Волоська Балаклія 

     Волоська Балаклія (в різні часи називалась Балаклійкою, Волоською Балаклійкою, Щенячим; деякі з цих назв збереглися в народі і до нашого часу) — село в Україні, в Шевченківському районі Харківської області. Розташована на лівому березі річки Волоської Балаклійки (басейн р. Сіверського Дінця), за 30 км на південний захід від Куп’янська. Відстань до найближчої залізничної станції Старовірівка ПівнічноДонецької залізниці — 12 км.
     Найбільш давнім свідченням перебування людини на території теперішньої сільради є рештки двох неолітичних поселень (V—IV тисячоліття до н. е.) біля села Боровського. На місці цих поселень, за свідченням археологів, продовжувалось життя і в період бронзи (II тисячоліття до н. е.)¹. 
     Село ж виникло у 60-х рр. XVII століття у зв’язку з появою тут переселенців з підвладних Польщі українських земель. Спочатку це поселення мало назву слобода Щеняча, що походить нібито від Щенячої могили, що височить неподалік від села. Про цю могилу згадується ще в царській грамоті від 4 травня 1647 року (сюди відступили татари після битви під Ізюмом). Сучасна назва села походить від річки Волоської Балаклійки. 
     Звільнення від податків і панщини, що мало місце спочатку, наявність багатих чорноземних грунтів, пасовищ і луків приваблювали сюди переселенців. Але «слободи», якими наділяв царський уряд переселенців, незабаром замінилися панською неволею. Вже в 1737 році про село згадується як про власність полковника Вятського драгунського полку К. М. Редкіна. У 1785 році воно належало румунському дворянинові Булацелю (Скарлотті), який прибув до Росії в середині XVIII століття. 
     Тільки 60 жителів села змогли викупитися з неволі і відселитись на новий хутір, що називався Вольниця. У 2-й половині XVIII століття на «казенних землях», на південному березі річки Волоської Балаклійки, виник хутір Ловейківка — маєток поміщика Ловейкова. Першими мешканцями цього хутора були селяни-кріпаки, переселені поміщиком з Орловщини і села Борків під Харковом. 
     Становище переселенців було надзвичайно тяжким. Вони терпіли від сваволі поміщика, злиднів, голоду, хвороб. 
     Страшною була епідемія чуми, що спустошила село в 1848 році. Тільки за півтора місяця у Балаклійській парафії померло 300 чоловік. Крім того, люди страждали від голоду, цинги, інших хвороб. Від коклюшу тоді померла майже третина немовлят. 
     У 1848 році від хвороб і голоду загинуло більш як 500 чоловік². Тоді населення тут становило 2991 чоловік. 
     Реформа 1861 року дуже мало змінила економічне становище найбіднішої частини селян. Вони залишилися безземельними і малоземельними і змушені були, щоб прогодувати себе і свої сім’ї, шукати заробіток в панських економіях або на промислових підприємствах. Першими підприємствами в селі були гуральня і цегельний завод. З розвитком капіталістичних відносин у селі загострюються класові суперечності, посилюється зубожіння широких мас трудящих. 
     Злидні, безправ’я призводили до того, що селяни повставали на боротьбу. Широкий відгук знайшли в селі події революції 1905—1907 рр. Восени 1906 року селянська біднота Волоської Балаклії під впливом селянських заворушень, що відбувалися у Старовірівській волості Куп’янського повіту, на сходці прийняла рішення відібрати землю у поміщика. Але думки про методи здійснення цього розійшлися. Більшістю голосів ухвалили «попросити землю у поміщика по-хорошому». Проте «по-хорошому» нічого не вийшло, і земля залишилась у Маркова. 
     Уповноважені, яких селяни послали до поміщика, були заарештовані. Обурені цим, селяни проникли на дзвіницю і вдарили на сполох. Зібравшись на площі, селяни громадою рушили до садиби поміщика, щоб виручити своїх товаришів. Коли вони почали наближатися до садиби, загін козаків, викликаний для охорони маєтку, відкрив по беззбройних селянах вогонь. Натовп кинувся врозтіч. На землі залишився один убитий і шестеро поранених. 
     Після цього селяни підпалили підсобні приміщення цегельного заводу. За кілька днів 10 активних учасників цього виступу, в т. ч. і поранені, були заарештовані та віддані до суду. За поширення більшовицьких листівок Г. М. Чумаченка засудили на 5 років позбавлення волі, інших — до 1—3 років ув’язнення. Ватажкам виступу А. А. Іванову, П. Ф. Букану і Г. С. Лупану пощастило втекти. 
     Столипінська аграрна політика призвела до дальшого зубожіння селян і загострення класових суперечностей на селі. Частина розореної бідноти йшла в найми, деякі подались до найближчих міст, інші навіть у необжитий, багатий на землі Сибір, де, позбавлені будь-якої матеріальної підтримки й допомоги з боку уряду, люди часто гинули. Так, з родини ловейківських бідняків — 9 братів Сліпченкових, які цереселились до Сибіру, 8 загинуло, а один змушений був повернутись у Волоську Балаклію. 
     В 1908—1909 рр. на південний схід від хутора Ловейківки виріс хутір Софіївка, а в 1914—1915 рр. переселенці з інших волостей Куп’янського повіту створили хутір Корніївку. 
     Безземелля і малоземелля, злидні і голод були постійними супутниками селян-бідняків. Чимало з них страждало і вмирало від пошесних хвороб. Єдиний фельдшер, який працював у земській лікарні, збудованій у 1910 році, не міг забезпечити необхідною допомогою всіх хворих. 
     Не кращі були справи і з народною освітою. Злигодні і мала кількість шкіл перешкоджали селянам у їх прагненні дати освіту своїм дітям. Навчали дітей у двокласному і однокласному училищах російською мовою.  

1 М. В. Сібільов. Матеріали до вивчення післяпалеолітичних стоянок басейну р. Дінця (Рукопис). Архів Інституту археології АН УРСР, стор. 68—94. 
2 Историко-статистическое описание Харьковской епархии, отд. V, стор. 221—222. 

Населені пункти Харківської області: Балаклія ( Савинці , Петрівське , Червоний Донець ) • Барвінкове • Близнюки ( Добровілля ) • Богодухів ( Полкова Микитівка , Шарівка ) • Борова • Валки ( Сніжків ) • Вовчанськ ( Білий Колодязь , Жовтневе Друге , Старий Салтів ) • Великий Бурлук ( Шипувате ) • Дворічна • Дергачі • Зачепилівка • Зміїв ( Лиман , Соколове , Таранівка ) • Золочів • Ізюм ( Червоний Оскіл , Червоний Шахтар ) • Кегичівка • Красноград ( Хрестище ) • Краснокутськ ( Козіївка , Мурафа , Пархомівка ) • Куп'янськ ( Гусинка , Кіндрашівка , Сенькове ) • Лозова ( Панютине , Катеринівка , Краснопавлівка ) • Нова Водолага • Первомайський • Печеніги ( Мартове ) • Південне • Сахновщина ( Багата Чернещина , Лебедівка ) • Харків ( Люботин , Мерефа ) • Чугуїв • Шевченкове ( Волоська Балаклія )