Старий Салтів
Старий Салтів — селище міського типу в Україні Вовчанського району Харківської області. Розташований в лісовій місцевості на правому березі річки Сіверського Дінця, за 28 км від райцентру і за 45 км від Харкова. З північного заходу село омивають води Печенізького водоймища, спорудженого в 1964 році.
Село засноване на початку 18 століття, коли в 1705 році з Салтова (тепер Верхній Салтів) за грамотою Петра І було переселено українських козаків (670 переселенців з-за Дніпра). Вони оселилися вздовж Дінця і заснували слободу Нижній або Новий Салтів, який у цьому ж столітті було перейменовано на Старий Салтів. У грамоті також було зазначено, щоб віддати новим поселенцям землі в урочищах річки Гнилушки...1
Землі Старого Салтова належали полковникові П. Куликовському, який у 1713 році продав їх генералові А. Апраксіну. За переписом 1732 року, в Старому Салтові налічувалося 142 двори.
Після ліквідації в 1765 році слобідських козацьких полків Старий Салтів входив до складу Слобідсько-Української губернії, в 1780—1796 рр.— Харківського намісництва, а з 1797 року став слободою Вовчанського повіту.
Землі Старого Салтова напередодні реформи 1861 року належали поміщикам Кузіним, яким належало тут 12 тис. десятин2. Значна частина жителів села були державними селянами, які мусили виконувати різні повинності, сплачувати податки. Але в найтяжчому становищі перебували кріпаки. Не поліпшилось їхнє життя і після скасування кріпосного права. Всі кращі землі захопили поміщики та куркулі. Селянам доводилось найматися до них і майже за безцінь продавати свої робочі руки. Багато знедолених жителів села залишало рідні оселі і йшло у пошуках заробітку до міста. З розвитком капіталістичних відносин дедалі більше посилюється розшарування села. Після реформи 1861 року у Старому Салтові починають діяти цегельний та винокурний заводи, млин. На цегельному заводі виробляли за рік 200 000 штук цегли3.
Голод і безземелля, експлуатація з боку куркулів та власників підприємств, непосильні податки викликали серед селян невдоволення, заворушення. Але найбільших розмірів селянський рух у Старому Салтові набрав у 1905—1907 роках.
Поштовхом до революційних виступів селян Старого Салтова в період першої російської революції була звістка про події 9 січня 1905 року в Петербурзі. У березні 1905 року жителі села подали петицію, в якій вимагали свободи зборів, слова і друку. Ці вимоги, звичайно, не були задоволені, і на знак протесту селяни провели кілька масових мітингів.
У червні 1905 року в Старому Салтові були розкидані революційні листівки. Група селян у липні цього ж року, працюючи на молотьбі в економії Ротермунда на хуторі Мар’янівка, виступила з вимогою підвищити їм поденну плату від 60 копійок до 1 крб., а також поліпшити харчування.
Восени 1905 року селянські виступи набрали більш масового характеру. Одним з найрішучіших був виступ проти купця Стрекалова, який нещадно грабував і розоряв селян. 22 листопада 1905 року вони підпалили його господарські будівлі, а худобу, зерно поділили між собою. 23 листопада селяни розгромили садибу купця О. Кир’янова. Проти повсталих харківський губернатор послав козаків, які вчинили жорстоку розправу. Карателям допомагав озброєний загін місцевих куркулів. Козаки і куркулі вбили лікаря Познанського, ветлікаря Постникова і фельдшера Лазуркова, селян С. Захарченка, П. Саєнка і Л. Малька. Чотирьох повстанців було поранено, 22 — заарештовано.
Великий вплив на розгортання в Старому Салтові революційних подій мав робітничий рух, що відбувався у Харкові. Харківські робітники приїжджали в село, привозили з собою революційні листівки і газети, закликали селян до революційних виступів проти самодержавства.
Про такі зв’язки свідчить один з рапортів жандарма Харківському губернському жандармському управлінню, в якому він повідомляв, що в травні 1907 року «...у Старий Салтів з Харкова приїжджав промовець робітничої партії, який перебував у будинку селянина Л. І. Галушки, вночі таємно збирав селян, читав прокламації і всякого роду нелегальні видання від революційного комітету». В іншому рапорті зазначено, що жителі збираються ночами в будинку селянина Лимана, де читають заборонену літературу з Харкова.
Напередодні першої світової імперіалістичної війни Старий Салтів досяг деякого культурного піднесення. Тут був фельдшерський пункт. У 1913 році відкрилось народне училище. У цьому ж році в приміщенні нової школи сільськогосподарське товариство організувало виставку сільськогосподарської і кустарної промисловості. Від Старосалтівської волості було представлено понад 800 різних експонатів. Багато господарств — учасників виставки — відзначено грошовими винагородами та медалями4.
1 Историко-статистическое описание Харьковской епархии, отд. 4, 1857, стор. 290.
2 Россия. Полное географическое описание нашего отечества, т. 7. СПб.,1903, стор. 258.
3 Указатель фабрик и заводов Европейской России. Под. ред. Л. А. Орлова, СПб., 1881, стор. 506.
4 Газ. «Волчанский земский листок», 1913 р., № 8, 16, 18, 30.
Населені пункти Харківської області: Балаклія ( Савинці , Петрівське , Червоний Донець ) • Барвінкове • Близнюки ( Добровілля ) • Богодухів ( Полкова Микитівка , Шарівка ) • Борова • Валки ( Сніжків ) • Вовчанськ ( Білий Колодязь , Жовтневе Друге , Старий Салтів ) • Великий Бурлук ( Шипувате ) • Дворічна • Дергачі • Зачепилівка • Зміїв ( Лиман , Соколове , Таранівка ) • Золочів • Ізюм ( Червоний Оскіл , Червоний Шахтар ) • Кегичівка • Красноград ( Хрестище ) • Краснокутськ ( Козіївка , Мурафа , Пархомівка ) • Куп'янськ ( Гусинка , Кіндрашівка , Сенькове ) • Лозова ( Панютине , Катеринівка , Краснопавлівка ) • Нова Водолага • Первомайський • Печеніги ( Мартове ) • Південне • Сахновщина ( Багата Чернещина , Лебедівка ) • Харків ( Люботин , Мерефа ) • Чугуїв • Шевченкове ( Волоська Балаклія )