Козіївка
Козіївка — село в Україні, у Краснокутському районі Харківської області. Вона розташована за 10 км від райцентру і за 100 км від Харкова. Через неї проходять шосейні асфальтовані шляхи, які зв’язують її з Краснокутськом, Богодуховом, Охтиркою. Село оточене лісовими масивами, є невеликі озера.
Територія, на якій нині розташована Козіївська сільрада, була заселена вже в першій половині І тисячоліття до н. е. Про це свідчить велике городище скіфського часу, виявлене між селами Городним та Козіївкою1.
Село засновано десь у середині XVII століття. Перша згадка про нього зустрічається в «Смотренной книге городов Ахтырского полка». Там зазначається, що в 1686 році в Козіївці проживало 50 жителів, у т. ч. 30 козаків-переселенців з Правобережної України, що перебувала тоді під владою польсько-шляхетської держави, та селян-втікачів з центральної Росії. Родючі землі та багаті лісові масиви приваблювали нових переселенців, і чисельність населення «черкаської державної слободи»2 Козіївки рік у рік зростала. Козаки, що перебували на державному утриманні, несли військову службу по охороні південних кордонів Російської держави. Росіяни і українці спільними силами відбивали часті напади татарських і турецьких орд.
На початку XVIII століття під час військових операцій на Україні шведські війська зустріли тут могутній опір селянства, який зірвав їх плани щодо швидкого захоплення українських земель.
У лютому 1709 року недалеко від Козіївки, поблизу села Городного, відбувся бій між передовими загонами армії Карла XII і російської армії. В цьому бою шведським загарбникам було завдано відчутного удару. За допомогу, яку козіївці подавали російським військам, шведи пограбували і спалили село. Один із сподвижників Петра І О. Меншиков у листі від 16 лютого 1709 року з Богодухова писав: «Неприятель, после учинившагося ему под Городнею безсчастия и не возмогши против того воинским образом учинить нам отплаты, починя здешним жителям многия разорения»3.
До кінця XVIII століття населення Козіївки значно зросло. Тут вже налічувалось понад 2200 чоловік4. Більшість селян займалася землеробством і тваринництвом. Певного розвитку набули і ремесла: ковальське, столярне, шевське. Виготовлялися також полотна і сукна для власних потреб і частково на продаж. Селяни займалися ще чумацтвом — вивозили на Дон продукти землеробства і привозили сіль та «красну» рибу. Поступово розширювалися торговельні зв’язки. До середини XIX століття в Козіївці щороку проводилося 4 ярмарки. На ярмарках, що тривали по кілька днів, крім продуктів сільського господарства і худоби, продавалися шкіряні та металеві вироби, тканини селянського виробництва тощо.
Після реформи 1861 року економічне становище селян Козіївки не поліпшилося. Найвищий розмір подушного наділу польової і присадибної землі тут, як і в інших селах Богодухівського повіту, становив 3 десятини. Фактично ж земельні наділи були значно менші від цього максимуму — 1—2 десятини. Чимало землі, якою раніше користувалися кріпаки, відійшло у формі відрізків до поміщиків.
Крім викупних платежів, селяни були зобов’язані за кожну десятину щороку відпрацьовувати на поміщика 19 днів і сплачувати великий оброк5.
У пореформений період в Козіївці посилено відбувався процес класового розшарування населення. Обтяжені непосильними платежами і податками селяни-бідняки продавали за безцінь свої землі або кидали земельні ділянки і йшли з села, перетворюючись у найманих робітників.
Наприкінці XIX століття на 1028 дворів Козіївки припадало 3266 десятин землі6. Більшість бідняцьких господарств володіли до 1 десятини. Понад половину дворів не мали коней і сільськогосподарського реманенту. Селянське безземелля в Козіївці особливо впадало в око, бо її оточували великі масиви поміщицьких економій Харитоненка, Кеніга, Йоненка, Кременецького, великі монастирські угіддя. Тяжке економічне становище змушувало селян найматися за мізерну плату в ці економії, де їх нещадно експлуатували.
В селі панували злидні і темрява. За станом на 1886 рік, з 2877 дорослих жителів письменних було лише 220 чоловік (7 проц.), з них 8 жінок7. Частим явищем тут були епідемічні захворювання. І це не дивно, бо Козіївську волость обслуговував лише один фельдшер.
Тяжке економічне становище, утиски, політичне безправ’я зумовлювали численні виступи трудящого селянства проти поміщицько-капіталістичного ладу, за землю, за поліпшення умов життя. Особливо гострих форм ця боротьба набрала на початку XX століття. Біднота Козіївки брала участь у могутньому аграрному русі в березні — квітні 1902 року, що охопив ряд повітів Харківської і Полтавської губерній. Заворушення відбулися і на цукровому заводі великого землевласника Кеніга. Проти селян були послані війська.
В період революції 1905—1907 рр. бідняки і середняки Козіївки активно виступали проти поміщиків. Восени 1905 року разом з селянами Городного вони висунули вимогу поділити землі Харитоненка. Загін поліції, викликаний для захисту маєтку, стріляв у селян. Було вбито і поранено кілька чоловік, заарештовано організаторів цього виступу Б. В. Гусарова, Я. Є. Харченка, Н. М. Валентиєнка8.
8 квітня 1906 року жителі Козіївки, які наймитували в економії Харитоненка, застрайкували і зажадали збільшення заробітної плати. У відповідь на цю вимогу їх було звільнено. Страйкарі стійко трималися, не допускаючи до роботи селян інших сіл, яких хотіла залучити економія. 4 липня 1906 року козіївці, слідом за жителями Краснокутська та інших населених пунктів, прийняли рішення про перехід поміщицьких, церковних і державних земель до рук тих, хто на них працює, про негайне скликання Установчих зборів9.
Боротьба селян набрала особливо гострих форм у липні 1906 року. 20 липня близько 500 жителів Козіївки, Городного та інших сіл, озброєних вилами, ціпами, рушили до економії. Між селянами та загоном драгунів, викликаних для охорони маєтків і придушення заворушень, відбулася сутичка. Одного з учасників виступу було вбито, кількох поранено, багатьох заарештовано10. Заворушення в Козіївці відбувалися і в 1907 році.
Після поразки революції 1905—1907 рр. царський уряд розпочав здійснення столипінської аграрної реформи. Насадженням хутірської і відрубної системи царизм намагався створити собі опору в особі куркульства для боротьби проти революціонізованих селянських мас. Біля Козіївки в цей період утворилися хутори Кременецький і Ходунаївка. Земля в Козіївці розподілялася так: 290 дворів мали по 1 десятині і менше, 397 дворів — від 2 до 5 десятин, 71 двір — від 6 до 11 десятин11.
У період першої світової імперіалістичної війни багатьох жителів Козіївки було мобілізовано до армії. В селянських господарствах, які лишилися здебільшого без чоловіків, було реквізовано значну частину тягла. Для потреб армії у селян систематично вилучалося продовольство. На селі панували голод і злидні. Багато сімей втратили своїх рідних і близьких.
1 И. И. Ляпушкин. Днепровское степное Левобережье в эпоху железа. Материалы и исследования по археологии СССР, вид. 104, 1961, стор. 68—69.
2 Историко-статистическое описание Харьковской епархии, отд. III. М., 1857, стор. 185.
3 Див. А. Маркевич. Великий подвиг. К 250-летию Полтавской битвы. К., 1959, стор. 82.
4 Сборник статистическо-экономических сведений по Богодуховскому уезду. X., 1886, стор. 80.
5 Отмена крепостного права на Украине. Сборник документов и материалов, К., 1964, стор. 164.
6 Харківський облдержархів, ф. 60, on. 1, спр. 92, арк. 2—7; спр. 82, арк. 1—9; спр. 44, арк. 2—250.
7 Там же, ф. 304, оп. 1, спр. 67, арк. 69.
8 К. К. Шиян, С. Я. Островський. Минуле і сучасне села. X., 1963, стор. 303.
9 Харьков и Харьковская губерния в период первой русской революции 1905—1907 гг., X., 1955, стор. 359.
10 Революция 1905—1907 гг. на Украине. Сборник документов и материалов в двух томах, т. 2, ч. 2. К . 1955. стор. 181.
11 Харківський облдержархів, ф. 60, on. 1, спр. 92, 82, 44.
Населені пункти Харківської області: Балаклія ( Савинці , Петрівське , Червоний Донець ) • Барвінкове • Близнюки ( Добровілля ) • Богодухів ( Полкова Микитівка , Шарівка ) • Борова • Валки ( Сніжків ) • Вовчанськ ( Білий Колодязь , Жовтневе Друге , Старий Салтів ) • Великий Бурлук ( Шипувате ) • Дворічна • Дергачі • Зачепилівка • Зміїв ( Лиман , Соколове , Таранівка ) • Золочів • Ізюм ( Червоний Оскіл , Червоний Шахтар ) • Кегичівка • Красноград ( Хрестище ) • Краснокутськ ( Козіївка , Мурафа , Пархомівка ) • Куп'янськ ( Гусинка , Кіндрашівка , Сенькове ) • Лозова ( Панютине , Катеринівка , Краснопавлівка ) • Нова Водолага • Первомайський • Печеніги ( Мартове ) • Південне • Сахновщина ( Багата Чернещина , Лебедівка ) • Харків ( Люботин , Мерефа ) • Чугуїв • Шевченкове ( Волоська Балаклія )