Шишаки
Шишаки — селище міського типу, центр Шишацького району Полтавської області України. До обласного центру Полтави — 60 км. Найближча залізнична станція Яреськи за 13 км від села. На території Шишаків, в урочищі Дерновій долині, виявлено поселення ранніх слов’ян Черняхівської культури (II—VI століття н. е.)1.
Мальовниче село Шишаки розкинулось на лівому березі голубого Псла — притоки Дніпра. Назва його пішла від шишкуватих (куполоподібних) горбів, на яких воно частково розташоване.
Дослідники вважають, що село виникло на початку XIV століття. Воно згадується у пам’ятках XVII століття. В 1658 році, як свідчить літописець, містечко Шишаки в числі багатьох інших поселень було віддане на поталу татарам гетьманом Іваном Виговським, який намагався відірвати Украну від Росії2, а в 1669 році його захопив Петро Дорошенко3.
В 60-х pp. XVIII століття Шишаки були пожалувані царською грамотою представникові козацької старшини Григорію Лісницькому, а в 1689 році гетьманським універсалом закріплені за Данилом Лісницьким. Шишаки були, тоді сотенним містечком Миргородського полку4.
Селяни і козаки Шишаків, як і інших сіл та містечок Миргородського полку, не раз брали участь у повстаннях проти феодально-поміщицького гніту. Одне з таких повстань відбулося в 1687 році. Воно набрало грізного характеру: повстанці вбивали представників козацької старшини, відбирали в них майно, худобу, землю. Повстання було жорстоко придушене гетьманом Мазепою.
З другої половини XVIII століття після ліквідації полкового поділу на Україні, Шишаки були підпорядковані Київському намісництву, а пізніше — Малоросійській губернії. З часу створення Полтавської губернії (1802 р.) Шишаки стали волосним центром Миргородського повіту.
Становище селян Шишаків за царизму було надзвичайно тяжке. Скасування кріпосного права в 1861 році не тільки не поліпшило їх долі, а ще дужче посилило експлуатацію. За невеликі наділи, що їх одержали селяни, вони мусили відбувати різні повинності. Так, 109 ревізьких душ селян, які належали Л. Лаппо-Данилевському, повинні були відробляти щорічно по 1735 літніх і 1084 зимові робочі дні. Згодом селяни перейшли на викуп і зобов’язані були щорічно платити державі за 142 десятини 167 кв. сажнів протягом 49 років по 298 крб. 89 коп. платежів та крім цього заплатити поміщикові 622 крб. 57 копійок.
А 24 ревізькі душі селян, що проживали в маєтку іншого поміщика — Харечка, одержали значно менші земельні наділи, ніж їм належало за реформою. За 1 десятину 995 кв. сажнів присадибної землі селяни платили поміщикові щорічно до 1883 року 7 крб. 2 коп. оброчних платежів, а потім протягом 49 років платити державі по 6 крб. 46 коп. за десятину.
З розвитком капіталізму дедалі посилювався процес обезземелення селян. В 1900 році, за даними подвірного перепису, 24 господарства Шишаків зовсім не мали землі, у 137 — були тільки невеличкі садиби, менш ніж по одній десятині припадало на кожне із 54 господарств.
Поряд з безземельними селянськими дворами все більше з’являлося безкінних і безкорівних господарств. В 1900 році у 282 господарствах зовсім не було ніякої худоби, 99 — мали лише коня або вола6.
Не маючи чим заплатити за обробіток поля, селяни зверталися за позичкою до поміщиків і куркулів, потрапляли до них в економічну залежність і розорялися. Свої жалюгідні наділи вони віддавали за борги або здавали в оренду, а самі наймалися до місцевих глитаїв, ішли з села на далекі заробітки.
Частина населення займалася кустарними промислами. В 1910 році серед ремісників села було 46 теслярів, 55 кравців, 40 шевців, 32 ткачі. Крім місцевих ремісників, у Шишаки щороку на підробітки приїздили кушніри з Калузької губернії 7.
Злиденне існування штовхало селян на боротьбу проти поміщиків, куркулів і царської адміністрації. Не випадково революційна хвиля грізного 1905 року не обминула і Шишаків.
В Шишаках відбувалися демонстрації, мітинги, на яких селяни відкрито висловлювали своє незадоволення існуючим ладом8.
На чолі з місцевим жителем М. І. Мошурою селяни в 1905 році громили економії поміщиків Черниша та Данилевського, відмовлялися платити податки9.
Заворушення в Шишаках викликало серйозне занепокоєння серед поміщиків і куркулів. На виручку їм прийшли органи царської влади, які почали вживати всіх заходів, щоб придушити революційні виступи. Полтавський губернатор доручив миргородському повітовому справнику провести пильне розслідування і покарати всіх «призвідників бунту». 13 жителів села було притягнуто до найсуворішої відповідальності10.
Але революційне заворушення і далі не припинялося. 8 листопада 1906 року на ярмарку в Шишаках поліція виявила 19 революційних листівок.
У списках жителів Шишаків, призваних до армії в 1906 році, проти Нестора Замоздри і Петра Шевченка було зазначено, що вони мали «зв’язки з політично неблагонадійними особами» і брали участь у сільських заворушеннях11.
Під час передвиборної кампанії до II Державної думи в Шишаки з Полтави приїздив російський письменник В. Г. Короленко разом з своєю дружиною Євдокією Семенівною. Стояв морозний день 22 січня 1907 року, сани легко бігли по снігу, кругом шумів ліс, і письменникові приємно було спостерігати мальовничу природу, він був у доброму настрої. Але в Шишаках на зборах виборців він до глибини душі обурювався безчинствами поліції. У приміщенні, де проходили збори, на центральних місцях сиділи озброєні поліцаї і щось записували. Тих промовців, які критикували існуючі порядки, поліцаї зупиняли, а декого і виводили. Були ще й інші неподобства, про які Короленко записав у своєму щоденнику: «Вибори уповноважених від дрібних землевласників призначені в Шишаках. В той же день призначені і вибори від селянських сходів: шахрайський передвиборний викрутас. До того ж, у повістках позначено, що хто не з’явиться на сходи, буде оштрафований на карбованець. Отже, шляхом цієї махінації виконання обов’язків виборців у курії дрібних землевласників фактично для багатьох обмежено штрафом»12.
Коли Короленко в Шишаках брав участь у передвиборних зборах, у Полтаві на його квартиру приходив поліцейський з викликом письменника на допит.
Побачивши, що вибори фальсифікуються, В. Г. Короленко зняв свою кандидатуру в депутати Державної думи.
Перебування письменника в Шишаках було короткочасне. Значно довше він тут жив у період громадянської війни: 3 осені 1919 року до початку січня 1920 року Короленко в Шишаках відпочивав і лікувався. Водночас він працював над III томом «Истории моего современника» і закінчив нарис «Земли, Земли!».
З Шишаками була тісно пов’язана наукова діяльність видатного російського і українського вченого-природознавця В. І. Вернадського. Влітку 1917 року він з Петрограда приїхав у Шишаки відпочити. Жив він на околиці села — на Бутовій горі. Свій відпочинок він поєднував з плідною науковою працею. Результатом напруженої праці були закладені ним основи нових наук геохімії та біогеохімії.
1 Е. В. Махно. Памятники Черняховской культури на территории УССР. М., 1960, стор. 42.
2 К. І. Стецюк. Народні рухи на Лівобережній і Слобідській Україні в 50—70-х роках XVII ст. К., 1960, стор. 176.
3 Россия. Полное географическое описание нашего отечества, т. VII, стор. 389.
4 Труды Полтавской ученой архивной комиссии. Вып. IX, Полтава, 1912, стор. 164.
5 ЦДІАЛ, ф. 577, оп. 30, спр. 1272, арк. 1—70.
6 Материалы подворной переписи Полтавской губернии в 1900 году. Миргородский уезд. Полтава, 1905, стор. 67.
7 Кустари и ремесленники Полтавской губернии. Полтава, 1901, стор. 125.
8 ЦДАЖР, ф. ДП, ОВ, спр. 1350, ч. 49, арк. 40—41.
9 Газ. «За комунізм», 7 вересня 1963 р.
10 ЦДАЖР, ф. ДП, ОБ, спр. 1350, ч. 49, арк. 40.
11 ЦДІА УРСР, ф. 320, on. 1, спр. 440, арк. 330.
12 Я. Е. Донской. В. Г. Короленко. X., 1963, стор. 109
Населені пункти Полтавської області : Велика Багачка ( Устивиця ) • Гадяч ( Веприк , Лютенька ) • Глобине ( Великі Кринки , Градизьк , Федорівка ) • Диканька ( Великі Будища ) • Зіньків ( Лютенські Будища , Опішня ) • Карлівка • Кобеляки • Козельщина ( Мануйлівка , Хорішки ) • Котельва • Кременчук ( Омельник , Піщане ) • Лохвиця ( Сенча , Харківці ) • Лубни ( Ждани , Солониця ) • Машівка ( Кошманівка ) • Миргород ( Велика Обухівка , Великі Сорочинці , Зубівка , Комишня , Хомутець ) • Нові Санжари ( Мала Перещепина , Нехвороща ) • Оржиця • Пирятин • Полтава ( Ковалівка , Куликове , Мачухи ) • Решетилівка • Семенівка ( Оболонь ) • Хорол • Чорнухи • Чутове • Шишаки