Стебник

      Місто Дрогобицького району Львівської області. Розташоване в передгір’ях Карпат, за 8 км на південний схід від Дрогобича.
     Територія сучасного Стебника була заселена ще в сиву давнину. Археологічні знахідки, відкопані в 1915 році в західній частині селища, відносяться до кінця III тисячоліття до нашої ери¹.
     Перша згадка про поселення на території сучасного селища, яке спочатку називалося Іздебник², відноситься до XIV століття. Після загарбання Галицьких земель шляхетською Польщею Стебник разом з сусідніми селами в 1433 році був проданий королем Владиславом II Ягайлом шляхтичу Влодку.
     В зв’язку з тим, що Стебник був дуже зруйнований татарами в 1440 році, він одержав магдебурзьке право. Однак, воно надавало велику перевагу польській шляхті і католицькому духовенству. Селом управляв війт. Слідом за підтвердженням у 1516 році війтівства³, в 1521 році королівські комісари провели розмежування земель між Стебником, Трускавцем і Доброостровом⁴.
     На початку другої половини XVI століття війтівство в Стебнику потрапило до рук шляхтича Стажеховського, воєводи Подільського. В цей час у селі на 13 ланах було 40 осілих селян, які щорічно з кожного лану платили війту по 2 злотих грішми і натуральні данини. Крім цього, для утримання польського війська село сплачувало по 5 злотих, на користь церкви — по 2 злотих. У вільні від польових робіт дні селяни виробляли для війта 1000 бочок солі⁵. Та частина селян, що займалася виварюванням солі на продаж, змушена була сплачувати велике мито шляхтичам — дрогобицьким старостам⁶.
     Поневолене трудове населення весь час боролося проти шляхти та католицької і уніатської церков. Коли почалася визвольна війна українського народу під проводом Богдана Хмельницького, воно активно підтримувало козацько-селянські війська.
     Згодом соляні промисли, які ще в кінці XVI століття стали власністю шляхти, потрапили до рук гетьмана Жевуського. В середині XVIII століття видобування солі збільшилось. Її виварювали з соляного розчину (ропи), яку черпали з джерел — криниць. Перша з них називалася «Лісовий шиб», а в 50-х роках XVIII століття почала діяти шахта «Шиб на селі» глибиною до 45 м⁷. У кінці XVIII століття річний видобуток солі становив 10 000 бочок (одна бочка важила 140 фунтів), яка потім транспортувалася до Замостя і Торуня по 4 злотих за кожну⁸.
     Після першого поділу Польщі, в 1773 році соляні копальні стали власністю австрійського імператорського двору. Оволодівши багатствами Стебника, австрійські загарбники встановили на видобування солі монополію. Селянам заборонялось черпати ропу для виварювання солі навіть у тих випадках, коли вона протікала через їх городи. Часто фінансові стражники й поліція за використання ропи обкладали селян штрафами, або вдавалися до фізичного покарання.
     Кількість соляної ропи, яку видобували з неглибоких шахт, джерел, в значній мірі залежала від кількості опадів. Для гарантованого видобування солі в 1838, 1842 і 1843 роках було проведено більш глибоке обслідування покладів солі. На місці виявлених потужних шарів споруджується шахта «Кюбек», до якої накачували воду для утворення насиченої соляної ропи. Внаслідок аналізу нових  соляних покладів у 1854 році було виявлено калійну сіль. Однак її добування не розпочиналося через відсутність коштів. У 1874 році інженер Е. Віндакевич підтвердив велику цінність  калійних солей як мінеральних добрив для сільського господарства. Лише в 1901 році краєвий сейм Галичини виділив невеликі кошти для дослідження корисних копалин Стебника і їх промислової розробки. Проте родовища не використовувалися⁹. Навіть після того, коли в 1911 році правом розробляти корисні копалини Стебника заволоділо акціонерне товариство «Калі», видобуток мінеральних добрив залишився незначним. Рівень механізації солеварень був дуже низьким, використовувалось застаріле обладнання. Виробництво кухонної солі також не збільшувалось, і в 1911 році становило близько 50 000 тонн¹⁰.
     На солепромислах переважала важка ручна праця. В шахті і в дробарках, по роздрібненню каїнітової руди умови праці були каторжні. На початку 1912 року в Стебницький і Ляцківській солеварнях працювало 200 робітників¹¹. Зарплата робітників була мізерною. Проводячи політику національної дискримінації, австрійські капіталісти робітникам-українцям платили менше, ніж австрійським. Колишній робітник Стебницького солеварного заводу М. Кулик згадує: «Експлуатували нас нещадно... Були столяри австрійської національності і працювали вони не краще, а, можливо, гірше, ніж я, але заробляли значно більше. Коли я запитав у директора, чому це так, то він дав мені таку відповідь: «Вони австрійці, корінне населення імперії, а ти тільки всього українець»¹².

1   М.Rоskа. Glanement des antiquites de lepoque prehistorique en Galicie. «Doigozatok»,t. X, N 1, 1919, стор. 27—29.
2   Słownik geograficzny, t. XI, стор. 313.
3   ЦДІА УРСР у м. Львові, ф. 131, оп. 1, спр. 177, арк. 1.
4   Akta grodzkie і ziemskie, t. X, стор. 20.
6   Жерела до істориї України—Руси, т. 7, стор. 246, 249.
8   Там же, т. І, стор. 222—223.
7   Геология и полезные ископаемне западных областей УССР,1941, стор. 440.
8   І.Gгеіnеr. Przemysł potasowy w Polsce, стор. 70, 72, 73.
9   І.Greineг. Przemysł potasowy w Polsce, стор. 73—75.
10 Львівський облдержархів, ф. 20, оп. 1, спр. 1495, арк. 13.
11 Skorowidz przemysłowo-handlowy królestwa Galicji, Lwów, 1912, стор. 58.
12 І.І.Компанієць. Становище і боротьба трудящих Галичини, Буковини та Закарпаття на початку XX cт.,1960, стор. 55.

Населені пункти Львівської області : Белз • Бібрка • Борислав • Броди ( Пониква , Ясенів ) • Буськ ( Красне , Олесько ) • Великі Мости • Винники • Глиняни • Городок ( Комарно ) • Добромиль • Дрогобич ( Нагуєвичі , Меденичі , Стебник ) • Дубляни • Жидачів ( Бортники , Ходорів ) • Жовква • Золочів ( Глиняни ) • Кам'янка-Бузька ( Батятичі ) • Комарно · Львів • Миколаїв ( Велика Горожанна ) • Мостиська ( Судова Вишня ) • Моршин • Новий Калинів • Новий Розділ • Новояворівськ • Перемишляни ( Бібрка , Свірж ) • Пустомити ( Звенигород , Щирець ) • Рава-Руська • Радехів • Рудки • Самбір ( Чайковичі ) • Сколе ( Славське ) • Сокаль ( Белз ) • Соснівка • Старий Самбір ( Добромиль , Нижанковичі ) • Стебник • Стрий ( Дашава ) • Судова Вишня • Трускавець • Турка ( Бориня ) • Угнів • Хирів • Ходорів • Червоноград • Яворів ( Івано-Франкове , Немирів )