля воріт в’язниці7.
Лозуватка була розташована на досить вигідному для розвитку торгівлі місці — на т. зв. Криворізько-Єлизаветградському тракті. З давніх-давен вздовж цього тракту тулилися численні крамниці, двічі на тиждень в селі збиралися базари, тричі на рік — великі ярмарки. Річний обіг 25 торгових підприємств Лозуватки у 1910 році досягав 87 тис. крб. На базарах і ярмарках ішла жвава торгівля сільськогосподарськими продуктами і виробами місцевих кустарів: гончарів, чинбарів, сукнярів та інших.
Розвиток капіталістичних відносин на селі супроводився зростанням місцевої промисловості. В 1912 році в Лозуватці було 2 цегельних і 2 цегельно-черепичних заводи, 15 кузень, 3 бондарні майстерні8.
Хоч населення сплачувало казні великі податки, місцеві власті нічого не робили для благоустрою села, поліпшення його санітарного стану. Тільки напередодні першої світової війни тут була відкрита земська фельдшерська амбулаторія.
Першу школу в Лозуватці відкрили у 1854 році на кошти самих селян. Школа не мала постійного приміщення і достатніх коштів. Тому через 3 роки її закрили. На прохання жителів села в 1862 році її було відновлено, а в 1866 році з тих же причин, що й раніше, знову закрито і, нарешті, в 1873 році земство заснувало однокласие училище, для якого в 1875 році збудувало спеціальне приміщення. В 1895 році в ньому навчалося 125 учнів9. Пізніше були відкриті 3 школи грамоти, а напередодні першої імперіалістичної війни — земська школа. Всі вони ледве охоплювали шосту частину дітей шкільного віку.
1 Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии, вып. 1, стор. 248, 249, 251.
2 Список населенных мест Екатеринославской губернии по сведениям 1859 г. СПб., 1863, стор. 65.
3 Материалы для оценки земель Екатеринославской губернии, т. З, ч. 1. Верхнеднепровский уезд. Екатеринослав, 1903, таблица 12, стор. 54.
4 А. Пахомов. Борьба трудящихся Криворожья за власть Советов, стор. 29—32.
5 Вся Екатеринославская губерния. 1913 г., стор. 175.
6 Дніпропетровський облдержархів, ф. Р-4540, оп. 1, спр. 21, арк. 4, 5.
7 Там же, арк. 2, 3.
8 Сельскохозяйственный статистический обзор Верхнеднепровского уезда Екатеринославской губернии за 1912 г. Верхнеднепровск, 1912 стор. 31, 104, 105.
9 ЦДІА СРСР, ф. 91, оп. 3, спр. 373, арк. 447—450.
Населені пункти Дніпропетровської області : Апостолове (Грушівка , Мар’янське) • Васильківка (Великоолександрівка , Чаплине) • Верхівцеве • Верхньодніпровськ (Мишурин Ріг) • Вільногірськ • Дніпродзержинськ • Дніпропетровськ (Підгородне , Сурсько-Литовське) • Жовті Води • Кривий Ріг (Лозуватка) • Кринички (Аули , Щорськ) • Магдалинівка (Котовка , Личкове) • Марганець • Межова (Слов’янка) • Нікополь (Покровське , Шолохове) • Новомосковськ (Перещепине , Голубівка , Знаменівка , Миколаївка , Попасне) • Орджонікідзе • Павлоград (Булахівка , Вербки , Межеріч , Троїцьке) • Першотравенськ • Петропавлівка (Троїцьке) • Петриківка • Покровське (Великомихайлівка) • П'ятихатки (Лихівка , Жовте , Саксагань) • Синельникове (Роздори , Славгород) • Cолоне (Військове) • Софіївка (Жовтневе , Ордо-Василівка) • Томаківка • Царичанка • Широке (Миколаївка) • Юр’ївка