Гусинка 

     Гусинка —  село в Україні, в Куп'янському районі Харківської області, розташоване на автомобільному шляху Куп’янськ — Просянка, на відстані 20 км від районного центру, за 3 км від залізничної станції Гусинка на лінії Куп’янськ — Бєлгород. 
     Заснування Гусинки припадає на другу половину XVII століття. Це підтверджується тим, що в 1690 році в слободі Гусинка було закінчено будівництво церкви1. Виникло поселення у великій розлогій балці, з джерел якої бере початок річка Гусинка, що впадає в річку Великий Бурлук — притоку Сіверського Дінця. Поблизу проходив шлях Ізюм — Бєлгород2. Навкруги балки простяглися широкі степові простори з родючими чорноземами, подекуди порізаними густими смугами лісів. Дика, але багата місцевість приваблювала переселенців. 
     У документах початку і середини XVIII століття слобода носила назву Гусинець3, а в кінці XVIII століття — Гусинка. Про походження самої назви слободи не збереглося відомостей. Жителі села пов’язують її з назвою місцевої річки Гусинки. 
     За переписом 1732 року, слобода мала 57 селянських дворів з 376 жителями. Крім цього, значився двір підпрапорщика Г. Сошальського і 3 двори служителів культу. Перепис розкриває також характер соціальних відносин: селяни слободи вважались уже підданими Сошальського4. Григорій Сошальський — представник козацької старшини — домігся від російського уряду пожалування для себе великих земельних масивів. За даними 1785 року, жителі слободи Гусинки і сусідньої Моначинівки вважалися кріпаками поміщиків Сошальських. Селяни двох слобід обробляли 992 десятини поміщицької землі. На цей час у Гусинці було 100 дворів і 1093 жителі, в Моначинівці — 105 дворів і 550 жителів. В цей час селяни головним чином займалися хліборобством. Жінки, крім роботи в полі, ткали полотна і сукна для своїх потреб, а також для продажу. 
     Поміщики мали винокурні і великі пасіки. У чотирьох шинках продавалося вино, наливки, мед5
     Минали роки. Після поміщиків Сошальських тут панували Ковалевські, Сабови, Зайцеви, Поклонські, Грановські, а життя селян лишалося таким же безправним, безпросвітним. 
     Панщина гусинських кріпаків у першій половині XIX століття становила З дні на тиждень. Крім того, селяни відбували у поміщиків ряд повинностей. На час скасування кріпосного права у 1861 році Гусинка належала дворянам Ковалевським, які мали 4200 десятин землі6
     З середини 60-х років XIX століття Гусинка стала центром волості7. На той час у селі налічувалося 138 дворів і 1303 жителі8. Широкого розмаху почала набувати торгівля. За даними на 1864 рік, тут було 4 щорічні ярмарки. 
     Реформа 1861 року, звільнивши селян від кріпосної залежності, не поліпшила їхньої долі. Кращі землі лишилися у поміщиків. Селянське землеволодіння рік у рік зменшувалося. На початку 80-х років XIX століття в Гусинці було 5 селянських громад, де налічувалось 270 жителів чоловічої статі. Площа орної землі становила 882 десятини9. В середньому на двір припадало 4,5 десятини. В селянських господарствах було зовсім мало робочої і продуктивної худоби. В усіх п’яти громадах налічувалося тільки 45 коней і 113 корів. Селяни сплачували багато податків: подушний, земельний, викупні, земські, волосні. Загальна сума їх становила щорічно 2078 карбованців10
     У другій половині XIX століття і на початку XX століття посилюється процес розшарування селян, особливо після столипінської реформи. В селі виникають великі куркульські господарства з 80, 100 і більшою кількістю десятин землі. Водночас все більше й більше селян переходить у розряд безземельних і малоземельних. Все це спричинило до того, що частина гусинців переселялась у Сибір, на Далекий Схід, а ті, що зовсім розорялися, йшли працювати на залізницю, в поміщицькі економії і куркульські господарства. Дані перепису 1910 року по Гусинській волості свідчать, що господарства, які не мали орної землі, становили 21,5 проц., а господарства від 0,1 до 3 дес.— 13,7 проц.11. В той же час велика кількість землі в Гусинці належала поміщикам і куркулям. У поміщика Поклонського було понад 700 десятин землі. Близько 400 десятин поміщик обробляв руками найманих робітників, а 300 десятин здавав в оренду селянам за гроші або відробітки. В економії були жорстокі порядки. За найменші провини робітників карали: позбавляли роботи, штрафували тощо. 
     Про злидні та постійні нестатки свідчив і вигляд села: убогі хатини під солом’яними стріхами, виснажені люди в домотканому одязі. Крім церкви і кількох поміщицьких будівель, у селі не було жодного цегляного будинку. 
     Безправ’я, жорстока експлуатація, кабала викликали обурення широких селянських мас проти поміщиків і куркулів, що особливо яскраво виявилося під час революції 1905—1907 років. Поблизу Гусинки була розгромлена економія поміщика Бєлкіна. Влітку 1906 року селяни, що працювали в економії Розальйон-Сошальського вимагали, щоб плата під час збирання хлібів була щонайменше чоловікам З крб. і жінкам 2 крб. за місяць. Поміщик не згодився з цим і покликав інших робітників, але селяни не допустили їх до роботи. Через два дні з Куп’янська прибув пристав з драгунами. Виступ селян придушили. Чотирьох організаторів цього стихійного виступу було арештовано12
     В наступні роки бідняцькі й середняцькі господарства були ще більше підірвані. Кількість малоземельних селян значно зросла. У 1912 році в Гусинці було 46 бідняцьких господарств, які не мали ні тягла, ні землі. В цей час із 4200 десятин землі 2250 дес. (60 проц.) було панської, 1050 дес. (25 проц.) — церковної і тільки 630 дес. (15 проц.) належало селянам. 
     Крім злиднів, селян гнітили темнота і забобони. На початку XX століття відбулися деякі зрушення в галузі народної освіти. В селі відкрили церковнопарафіальну і земську школи, земську бібліотеку, в якій у 1911 році налічувалось 1007 примірників книжок. Проте стан освіти далеко не задовольняв потреб села. Не всі діти шкільного віку були охоплені навчанням. У тому ж 1911 році в церковнопарафіяльній школі, де навчалося 84 учні, працювала тільки одна вчителька з помічницею. В цьому році 14 дітям шкільного віку було відмовлено в прийомі до школи. Навчання провадилося російською мовою. Злидні, необхідність працювати в господарстві призводили до того, що багато учнів не закінчували навіть трикласну школу. В 1911 році навчання закінчило всього 8 дітей, у 1912— 13 дітей13. Доросле населення Гусинки в основній своїй масі було неписьменним. Серед корінних жителів села не було жодної людини, яка мала б середню освіту.  


1   Историко-статистическое описание Харьковской епархии, отд. V, стор. 283. 
2   Харківський облдержархів, ф. 24, on. З, спр. 7, арк. 12. 
3   Філіал ЦДІА УРСР в м. Харкові, ф. 393, спр. 1, арк. 64. 
4   Материалы для истории колонизации и быта степной окраины Московского государства в XVI—XVIII столетии, стор. 253. 
5   Харківський облдержархів, ф. 24, on. З, спр. 7, арк. 12, 14. 
6   Россия. Полное географическое описание нашего отечества, т. VII, стор. 256. 
7   Памятная книжка Харьковской губернии на 1867 г., стор. 137. 
8   Списки населенных мест. Российской империи, т. XLVI, Харьковская губерния. СПб., 1869, стор. 129. 
9   Харківський облдержархів, ф. 24, оп. З, спр. 7, арк. 14. 
10 Материалы по землевладению и земледелию Харьковской губернии, вып. VII, Купянский уезд. X., 1884, стор. 50—55. 
11 Харківський облдержархів, ф. P-3550, on. 1, спр. 5, арк. 25—26. 
12 ЦДАЖР CPСP, ф. 102, оп. 236 (II), спр. 700, ч. 59, арк. 97. 
13 Отчеты и доклады Купянской земской управы, вып. I. Купянск, 1912, стор. 11, 20, 44, 48, 84. 


Населені пункти Харківської області: Балаклія ( Савинці , Петрівське , Червоний Донець ) • Барвінкове • Близнюки ( Добровілля ) • Богодухів ( Полкова Микитівка , Шарівка ) • БороваВалки ( Сніжків ) • Вовчанськ ( Білий Колодязь , Жовтневе Друге , Старий Салтів ) • Великий Бурлук ( Шипувате )  ДворічнаДергачіЗачепилівкаЗміїв ( Лиман , Соколове , Таранівка ) • ЗолочівІзюм ( Червоний Оскіл , Червоний Шахтар ) • КегичівкаКрасноград ( Хрестище ) • Краснокутськ ( Козіївка , Мурафа , Пархомівка ) • Куп'янськ ( Гусинка , Кіндрашівка , Сенькове ) • Лозова ( Панютине , Катеринівка , Краснопавлівка ) • Нова Водолага • Первомайський • Печеніги ( Мартове ) • Південне • Сахновщина ( Багата Чернещина , Лебедівка ) • Харків ( Люботин , Мерефа ) • ЧугуївШевченкове ( Волоська Балаклія )