Глобине
Глобине — місто в Полтавській області, адміністративний центр Глобинського району. Розташоване на берегах річки Сухий Омельничок, притоки Псла. Річка, перегороджена в кількох місцях греблями, створює ряд водоймищ. Віддаль до обласного центру — 122 км, до Кременчука — 40 км, до пристані Градизьк на Кременчуцькому морі — 25 км. Глобине — залізнична станція.
Глобине виникло на початку XVIII століття. За переказами на місці сучасного Глобиного в давнину був хутір Маленький Кагамличок на притоці Кагамлик, що витікала з болота поблизу села Кагамлик. Першими поселенцями хутора були українські козаки, яких очолював козак Глоба. Від його прізвища і пішла назва поселення.
У другій половині XVIII століття Глобине було передане Катериною II поставщикові провіанту для армії під час війни з Туреччиною, а пізніше надвірному раднику П. Я. Руденку1.
Руденко перш за все дбав про те, як закабалити жителів Глобиного. Оскільки найкращим помічником у цій справі була церква, то він будує тут церкву, яка й сама стала значним експлуататором і лихварем.
У 1802 році Глобине увійшло до складу Кременчуцького повіту Полтавської губернії, з 1851 року воно стає волосним містечком.
На зміну Руденкам прийшли нові визискувачі. Гніт поміщиків, виснажлива праця важким тягарем лежали на плечах кріпаків. До того ж жителі Глобиного, особливо біднота, страждали від стихійних лих. За тридцять років тут двічі, у 1776 і 1804 роках, лютувала чума.
Реформа 1861 року мало змінила становище селян. Як і до реформи, господарями в селі були великі землевласники Магденки, Капністи, Шапошникови.
В користуванні селян до реформи знаходилось 880 десятин 960 кв. сажнів. Земля розподілялась дуже нерівномірно. 4 сім’ї зовсім не мали землі, 9 мали лише садиби, 65 — по 1 десятині. Зате 6 мали кожна понад 18 десятин. Після реформи загальний селянський наділ залишався той, що й раніше, але з нього виділялися наділи для дворових, що призвело до зменшення наділів на двір. Селяни щорічно мусили виплачувати поміщиці за ту землю, якою вони користувалися з діда-прадіда, 2335 крб. 90 коп. оброку.
Перейшовши на викуп з 1864 року селяни повинні були протягом 49 років сплачувати державі щорічно 1911 крб. 54 коп. викупних платежів2. Не кращим було становище кріпаків і у інших поміщиків. Селян утискували не тільки при розподілі орної землі. Торгова площа в Глобиному, рибна ловля, річка Омельничок, болота по її берегах, очерет у плавнях, починаючи від греблі в Глобиному до пустовійтівських володінь поміщика Базилевського, залишалися у володінні поміщика3.
Після реформи з розвитком капіталістичних відносин в країні поширюються товарні відносини і в Глобиному. Тут відбувалося вже чотири ярмарки на рік, діяв винокурний завод4. У 1878 році поблизу Глобиного збудовано станцію залізничної лінії Кременчук—Ромодан—Лібава. Кожного року звідси відправлялось понад 600 тис. пудів вантажів, у т. ч. хліба — 500 тис. пудів.
З побудовою залізниці населення Глобиного зростало швидше; за 15 років з початку реформи кількість дворів з 437 збільшилась до 596 дворів, з них належало селянам-власникам — 574, міщанам — 15, козакам — 6 дворів. На третину збільшилось населення і становило 3645 осіб5.
В кінці XIX та на початку XX століття процес обезземелення селянських господарств продовжується. Вже 143 бідняцькі господарства або зовсім не мали землі, або не мали орної землі. Менше 1 десятини було в 57 господарствах. Щоб якось проіснувати, 87 родин посилали 108 своїх робітників — чоловіків і жінок — на заробітки в Таврію та інші місця.
Подвірний перепис 1910 року свідчить, що на 867 господарств, в яких проживало близько 5 тис. жителів, припадало всього 2939 десятин землі, що становило в середньому по 0,58 десятини на душу. Столипінська реформа, що відкрила шлях до дальшого розвитку капіталізму, зумовлювала ще інтенсивніше розорення селянських господарств. Про обезземелення селян свідчать такі дані. На кожні 100 господарств 12,1 проц. не мали землі зовсім, 15 — не мали орної землі, 31,1 — менше 3-х десятин, 52 проц. усіх господарств орендували землю6. В той же час 21 куркульське господарство мало від 15 до 50 десятин землі, а 4 поміщицьких господарства мали 6232 десятини. Так же диференційовано розподілялись худоба і реманент. На 867 селянських господарств було 940 голів великої рогатої худоби та 706 коней; більшість худоби належала заможним селянам, а біднота не мала її майже зовсім. За відсутністю тягла бідняки обробляли свої наділи коровами або здавали в оренду куркулям.
Зростало число кустарів. В 1910 році їх вже було 77 чоловік.
В дореволюційні часи у Глобиному на низькому рівні залишалася і культура. Церковно-приходську школу тут відкрито лише в 1857 році, а через 20 років — земське двокласне училище.
Вони містились у маленьких кімнатах і могли вмістити дуже мало учнів. На кінець XIX століття навчалося лише 37 хлопчиків та одна дівчинка. На той же час серед чоловіків знали грамоту лише 15 проц., а з 1772 жінок письменними були тільки З жінки. В 1913 році відкрито ще одне училище. Але більшість дітей бідняків не мала можливості закінчити і однокласну школу, бо у багатьох не було одягу, взуття.
Не кращим було і медичне обслуговування населення. На Глобинську волость, якій підпорядковувалося кілька населених пунктів, діяла невеличка лікарня, де працював один лікар та два фельдшери.
1 «Полтавские епархиальные ведомости», ч. неофициальная, 1871, № 4, стор. 129—130.
2 ЦДІАЛ, ф. 577, оп. 30, спр. 773, арк. 1—43.
3 ЦДІАЛ, ф. 577, оп. 30, спр. 801, арк. 1—69.
4 П. Бодянский. Памятная книжка Полтавской губернии за 1885 г. Полтава, 1865, отд. III, стор. 22—23.
5 Сборник по хозяйственной статистике Полтавской губернии, т. VII, Кременчугский уезд, Полтава, 1888, стор. 34—39.
6 Третья подворно-хозяйственная земская перепись в Полтавской губернии 1910 г., Кременчугский уезд, Полтава, 1913, стор. 8—11.
Населені пункти Полтавської області : Велика Багачка ( Устивиця ) • Гадяч ( Веприк , Лютенька ) • Глобине ( Великі Кринки , Градизьк , Федорівка ) • Диканька ( Великі Будища ) • Зіньків ( Лютенські Будища , Опішня ) • Карлівка • Кобеляки • Козельщина ( Мануйлівка , Хорішки ) • Котельва • Кременчук ( Омельник , Піщане ) • Лохвиця ( Сенча , Харківці ) • Лубни ( Ждани , Солониця ) • Машівка ( Кошманівка ) • Миргород ( Велика Обухівка , Великі Сорочинці , Зубівка , Комишня , Хомутець ) • Нові Санжари ( Мала Перещепина , Нехвороща ) • Оржиця • Пирятин • Полтава ( Ковалівка , Куликове , Мачухи ) • Решетилівка • Семенівка ( Оболонь ) • Хорол • Чорнухи • Чутове • Шишаки