Кегичівка
Кегичівка — селище міського типу, з 8 грудня 1966 року — адміністративний центр Кегичівського району Харківськії області. Розташована на залізничній лінії Лозова — Красноград, за 128 км від Харкова.
Кегичівка утворилася з двох невеликих хуторів — Доброіванівки і Єгорівки, що виникли в другій половині XVIII століття. Населяли ці хутори селяни-кріпаки, які належали поміщикові — офіцеру Курського полку І. М. Апостолу-Кегичу. Від його прізвища і походить сучасна назва села. .
В дореформений час Доброіванівка і Єгорівка зростали досить повільно. У 1859 році, зокрема, в Доброіванівці було всього 18 дворів з населенням 166 чол., а в Єгорівці — 20 дворів з населенням 163 чоловіки1.
Становище кріпаків було надзвичайно тяжким. На чорноземних, родючих землях вони голодували, бо мізерні клаптики землі не могли забезпечити їх продуктами харчування. До того ж чимало найкращого часу під час сівби або збирання доводилося працювати на панській ниві.
Реформа 1861 року майже не внесла ніяких змін в економічне життя трудящих. У Єгорівці в 1888 році з 34 господарств, що були на той час, одне зовсім не мало землі, 4 — тільки садибу, 15 господарств — від 2 до 3 десятин землі і 10, що мали від 3 до 6 десятин землі. Малоземелля примушувало селян на кабальних умовах орендувати землю у великих землевласників. 9 з 12 господарств орендували землю за відробіток і лише 3 — за гроші2.
В той же час серед селян виділяється і заможна верхівка.
В Доброіванівці, наприклад, 3 сім’ї переселенців, що придбали тут землю, мали 390 десятин орної землі і 11 десятин лісу2.
Наявність власних великих земельних масивів і коштів давала можливість багатіям впроваджувати сівозміни, збирати високі врожаї.
Найбідніша частина населення на своїх мізерних наділах змушена була рік у рік на одній і тій же ділянці сіяти зернові, що призводило до виснаження грунту. Це, в свою чергу, вкрай розорювало їх. Тільки через 17 років після реформи селяни Доброіванівки і Єгорівки, внаслідок повного виснаження землі, змушені були половину орної землі відвести на два роки під толоку3.
Заможні селяни широко користувалися найманою працею і ще більш багатіли за рахунок бідноти.
Дальший розвиток Кегичівки пов’язаний з будівництвом у 1897—1900 рр. залізниці Лозова — Красноград. Кегичівка стає волосним центром.
В цей час значно зросла кількість населення. Вже у 1900 році тут налічувалось 116 дворів (750 жителів) 4. Навколо залізничної станції виросло чимало пристанційних споруд, складів тощо. Багато збіднілих селян знаходять тут заробіток, остаточно пориваючи з сільським господарством. Поширюються в цей час і ремесла — ткацьке, ковальське і столярне. Самих тільки ткачів у Кегичівні було 11. Частина селян візникувала у цукрозаводчика Харитоненка, перевозячи із залізничної станції вугілля і камінь на завод, а з заводу — готову продукцію, інші працювали на цьому підприємстві.
Непосильна праця, тяжкі умови життя штовхали трудяших на боротьбу проти самодержавства. Революція 1905—1907 рр. знайшла широкий відгук і в Кегичівці. У лютому 1905 року у Кегичівці розповсюджувались листівки, які закликали селян до повстання, до боротьби за розподіл земель місцевих поміщиків5. Першими виступили на боротьбу залізничники станції. Вони взяли участь у жовтневому всеросійському політичному страйку. Зокрема, в ті буремні дні, коли царське самодержавство надсилало до Севастополя війська для розправи з повсталими моряками, залізничники Кегичівки виявили велику організованість. Завдяки їхнім зусиллям через станцію не пройшов ешелон з карателями. Слідом за залізничниками виступили селяни. Вони весною 1907 року самочинно рубали ліс і підпалювали будівлі в маєтках поміщиків Капніста, Колчевського та інших 6. Для розправи з селянами і для охорони поміщицьких маєтків у Кегичівку прибув загін козаків.
Багато кегичівців брали участь у революційних виступах в інших містах країни. Так, матрос А. М. Пахущий — активний учасник повстання на броненосці «Потьомкін». За це він був засуджений царським судом на довічну каторгу.
Прагнучи створити собі з куркульства широку соціальну опору на селі, царський уряд здійснив ряд законодавчих актів. Зокрема, зруйнував общинне землеволодіння.
Внаслідок цієї реформи і в Кегичівці прискорився процес класового розшарування. Зростали куркульські господарства, а бідняцькі і середняцькі — розорялися.
Не маючи куди подітись, розорені селяни, щоб не померти з голоду, йшли в найми до куркулів, де працювали по 12—14 годин на день, одержуючи за виснажливу працю копійки.
Водночас зростає і кількість населення, в якого головним засобом до існування було не землеробство. Зокрема, у 1910 році таких господарств у Кегичівці було 38 (з загального числа 147). З 69 господарств, які головним засобом до існування мали землеробство, ходило найматися на заробітки поденно 10 чоловік; крім того, 7 господарств взагалі жило з поденних заробітків7.
Про те, щоб їх діти навчалися в школі, бідняки і не мріяли. Не було на це матеріальних можливостей.
У початковій школі, що відкрилася в селі у 1907 році, навчалося тільки 60 дітей переважно заможних селян8.
Ще більше погіршилося становище селян під час першої світової війни. Сподіваючись на кращу долю, вони палко вітали повалення самодержавства. Але буржуазний Тимчасовий уряд не міг і не хотів припиняти братовбивчу війну, розв’язувати земельне питання.
1 Списки населенных мест Российской империи, т. XXXIII, Полтавская губерния, СПб., 1862, стор. 100.
2 Сборник по хозяйственной статистике Полтавской губернии, т. XIV, Константиноградский уезд, Полтава, 1894, стор. 187—190.
3 Там же, стор. 366—367.
4 Алфавитный указатель населенных мест Полтавской губернии, Полтава, 1910, стор. 11.
5 ЦДІА УРСР, ф. — 320, оп. 1, спр. 3, арк. 205.
6 Там же, спр. 9, арк. 205, 207.
7 Третья подворно-хозяйственная земская перепись в Полтавской губернии 1910 года, Константине градский уезд, Полтава, 1913, стор. 114.—115.
8 Очерк положения народного образования в Полтавской губернии за 1907/1908 учебный год, вып. 1, Полтава, стор. 34—35.
Населені пункти Харківської області: Балаклія ( Савинці , Петрівське , Червоний Донець ) • Барвінкове • Близнюки ( Добровілля ) • Богодухів ( Полкова Микитівка , Шарівка ) • Борова • Валки ( Сніжків ) • Вовчанськ ( Білий Колодязь , Жовтневе Друге , Старий Салтів ) • Великий Бурлук ( Шипувате ) • Дворічна • Дергачі • Зачепилівка • Зміїв ( Лиман , Соколове , Таранівка ) • Золочів • Ізюм ( Червоний Оскіл , Червоний Шахтар ) • Кегичівка • Красноград ( Хрестище ) • Краснокутськ ( Козіївка , Мурафа , Пархомівка ) • Куп'янськ ( Гусинка , Кіндрашівка , Сенькове ) • Лозова ( Панютине , Катеринівка , Краснопавлівка ) • Нова Водолага • Первомайський • Печеніги ( Мартове ) • Південне • Сахновщина ( Багата Чернещина , Лебедівка ) • Харків ( Люботин , Мерефа ) • Чугуїв • Шевченкове ( Волоська Балаклія )