Миколаївка

     Миколаївка — село в Україні, в Новомосковському районі Дніпропетровської області. Розташована між річками Самарою і Кільченню, за 18 км на північний захід від районного центру і за 10 км від залізничної станції Губиниха.
     Перші поселення на території нинішньої Миколаївки виникли в другій половині XVIII століття. Заселення почалося спочатку на балці Губинисі. Сюди переселяли селян з дрібних хуторів і навіть із сусіднього Павлоградського повіту. Добрі природні та кліматичні умови сприяли досить швидкому зростанню села: в 1859 році у Миколаївці налічувалося понад 3010 мешканців¹. В основному це були державні селяни. Після реформи 1861 року 1513 ревізьких душ одержали 8199 десятин землі. Розмір кожного наділу становив 5,4 десятини².
     Крім базарів, тут щорічно збиралися два великі ярмарки, на яких торгували хлібом, худобою, кустарними виробами³. У зв'язку з розвитком торгівлі було збудовано 3 крамниці. На початок 90-х років XIX століття в селі проживало 5108, а в 1897 році — 6937 мешканців. Кількість землі лишилася такою ж, як і перед реформою. При переділі землі в общині у 1902 році вона вже розподілялася не на 1513 ревізьких душ, а на 3877. Розмір наділу зменшився до 2,15 десятини. Якщо ж сім'я мала, наприклад, 7 ревізьких душ, то четверо з них ставали безземельними, бо наділи мали право одержати тільки 3 члени сім'ї. Малоземельних і безземельних селян у Миколаївці була більшість. Купити землю вони не могли, бо ціни на неї весь час підвищувалися. Якщо в 1860 році десятина землі коштувала 18 крб., то в 1907 році 235 карбованців⁴.
     Збіднілі мешканці села йшли наймитувати до поміщиків та куркулів, наймалися на сільськогосподарські роботи на робітничому ринку в Перещепиному. Частина їх шукала роботи на заводах Катеринослава, Кам’янського, на шахтах Донбасу. Тій бідноті, що залишалася працювати на своїх клаптиках землі, було не легше. Середній врожай з десятини за 1904—1906 рр. становив: озимого жита — 48,5 пуда, ярої пшениці — 48,3 пуда, ячменю — 52 пуди⁵. Цього часто не вистачало, щоб після сплати податей та поборів дожити до нового врожаю.
     Розвиток капіталізму викликав дедалі більше класове розшарування населення. Тяжкі умови праці, експлуатація з боку поміщиків і місцевих багатіїв штовхали трудящих на боротьбу, яка особливо посилилася в період революції 1905 року. В грудні 1905 року селяни Миколаївки захоплювали ліс та складене в степу поміщицьке сіно⁶. Коли поміщик Урусов збільшив орендну плату на землю, жителі села відмовилися від тієї оренди⁷.
     В ході революції зростала політична свідомість селянства. У доповіді новомосковського повітового справника катеринославському губернатору говорилося, що 25 грудня 1905 року кілька жителів Миколаївки «займалися агітацією серед селян», вимагали скликання Установчих зборів і повалення існуючого державного ладу. Для цього вони збирали сільські сходки та з’їзди виборних з усього повіту. За революційну діяльність 6 жителів Миколаївки було заарештовано і відправлено до новомосковської в’язниці, звідки деяких з них заслали до Вологодської губернії⁸.
     На час столипінської аграрної реформи в общинному користуванні мешканців села було 8199 десятин землі⁹. Більшість селян виступала проти виходу з общин, але з 1910 року їх примусили це зробити. Продавши за безцінь землю, бідняки йшли у найми до поміщиків Компанійців, Урусових або шукали роботу на стороні.
     На всю Миколаївську волость до Жовтневої революції був лише один фельдшер.
     Першу школу початкової грамоти в селі створено у 1862 році. Містилася вона в тісній, низькій кімнаті. Парт не було, діти сиділи на ослонах, один учитель навчав 43 хлопчиків і 3 дівчаток¹⁰. Звичайно, ні про які доцільні педагогічні методи навчання чи якісь наочні приладдя не могло бути й мови. Зате добре була розроблена система покарань: затріщини, смикання за вуха, виривання волосся, діти по кілька годин коліньми стояли на мішку з сіллю¹¹. У 1875 році почало діяти однокласне земське училище. Приміщення училища не ремонтувалось, і місцевий учитель так доповідав про нього у 1896 році комітету грамотності: «В школі тіснота, сиро..., погане приміщення, старі вікна і двері тут сильно прогнили... доводять як учнів, так і вчителів до простудних захворювань. Школа потребує ремонту або нового приміщення, але сільська громада не звертає на це уваги»¹². Крім 4-х однокласних земських шкіл та церковнопарафіальної школи, в Миколаївці у 1913 році було ще двокласне т. зв. міністерське училище¹³. Однак 70 проц. населення дореволюційного села було неписьменним. Не всі діти бідноти могли потрапити до школи. Не всіх бажаючих приймали вчитися, та й крім того з малих літ вони змушені були допомагати батькам у господарстві. Багатьох з них віддавали в найми. Тільки невеликій частині бідноти вдавалося здобути освіту. Допомагали їм у цьому прогресивно настроєні вчителі села Д. Н. Пищулка, А. Д. Маляров та інші.
     Ще більше погіршало життя трудящих під час першої світової війни. Село залишилося без робочих рук. Реквізиція коней позбавила тягла багато господарств. Викликана війною дорожнеча життя по-різному відбилася на становищі окремих соціальних груп селянства. Якщо біднота, сільськогосподарські робітники терпіли нестатки, то поміщики і куркулі наживалися, продаючи сільськогосподарські продукти за нечуваними на той час цінами. Це не могло не впливати на загострення боротьби селянства проти поміщиків і куркульства.

1    Список населенных мест Российской империи, т. 13. Екатеринославская губерния с Таганрогским градоначальством, стор. 82.
2    Список населенных мест Новомосковского уезда Екатеринославской губернии, 1902 г., стор. 8.
3    Волости и важнейшие селения Европейской России, вып. 8. Губернии Новороссийской группы. СПб., 1886, стор. 33.
4    Материалы для оценки земель Екатеринославской губернии, т. 6, ч. 1. Новомосковский уезд, стор. 251.
5    Отчет Екатеринославской губернской земской управы по санитарному отделению за 1902 г.Екатеринослав, 1904, стор. 4, 274, 290.
6    ЦДІА СРСР, ф. 1405, оп. 108, спр. 8849, арк. 3.
7    Крестьянское движение в  России. 1907—1914 гг. Сборник документов. М., 1966, стор. 599.
8    Дніпропетровський облдержархів, ф. 11, оп. 1, спр. 473, арк. 79.
9    Вся Екатеринославская губерния. 1914 г., стор. 243.
10  Памятная книжка Екатеринославской губернии на 1864 год, стор. 148.
11  Сборник статей Екатеринославского научного общества по изучению края. Отчеты деятельности земских учреждений Екатеринославской губернии по народному образованию. Екатеринослав, 1905, стор. 2.
12  ЦДІА СРСР, ф. 91, оп. 3, спр. 376.
13  Доклады и отчеты очередному губернскому земскому собранию, сессии 1915 года. Обзор народного образования в Екатеринославской губернии на 1913—1914 учебный год. Екатеринослав, 1916, стор. 326, 328, 360.

Населені пункти Дніпропетровської області : Апостолове (Грушівка , Мар’янське) • Васильківка (Великоолександрівка , Чаплине) • Верхівцеве • Верхньодніпровськ (Мишурин Ріг) • Вільногірськ • Дніпродзержинськ • Дніпропетровськ (Підгородне , Сурсько-Литовське) • Жовті Води • Кривий Ріг (Лозуватка) • Кринички (Аули , Щорськ) • Магдалинівка (Котовка , Личкове) • Марганець • Межова (Слов’янка) • Нікополь (Покровське , Шолохове) • Новомосковськ (Перещепине , Голубівка , Знаменівка , Миколаївка , Попасне) • Орджонікідзе • Павлоград (Булахівка , Вербки , Межеріч , Троїцьке) • Першотравенськ • Петропавлівка (Троїцьке) • Петриківка • Покровське (Великомихайлівка) • П'ятихатки (Лихівка , Жовте , Саксагань) • Синельникове (Роздори , Славгород) • Cолоне (Військове) • Софіївка (Жовтневе , Ордо-Василівка) • Томаківка • Царичанка • Широке (Миколаївка) • Юр’ївка