Люботин

     Люботин —  місто обласного значення в Харківській області, розташоване поблизу автомагістралі Харків—Київ, за 24 км на захід від Харкова. Великий залізничний вузол. 
     Археологічні дослідження підтверджують, що понад два з половиною тисячоліття тому, в часи раннього залізного віку, тут жили скіфи. Згодом цю місцевість заселили східні слов’яни, які досягли значного рівня розвитку ранньої землеробської культури¹. 
     Татаро-монгольська навала значно спустошила цей багатий край. Та з початку XVII століття він поступово заселявся. 
     Слобода Люботин була заснована переселенцями з Правобережної України близько середини XVII століття. В цей час досить інтенсивно заселялися й інші південно-західні землі, утворювалась т. зв. Слобідська Україна. Поблизу річки Люботинки, як підтверджують купчі і дарчі записи Курязького монастиря, було покладено початок цій слободі. Адже на її території вже 1650 року побудовано церкву². За адміністративним поділом Люботин того часу, що був сотенним центром, належав до Харківського полку. 
     За переписом 1724 року, слобода мала 233 двори. Тоді ж, під час перепису, люботинський староста заявляв, що «селяни, крім панщини на поміщицьких ланах, ,,працюють на нього, полковника, на дім його полковничий дрова возять і в місті Харкові в домі його, Шидловського, на караулі стоять"»³. 
     Після скасування полкового устрою Люботин 1765 року ввійшов до Слобідсько-Української губернії, а 1780-го до Харківського намісництва. 
     У 70—80-х роках XVIII століття козаки, що у великій кількості населяли слободу, стали державними селянами, вони виплачували подушний податок та виконували інші повинності. Землі, що навколо Люботина та сіл Гійовки і Буд, у XVIII столітті разом з селянами належали поміщикові Петрову. На початку XIX століття їх купив поміщик князь Святополк-Мирський. 
     З 1797 року Люботин став слободою Валківського повіту Слобідсько-Української, а з 1835 року — Харківської губерній. 
     Крім соціальних утисків, що їх зазнавала слобідська біднота від заможної верхівки, багато лиха завдавали неврожаї та пошесті. У 1823—1824 рр. сарана спустошила поля, загинули врожай і худоба. У 1848 році лютувала епідемія холери, а в 1849 — цинги⁴. Смертність серед населення була високою. 
     На економічний розвиток слободи в значній мірі впливала її близькість до Харкова. 
     В 1837 році на хуторі Караван (за 3 км від Люботина) поміщик Духовський збудував винокурню, а згодом — два млини. Люботин став місцем щотижневих базарів і двох щорічних ярмарок⁵. 
     У 1843 році в Люботині засновано першу школу — однокласне училище з чотирирічним строком навчання. 
     Історія Люботина пореформеного періоду тісно пов’язана з будівництвом залізниці. Влітку 1871 року за 4 км на південь від слободи споруджено залізничну станцію. З селища, що виникло навколо станції, поступово виросло місто Люботин. 
     Спочатку тут було тільки три колії, рух поїздів був незначним. Поїзд проходив один раз за сім діб. Але вже у 80—90 рр. XIX століття Люботин став великим залізничним вузлом на Харківсько-Миколаївській залізниці. Він щодоби приймав і відправляв поїзди в чотирьох напрямках: на Харків, Полтаву, Ворожбу і Мерефу. 
     Кількість залізничників і службовців разом з їхніми сім’ями становила тоді близько 5 тис. чоловік⁶. Це було основне населення залізничного селища. 

1 Б. А. Шрамко. Поселення скіфського часу в басейні Дінця. Археологія, XIV, 1962, стор. 136. 
2 Историко-статистическое описание Харьковской епархии, отд. II, М., 1857, стор. 285. 
3 А. Г. Слюсарский. Социально-экономическое развитие Слобожанщини XVII— XVIII вв. X., 1964, стор. 189. 
4 Историко-статистическое описание Харьковской епархии, стор. 290—291. 
5 В. П. Семенов. Россия. Полное географическое описание нашего отечества. СПб., 1903, т. VII, стор. 312. 
6 Журн. «Пролетарская революция», 1925, № 12(47), стор. 178. 

Населені пункти Харківської області: Балаклія ( Савинці , Петрівське , Червоний Донець ) • Барвінкове • Близнюки ( Добровілля ) • Богодухів ( Полкова Микитівка , Шарівка ) • Борова • Валки ( Сніжків ) • Вовчанськ ( Білий Колодязь , Жовтневе Друге , Старий Салтів ) • Великий Бурлук ( Шипувате ) • Дворічна • Дергачі • Зачепилівка • Зміїв ( Лиман , Соколове , Таранівка ) • Золочів • Ізюм ( Червоний Оскіл , Червоний Шахтар ) • Кегичівка • Красноград ( Хрестище ) • Краснокутськ ( Козіївка , Мурафа , Пархомівка ) • Куп'янськ ( Гусинка , Кіндрашівка , Сенькове ) • Лозова ( Панютине , Катеринівка , Краснопавлівка ) • Нова Водолага • Первомайський • Печеніги ( Мартове ) • Південне • Сахновщина ( Багата Чернещина , Лебедівка ) • Харків ( Люботин , Мерефа ) • Чугуїв • Шевченкове ( Волоська Балаклія )