Піщане
Піщане — село в Україні, у Кременчуцькому районі Полтавської області, розташоване на лівому березі Дніпра. Віддаль від центра села до Кременчука 6 км, до залізничної станції Кременчук 8 км, до пристані на Дніпрі 10 км. Поблизу села протікає річка Крива Руда, яку в цій місцевості називають ще Сухим Омельничком.
Село заснували переселенці з Правобережної України. За ревізією 1726 року, тут налічувалось 20 дворів посполитих селян. У 1729—1730 pp. Піщане згадується в складі Кременчуцької сотні Миргородського полку.
Село певний час лишалося поза роздачею, коли козацька старшина одержувала землі і села на ранг чи діставала їх у власність за окремі заслуги1. Але в середині XVIII століття воно стало власністю миргородського полкового хорунжого, згодом — полкового обозного, а з 1784 року — Говтвянського повітового справника В. М. Старицького. У другій половині XVIII століття він мав у цьому селі 265 кріпаків чоловічої і жіночої статі2.
За даними ревізії 1859 року, в селі проживало 1234 чоловіки3. Основну масу населення становили козаки.
Вигідне географічне положення, близькість до Кременчука сприяли розвитку села та зростанню кількості населення. Жителі Піщаного, які займалися хліборобством, збували в місті збіжжя та іншу продукцію, а ті, що не могли обробляти землю або зовсім її не мали, наймалися в місті на сезонну чи постійну роботу до приватних підприємців. Основна маса населення Піщаного жила головним чином із землеробства, хоч забезпеченість селян землею була дуже низька. Так, наприкінці XIX століття 47 господарств не мали орної землі; від 2 до 3 десятин мали 130 господарств; від 3 до 6 десятин — 99 господарств. В той же час у кожному з 6 куркульських господарств було від 20 до 50 десятин, а в одному — понад 50 десятин землі. В усіх селянських господарствах було 412 волів та 52 робочих коней, але вони в основному належали заможним господарям. Тільки 67 господарів обробляли поля власною худобою, 89 — супрягою; в 64 бідняцьких господарствах не було ніякої худоби4.
Злидні примушували піщанців наймитувати у місцевих багатіїв або шукати роботи в Кременчуці, в Таврії та Катеринославській губернії. Так, у 1888 році на далекі заробітки відходили близько 100 чол., 40 чол. батракували у місцевих багатіїв. Ті, хто мав коня, постійно візникували, або час від часу наймалися перевозити ліс від Дніпровської пристані до лісопильного заводу.
Податки, що їх щорічно стягували з населення, погіршували й без того тяжке становище основної маси населення. Так, тільки протягом 1900 року піщанці сплатили 106 крб. державного земельного податку, 687 крб. повітових, 533 крб. губернських земських, 362 крб. волосних та 110 крб. сільських мирських зборів і 169 крб. страхових платежів5.
У наступні роки кількість дворів і населення в Піщаному зросла. У 1910 році тут було 460 дворів, де проживало 2627 чол. Землі, придатної для користування, було 2180 десятин, з них орної — тільки 1370 десятин. Наділи в 2—3 десятини не могли забезпечити навіть жалюгідне існування сім’ї, тому значна частина населення змушена була продавати свою робочу силу місцевим багатіям або підприємцям Кременчука. Так, 253 чол. жили головним чином за рахунок поденщини. Незначна частина жителів займалась ремеслами, а саме: кравецтвом — 15 чол., ткацтвом— 18 чол., теслярством — 8 чол. і чоботарством — 6 чоловік6.
В Піщаному у 1910 році був лише приватний паровий млин простого помелу та просорушка7, на яких працювало по кілька робітників.
Тяжке економічне становище населення посилювалось вкрай незадовільним медичним обслуговуванням. Багато жителів страждали на різні хвороби, часто-густо в селі спалахували епідемії. Тут був лише фельдшерський пункт, де працював фельдшер. Що собою являв цей пункт, видно з доповідної записки, складеної членом ревізійної комісії Кременчуцького земства, який відвідав Піщане в 1907 році. «Приймальна і аптека,— писав він,— утримуються вкрай брудно і неохайно, ліки звалені абияк у шафі. Склянки розкидані по всіх ящиках. Фельдшерського набору немає, а інструменти старі зберігаються без футляра в ящиках і, за словами фельдшера, нікуди не годяться. Термометра теж немає»8.
До Великої Жовтневої соціалістичної революції село залишалося убогим, темним, забитим. Хоч з 1882 року тут почала діяти однокласна земська школа, переважна більшість населення була неписьменною. На 1888 рік село мало грамотних тільки 100 чоловіків та 11 жінок.Того року в школі навчалося 46 хлопчиків і 1 дівчинка9. Ще менше дітей закінчувало школу. Так, у 1891/92 навчальному році з 75 учнів, лише 6 хлопчиків одержали свідоцтво про закінчення школи.
У 1910 році із 120 учнів школу закінчили тільки 14. В школі була невелика бібліотечка, яка мала 827 книжок. Нею користувалися 52 дітей та 38 дорослих10.
1 Труды Полтавской ученой архивной комиссии. Вып. IХ, Полтава, 1912, стор. 139.
2 В. Л. Модзалевский. Малороссийский родословник, т. 4, К., 1914, стор. 742.
3 Списки населенных мест Российской империи по сведениям 1859 г., т. XXXIII, Полтавская губерния, СПб., 1862, стор. 120.
4 Сборник по хозяйственной статистике Полтавской губернии, т. VII, Кременчугский уезд, Полтава, 1888, стор. 114—121.
5 Список населенных мест Полтавской губернии за 1900 год, Полтава, 1904, стор. 520—521.
6 Алфавитннй указатель населенных мест Полтавской губернии на 1910 г., Полтава, 1913, Кременчугский уезд, стор. 26.
7 Полтавський облдержархів, ф. 138, on. 1, спр. 2, арк. 35.
8 Кременчугское земство. Журналы 43-го очередного собрания 1907 года с докладами управы и приложениями, Кременчук, 1908, стор. 66.
9 Отчет Кременчугской уездной земской управы по народному образованию за 1892/93 учебный год, Кременчук, 1893, стор. 8—9;
10 Кременчугское земство. Отчет управы за 1910 г., Кременчуг, 1911, стор. 102, 123
Населені пункти Полтавської області : Велика Багачка ( Устивиця ) • Гадяч ( Веприк , Лютенька ) • Глобине ( Великі Кринки , Градизьк , Федорівка ) • Диканька ( Великі Будища ) • Зіньків ( Лютенські Будища , Опішня ) • Карлівка • Кобеляки • Козельщина ( Мануйлівка , Хорішки ) • Котельва • Кременчук ( Омельник , Піщане ) • Лохвиця ( Сенча , Харківці ) • Лубни ( Ждани , Солониця ) • Машівка ( Кошманівка ) • Миргород ( Велика Обухівка , Великі Сорочинці , Зубівка , Комишня , Хомутець ) • Нові Санжари ( Мала Перещепина , Нехвороща ) • Оржиця • Пирятин • Полтава ( Ковалівка , Куликове , Мачухи ) • Решетилівка • Семенівка ( Оболонь ) • Хорол • Чорнухи • Чутове • Шишаки