Катеринівка
Катеринівка — село в Україні, в Лозівському районі Харківської області, розташоване за 3 км на північ від районного центру.
Перша письмова згадка про село датується 1859 роком. У списку населених пунктів Катеринославської губернії, за даними 1859 року, село Катеринівка значиться як «Катеринівка (Панютина)» — село власницьке при річці Лозовій, дворів 63, чоловіків — 270, жінок — 248 1.
Вдруге село згадується в довіднику за 1886 рік під тією ж подвійною назвою. На цей час тут налічувалося вже 104 двори, 429 жителів. У селі було 2 крамниці, паровий млин2.
Назву села за народними переказами пов’язують з ім’ям цариці Катерини II, за указом якої тут з’явилися перші поселенці. Вони нібито і назвали себе «катеринівцями». Подвійна ж назва села пояснюється, напевне, тим, що його землі входили до помістя генерала Панютина.
На початку XX століття Катеринівка стала волосним селом. Тут налічувалося 10 шинків і крамниць, 13 вітряків, олійниця. На цей час у Катеринівці 1200 десятин землі належало чотирьом поміщикам, близько 350 десятин — куркульським господарствам і тільки 1250 десятин — біднякам і середнякам. Наділи більшості селянських господарств не перевищували 2—3-х десятин, причому поміщики й куркулі володіли кращими земельними угіддями. Багато господарств не мало коней і необхідного сільськогосподарського реманенту. У рільництві використовувалися такі примітивні знаряддя праці, як сохи і дерев’яні борони3.
Не маючи засобів обробітку землі, селяни попадали в кабалу до багатіїв. Заборгованість зростала і перетворювала бідняка на постійного батрака: його наділ переходив до рук куркуля чи поміщика. Частина розорених бідняків залишала село і виїздила в пошуках роботи на Донбас або до Харкова, поповнюючи армію безробітних. Вже на початок 1905 року понад 40 проц. катеринівських селян працювали в Панютинському депо і на залізничній станції Лозова. У Катеринівці було багато лихварів-скупників зерна, які мали свої складські приміщення і займалися перепродажем купленого у селян хліба. Дореволюційна Катеринівка «славилася» головним чином шинками.
Майже все населення Катеринівки було неписьменним. Тут діяло дві школи: трирічна земська і дворічна церковнопарафіальна, в яких навчалися переважно діти заможнішої частини села. Два вчителі місцевих шкіл — оце і вся інтелігенція тодішньої Катеринівки.
Під час революції 1905—1907 рр. катеринівські селяни, які працювали в Панютинському депо і на залізничній станції Лозова, спільно з іншими робітниками брали участь у Всеросійському жовтневому політичному страйку 1905 року.
Жителі Катеринівки допомагали страйкуючим продовольством, а після поразки революції переховували робітників, яких переслідувала поліція4.
1 Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом министерства внутренних дел, т. XIII, Екатеринославская губерния. СПб., 1863, стор. 104.
2 Волости и важнейшие селения Европейской России..., вып. VIII. Губернии Новороссийской группы. СПб., 1886, стор. 36.
3 Г. С. Могильченко. Колгосп ім. Орджонікідзе. К., 1954, стор. 4.
4 Газ. «Селянин Харківщини», 11 вересня 1928 р.
Населені пункти Харківської області: Балаклія ( Савинці , Петрівське , Червоний Донець ) • Барвінкове • Близнюки ( Добровілля ) • Богодухів ( Полкова Микитівка , Шарівка ) • Борова • Валки ( Сніжків ) • Вовчанськ ( Білий Колодязь , Жовтневе Друге , Старий Салтів ) • Великий Бурлук ( Шипувате ) • Дворічна • Дергачі • Зачепилівка • Зміїв ( Лиман , Соколове , Таранівка ) • Золочів • Ізюм ( Червоний Оскіл , Червоний Шахтар ) • Кегичівка • Красноград ( Хрестище ) • Краснокутськ ( Козіївка , Мурафа , Пархомівка ) • Куп'янськ ( Гусинка , Кіндрашівка , Сенькове ) • Лозова ( Панютине , Катеринівка , Краснопавлівка ) • Нова Водолага • Первомайський • Печеніги ( Мартове ) • Південне • Сахновщина ( Багата Чернещина , Лебедівка ) • Харків ( Люботин , Мерефа ) • Чугуїв • Шевченкове ( Волоська Балаклія )