Першотравенськ
Першотравенськ (до 1960 року смт Шахтарське) — місто обласного значення Дніпропетровської області. Розташований за 55 км від Павлограда та за 4 км від залізничної станції Миколаївка. Має автобусне сполучення з Дніпропетровськом, Донецьком, Павлоградом, Петропавлівкою, Червоноармійськом.
Першотравенськ — одне з наймолодших міст Дніпропетровщини. Виникнення його пов’язане з початком розвитку вугільнодобувної промисловості в районі Західного Донбасу. Одночасно з закладенням перших шахт — «Західно-Донбаських» № 1 і № 2 будувалося шахтарське селище. Його зводили за проектом інституту «Дніпродіпрошахт», здійсненому за постановою Ради Міністрів СРСР від 20 березня 1953 і 13 серпня 1954 років.
Будувати нове місто прибули робітники тресту «Павлоградшахтобуд», шахтарі Донбасу, а також молодь з інших областей України, Білорусії і РРФСР. Серед перших добровольців були і досвідчені будівельники: інженер О. О. Четарьов, теслярі І. І. Дибченко, Л. Іванін, прохідники А. Т. Барановський, А. Ф. Колоков, Б. А. Крижанівський, І. Д. Лавренюк, М. С. Шевченко та інші, які до цього працювали на спорудженні шахт в різних районах країни.
Протягом 1954—1956 років на місці садиб колишніх колгоспів «Зоря» та ім. Горького виросли контора шахтоуправління, гуртожиток, їдальня, матеріальний склад та інші будови. На шахтному майданчику обладнали пилораму, підстанції, розчинно-бетонний вузол.
Особливо широко розгорнулись будівельні роботи на початку 1957 року, коли з Донбасу прибув сюди загін шахтобудівельників чисельністю 350 чол. очолений інженером М. Л. Холодом. У селищі створилось шахтобудівельне управління № 4 тресту «Павлоградшахтобуд».
Згодом на допомогу будівельникам прийшла техніка, потужні механізми. Замість пересувного малопотужного генератора, що раніше освітлював перші житлові будинки, спорудили кілька електропідстанцій.
За 2—3 км від шахтарського селища того ж року почалася закладка стволів шахти «Західно-Донбаської № 1». Будівництво мало свою специфіку. На певній глибині тут залягали піски-плавуни. Щоб зупинити їх потік і укріпити стінки шахтного ствола, доводилося пускати в дію спеціальну заморожувальну станцію.
По-ударному працювали бригади прохідників І. Д. Лавренюка, А. Т. Барановського, А. Ф. Колокова та інших. Кожна з них за шестигодинний робочий день виймала по 35—40 кубометрів замороженого грунту замість 30 кубометрів за планом.
Населенню Шахтарського допомагали робітники, інженерно-технічні працівники та вчені Москви, Ленінграда, Далекого Сходу, Центрального Донбасу й інших міст і районів країни. Так, коли в жовтні 1960 року при завершенні проходки стволів шахти № 1 пливуни прорвали бетонне кріплення і затопили його, за ліквідацію аварії взялися водолази з Ленінграда. В складних умовах при активній допомозі будівельників ленінградці угамували стихію, закрили прорив і дали можливість продовжувати проходку.
Героїчна праця шахтобудівників дозволила в серпні 1963 року здати в експлуатацію шахту «Західно-Донбаська № 1» потужністю 450 тис. тонн вугілля на рік. В урочистій обстановці було видано на-гора першу вагонетку вугілля.
Ще в 1957 році почалося будівництво другої такої шахти. У 1960 — 1964 роках на її спорудженні працювали спеціалісти з Кузбасу, Уралу, Хабаровська, Львова.
У березні 1965 року шахта «Західно-Донбаська № 2» була введена в дію. Її потужність — 900 тис. тонн вугілля на рік.
Крім цих двох шахт, поблизу міста будувалася і третя. Її споруджував колектив шахтобудівельного управління № 4, що будував «Західно-Донбаську № 1». Шахта «Західно-Донбаська № 3» згідно проекту повинна давати 1200 тис. тонн вугілля на рік. У 1967 році тут були зведені тимчасові копри, стали діяти механічний цех, тимчасова котельна, бетонорозчинний вузол. Дедалі досконаліша техніка надходила на будову, полегшуючи працю гірників і підвищуючи її ефективність.
Поблизу шахти «Західно-Донбаська № 3» було закладено ще дві високопотужних шахти.
Створювалися в Шахтарському й будівельні та промислові підприємства. Їх споруджували четверте, п'яте, шосте, восьме, дев'яте шахто- та будівельно-монтажні управління, а також трест «Павлоградшахтобуд», Донецька організація «Шахтоспецбуд», дільниця механізації і дві автоколони.
Поряд з цим у 1954—1967 рр. розгорнулося значне культурно-побутове та житлове будівництво. Перші два двоповерхові будинки було здано в експлуатацію у 1957 році. Особливого розмаху набрало будівництво, починаючи з 1959 року. Тільки бригада Л. Іваніна здала тоді чотири дванадцятиквартирні, один вісімнадцяти- і один двадцятиквартирний будинки.
В 1963 році закладено перший 80-квартирний п'ятиповерховий будинок з панелей, а в 1964 році споруджено уже 9 таких будов.
Рішенням Дніпропетровського облвиконкому від 6 травня 1960 року Шахтарське стало селищем міського типу під назвою Першотравенськ, а Указом Президії Верховної Ради УРСР від 26 лютого 1966 року його віднесено до категорії міст.
В ювілейному 1967 році Першотравенськ став справжнім будівельним майданом, на якому височіли велетні-крани. В місті понад 70 чотири- і п'ятиповерхових будинків. На околиці його з'явилися свої «Черемушки» — понад сто котеджів гірників і будівельників. У 1967 році мешканці міста одержали 36 тис. кв. метрів житлової площі.
Населені пункти Дніпропетровської області : Апостолове (Грушівка , Мар’янське) • Васильківка (Великоолександрівка , Чаплине) • Верхівцеве • Верхньодніпровськ (Мишурин Ріг) • Вільногірськ • Дніпродзержинськ • Дніпропетровськ (Підгородне , Сурсько-Литовське) • Жовті Води • Кривий Ріг (Лозуватка) • Кринички (Аули , Щорськ) • Магдалинівка (Котовка , Личкове) • Марганець • Межова (Слов’янка) • Нікополь (Покровське , Шолохове) • Новомосковськ (Перещепине , Голубівка , Знаменівка , Миколаївка , Попасне) • Орджонікідзе • Павлоград (Булахівка , Вербки , Межеріч , Троїцьке) • Першотравенськ • Петропавлівка (Троїцьке) • Петриківка • Покровське (Великомихайлівка) • П'ятихатки (Лихівка , Жовте , Саксагань) • Синельникове (Роздори , Славгород) • Cолоне (Військове) • Софіївка (Жовтневе , Ордо-Василівка) • Томаківка • Царичанка • Широке (Миколаївка) • Юр’ївка