Зачепилівка

     Зачепилівка —  селище міського типу, центр Зачепилівського району Харківської області. Розташована на річці Берестовій, притоці Орелі, за 127 км від м. Харкова. 
     Кілька курганів періоду бронзи, розташованих в околицях Зачепилівки свідчать про те, що ці місця були заселені ще в III—II тис. до н. е.¹.Точної дати заснування тут села не встановлено. За одними відомостями, Зачепилівка виникла в першій половині XVII століття в результаті запорізької колонізації²; за іншими — заснування села припадає на більш пізній час — кінець XVII — початок XVIII століття, коли вихідці з Полтавського полку осіли хуторами по річках Орчику, Берестовій та Орелі. Серед селищ на річці Берестовій згадується і Зачепилівка³. 
     В перші десятиліття свого існування село зростало повільно. У 1764 році тут налічувалося 734 чол., а через 20 років — у 1784 році — 759 чоловік⁴. 
     Основним господарським заняттям населення було землеробство і скотарство; багато хто чумакував. Займалися жителі села також рибальством та полюванням. 
     Після визволення Північного Причорномор’я від турецько-татарського панування село почало зростати значно швидше. У 1802 році, після створення Полтавської губернії, Зачепилівка стала волосним центром Костянтиноградського повіту. На той час тут проживало 1068 чоловік⁵, часто відбувалися ярмарки, на які їздили жителі з навколишніх сіл. 
     Напередодні реформи 1861 року в селі було 296 дворів і 1800 чоловік населення, більшість якого становили державні селяни⁶. 
     За відомостями 1889 року, населення Зачепилівки становило 3290 чоловік⁷. З них 3236 колишніх державних селян, 21 селянин-власник (колишні кріпаки), 33 — міщани⁸. 
     Про майнове становище населення свідчать такі факти. У 1889 році 510 господарств (колишні державні селяни) мали 356 дес. присадибної та 3390 дес. орної землі; але розподіл цих земель був дуже нерівномірним: 20 господарств не мали зовсім посіву, 132 господарства засівали по 1—3 дес.; 238 господарств — 3—6 дес.; 80 господарств засівали від 6 до 9 десятин⁹. 
     Не маючи ніяких засобів до існування, 28 жителів села постійно батракували та ходили на далекі заробітки¹⁰. 
     Не кращим було становище і в забезпеченні худобою: своїм тяглом обробляли землю 184 господарства; 207 господарств вдавалися до супряги і 99 обробляли свої наділи, наймаючи худобу у заможних селян¹¹. Навіть на кінець XIX століття основним знаряддям обробітку землі була соха. У 1900 році Зачепилівська сільська громада, яка налічувала 600 господарств, сплачувала державі 3950 крб. викупних платежів; 2253 крб. припадало на державний поземельний податок, губернські та повітові земські збори, 5747 крб. — на т. зв. мирські (волосні та сільські) збори та страхові платежі¹². 
     З кожним роком в селі зростав прошарок бездомних і безземельних батраків, які за наймом працювали в поміщицьких та куркульських господарствах. Особливо зміцніли куркульські господарства після столипінської аграрної реформи. Вийшовши на хутори і відруби, куркулі скуповували за безцінь землю бідноти, яка не мала змоги обробити свої ділянки. У 1910 році 184 господарства мали до 3 дес. землі кожне, від 3 до 9 дес.— 316 господарств, від 9 до 25 дес.— 61 господарство, а понад 25 дес.— 13 господарств¹³. Багато селян-бідняків, не маючи змоги обробити свої ділянки, змушені були здавати їх в оренду куркулям. 
     Ще у 1905 році при сприянні повітового земства в селі було засновано сільськогосподарське товариство, метою якого, як зазначалося в його статуті, було підвищення рівня господарювання та створення культурно-показових ділянок на землях, що належали членам товариства. Проте бідняцькі та середняцькі господарства фактично були позбавлені можливості користуватися його допомогою. В 1912 році воно налічувало лише 94 чоловіки. Це були великі землевласники, як-от: член третьої Державної думи Шейдеман та «міцні господарі» — куркулі¹⁴. 
     Напередодні першої світової війни село мало 4444 чол. населення¹⁵. На цю кількість жителів було тільки 3 школи — земська та 2 церковно-парафіальні. Навіть земські статистики підкреслювали, що потяг до навчання в селі дуже великий, але письменних надзвичайно мало. Так, у 1889 році, наприклад, з усіх 3290 жителів села читати й писати вміли тільки 111 чоловік, серед них не було жодної жінки. 
     В ще гіршому стані перебувало медичне обслуговування трудящих. Тільки в 1859 році в селі було відкрито приймальний покій на два ліжка, де працював один фельдшер, який мав обслуговувати всі населені пункти, що входили до Зачепилівської волості¹⁶.  

1  О. Тайтай. Археологічна Берестов’янщина в межах Полтавської округи. Рукописний архів Інституту археології АН УРСР, № 116/14, стор. 23—24. 
2  Л. В. Падалка. Прошлое Полтавской территории и ее заселение. Полтава, 1914, стор. 191. 
3  «Журнал Министерства государственных имуществ», серпень 1860, LXXXIII, стор. 56—70. 
4  А. Ригельман. Летописное повествование о Малой России и казаках. СПб., 1885, стор. 184. 
5  Полтавская епархия в ее прошлом и настоящем, вып. I, Полтава, 1901, стор. 26. 
6  Списки населенных мест Российской империи по сведениям 1859 года, XXXIII, Полтавская губерния, СПб., 1862, стор. 101. 
7  Сборник по хозяйственной статистике Полтавской губернии, XIV. Константинеградский уезд. Полтава, 1894, стор. 545. 
8  Там же, стор. 128. 
9  Там же, стор. 129. 
10 Там же. 
11 Список населенных мест Полтавской губернии за 1900 год, Полтава, 1904, стор. 400. 
12 Сборник по хозяйственной статистике Полтавской губернии, XIV. Константиноградский уезд, стор. 122—123. 
13 Материалы подворной переписи в Полтавской губернии в 1910 г., стор. 32—33. 
14 Отчеты малорайонных сельскохозяйственных обществ Константиноградского уезда за 1911 год. Константиноград, 1912, стор. 356—357. 
15 Список населенных мест Полтавской губернии за 1910 год. Полтава, 1913, стор. 116. 
16 История Полтавского земства. Дореформенный период и введение земских учреждений, Полтава, 1914, стор. 20—90. 

Населені пункти Харківської області: Балаклія ( Савинці , Петрівське , Червоний Донець ) • Барвінкове • Близнюки ( Добровілля ) • Богодухів ( Полкова Микитівка , Шарівка ) • Борова • Валки ( Сніжків ) • Вовчанськ ( Білий Колодязь , Жовтневе Друге , Старий Салтів ) • Великий Бурлук ( Шипувате ) • Дворічна • Дергачі • Зачепилівка • Зміїв ( Лиман , Соколове , Таранівка ) • Золочів • Ізюм ( Червоний Оскіл , Червоний Шахтар ) • Кегичівка • Красноград ( Хрестище ) • Краснокутськ ( Козіївка , Мурафа , Пархомівка ) • Куп'янськ ( Гусинка , Кіндрашівка , Сенькове ) • Лозова ( Панютине , Катеринівка , Краснопавлівка ) • Нова Водолага • Первомайський • Печеніги ( Мартове ) • Південне • Сахновщина ( Багата Чернещина , Лебедівка ) • Харків ( Люботин , Мерефа ) • Чугуїв • Шевченкове ( Волоська Балаклія )