Марганець

     Марганець — місто обласного значення у Дніпропетровській області. Розташований на степовій рівнині півдня Дніпропетровської області, за 125 км від обласного центру, поблизу Каховського водосховища.
     На території сучасного міста ще за дореволюційних часів археологами було розкопано величезний скіфський курган (IV—III ст. до н. е.), у якому виявлено багате поховання вождя із золотими прикрасами, зброєю тощо¹, а також кілька курганів зрубної культури доби бронзи (II—І тисячоліття до н. е.) та пізніх кочовиків (XIV— XV ст. ст.).
     Заснування міста пов’язано з бурхливим розвитком металургійної промисловості на півдні України в роки перших п'ятирічок. Проте передісторія його почалася ще наприкінці XIX століття з виникненням на цій території першого селища гірників.
     Промислова розробка марганцевих руд Нікопольського басейну провадилася у дореволюційній Росії з 1886 року. Коли в 1904 році через басейн було прокладено залізницю, що зв'язала Кривий Ріг з Олександрівськом і Донбасом, марганцева промисловість східної частини басейну почала розвиватися порівняно швидкими темпами. Тоді ж на території Городищенського рудника була побудована залізнична станція Марганець.
     Тривалий час на марганцевих рудниках добувалася незначна кількість руди. Так, у 1909 році, тобто через 19 років з початку освоєння марганцевих покладів, видобуток її становив 4 млн. 51 тис. пудів². Після 1909 року, у зв'язку з швидким розвитком чорної металургії в країні і збільшенням попиту на цінну марганцево-рудну сировину, видобуток марганцевої руди значно зріс. Уже в 1910 році її було видобуто близько 11 млн. пудів, у 1913 році в 4 рази більше порівняно з 1909 роком³.Таке швидке зростання видобутку марганцю супроводилося посиленням експлуатації гірників. Грабіжництво і сваволя хазяїв-капіталістів, жорстокі переслідування з боку царського уряду за найменший прояв незадоволення існуючими порядками, жахливі житлові умови — все це викликало гнів і ненависть рудокопів до царизму, до буржуїв і поміщиків.

1  Древности Геродотовой Скифии, вып. 2. СПб., 1872, стор. 29—42.
2  Ф. Є. Лось. Робітничий клас України в 1907—1913 рр. К., 1962, стор. 12.
3  П. A. Лавров. Рабочее движение на Украине в период нового революционного подъема (1910—1914 гг.). К., 1966, стор. 10.

Населені пункти Дніпропетровської області : Апостолове (Грушівка , Мар’янське) • Васильківка (Великоолександрівка , Чаплине) • Верхівцеве • Верхньодніпровськ (Мишурин Ріг) • Вільногірськ • Дніпродзержинськ • Дніпропетровськ (Підгородне , Сурсько-Литовське) • Жовті Води • Кривий Ріг (Лозуватка) • Кринички (Аули , Щорськ) • Магдалинівка (Котовка , Личкове) • Марганець • Межова (Слов’янка) • Нікополь (Покровське , Шолохове) • Новомосковськ (Перещепине , Голубівка , Знаменівка , Миколаївка , Попасне) • Орджонікідзе • Павлоград (Булахівка , Вербки , Межеріч , Троїцьке) • Першотравенськ • Петропавлівка (Троїцьке) • Петриківка • Покровське (Великомихайлівка) • П'ятихатки (Лихівка , Жовте , Саксагань) • Синельникове (Роздори , Славгород) • Cолоне (Військове) • Софіївка (Жовтневе , Ордо-Василівка) • Томаківка • Царичанка • Широке (Миколаївка) • Юр’ївка