Магдалинівка
Магдалинівка — селище міського типу у Дніпропетровській області, центр Магдалинівського району. Розташована на річці Чаплинці, за 78 км на північний захід від Дніпропетровська та за 35 км від найближчої залізничної станції Губиниха. На такій же відстані від селища проходить і автомобільний шлях Москва — Сімферополь, до якого веде асфальтоване шосе.
Початок заснування Магдалинівки поклали наприкінці XVIII століття 4 родини переселенців з Полтавщини, які оселилися в степу на березі річки Чаплинки. В документах цей населений пункт вперше було згадано в зв'язку з розмежуванням земель у 1783 році.
У 1790 році землі понад річкою Чаплинкою разом з поселенцями Катерина II подарувала дочці полтавського поміщика Магденка1, село дістало назву Магдалинівки, а селяни стали кріпаками нової поміщиці2. За переписом 1857—1859 рр в Магдалинівці налічувалось 85 дворів з 655 жителями. Поміщику належали також гуральня та 2 цегельних заводи, на яких від зорі до зорі працювали кріпаки3.
Реформа 1861 року, звільнивши селян від кріпосної залежності, майже не поліпшила їх економічного становища. Власник села Магденко не виконав «Місцевого положення про земельний устрій», згідно з яким селяни повинні одержати по 4 десятини на ревізьку душу. При складанні уставної грамоти він примусив їх «добровільно» погодитись на дводесятинні наділи. З 697 жителів села ці земельні наділи дістали лише 240 душ чоловічої статі. До переходу на викуп селяни повинні були внести поміщикові оброк по 5 крб. 66 3/4 коп. з кожного подушного наділу, всього 1360 крб. В 1863 році вони перейшли на викуп, розмір якого становив 18133 крб. 33 коп.4. Малоземелля і тягар викупних платежів змушували їх йти в найми до поміщиків і сільських багатіїв.
У 1898 році в Магдалинівці — адміністративному центрі волості — налічувалося 148 дворів з 728 жителями5. В зв'язку з швидким розвитком капіталістичних відносин у сільському господарстві дедалі поглиблювалась класова диференціація селянства. Зростала кількість малоземельних та безземельних господарств, багатіли куркулі.
Тяжкі умови життя і розгортання робітничого руху в країні сприяли пробудженню класової свідомості трудящих мас села, які піднімалися на боротьбу проти існуючого ладу. В 1905 році революційний рух захопив і Магдалинівку. В одному з донесень від 23 листопада 1905 року новомосковський справник доповідав катеринославському губернатору, що селяни Магдалинівки збираються на сходки, на яких загрожують знищити поміщицький маєток6. 30 серпня 1906 року жандармами було виявлено в селі прокламації Катеринославського комітету РСДРП з закликом до боротьби проти буржуазно-поміщицького ладу7.
З наступом політичної реакції після поразки першої російської революції становище селян Магдалинівки значно погіршилося. Столипінська аграрна реформа ще більше посилила класове розшарування села. 20 куркульських господарств, які виділилися з общини на хутори, зосередили в своїх руках по 40 і більше десятин землі. Вони скуповували також за безцінь земельні наділи бідноти, яка не мала худоби, реманенту і коштів, і тому не могла їх обробити. Крім того, куркулям належали паровий млин, більш як 10 вітряків, 3 кузні, 2 крамниці. Розорені селяни йшли у найми до сільських багатіїв або на заробітки в інші міста. Тільки за літо 1911 року Магдалинівський лікарсько-продовольчий пункт зареєстрував 816 чоловік, які наймалися в поміщицькі економії та куркульські господарства8. Це були жителі Магдалинівки та інших сіл волості. Поміщики і куркулі жорстоко визискували селян-бідняків. Заробіток чоловіків не перевищував 50 коп., а жінок, які працювали нарівні з чоловіками,— 30 коп. Робочий день тривав 16 годин на добу.
Переважна більшість магдалинівців була неписьменною. У церковнопарафіальній та земській початковій школах навчалося лише по 30 — 40 учнів, здебільшого діти заможних селян9.
1 ЦДАДА, ф. 1355, оп. 1, спр. 23, арк. 95.
2 ЦДАЖР УРСР, ф. 1281, оп. 5, спр. 70, арк. 114.
3 О. О. Нестеренко. Розвиток промисловості на Україні, стор. 475.
4 ЦДІА СРСР, ф. 577, оп. 11, спр. 501, арк. 3—4.
5 Список населенных мест Новомосковского уезда. Екатеринослав, 1902, стор. 7.
6 Дніпропетровський облдержархів, ф. 11, оп. 1, спр. 447, арк. 88.
7 ЦДІА УРСР, ф. 313, оп. 1, спр. 1452, арк. 102.
8 «Врачебно-санитарная хроника Екатеринославской губ.», 1912, № 3—4, стор. 301.
9 Списки учебных заведений Екатеринославской губернии. 1912—1913 учебный год. Екатеринослав, 1913, стор.
Населені пункти Дніпропетровської області : Апостолове (Грушівка , Мар’янське) • Васильківка (Великоолександрівка , Чаплине) • Верхівцеве • Верхньодніпровськ (Мишурин Ріг) • Вільногірськ • Дніпродзержинськ • Дніпропетровськ (Підгородне , Сурсько-Литовське) • Жовті Води • Кривий Ріг (Лозуватка) • Кринички (Аули , Щорськ) • Магдалинівка (Котовка , Личкове) • Марганець • Межова (Слов’янка) • Нікополь (Покровське , Шолохове) • Новомосковськ (Перещепине , Голубівка , Знаменівка , Миколаївка , Попасне) • Орджонікідзе • Павлоград (Булахівка , Вербки , Межеріч , Троїцьке) • Першотравенськ • Петропавлівка (Троїцьке) • Петриківка • Покровське (Великомихайлівка) • П'ятихатки (Лихівка , Жовте , Саксагань) • Синельникове (Роздори , Славгород) • Cолоне (Військове) • Софіївка (Жовтневе , Ордо-Василівка) • Томаківка • Царичанка • Широке (Миколаївка) • Юр’ївка