Добромиль

     Добромиль — місто районного значення Старосамбірського району Львівської області¹, стоїть в широкій долині річки Вирви (басейн Сяну і Вісли), біля підніжжя Берегових Карпат. Через Добромиль проходять шосе Самбір — Мостиська та залізниця Хирів — Перемишль. Розташований за 24 км від райцентру і за 115 км від Львова.
     Околиці Добромиля були заселені ще з дуже давніх часів. Так, виявлені у сусідніх селах численні археологічні знахідки вказують, що в басейні Вирви вже в добу енеоліту (міднокам’яний вік) жила людина. Доказом перебування людини на території самого Добромиля є сліди поселення так званої культури карпатських курганів, поширеної на Підкарпатті в першій половині І тисячоліття нашої ери².
     Вперше Добромиль згадується в 1374 році, коли князь Владислав Опольський дав родові Гербуртів великі володіння по річках Вирві і Стрвяжу, серед яких був і Добромиль³. В записах добромильського костьолу зберігався переказ, що першу оселю на території Добромиля заснував у XII столітті придворний перемишльських князів — Віш, від якого оселя одержала назву Вишина, а потім була перейменована на Гучок, що існує й досі як назва частини м. Добромиля.
     Близько 1450 року Микола Гербурт, львівський ловчий, побудував на Сліпій Горі біля Добромиля дерев’яний замок. У другій половині XVI століття Добромиль був уже досить великим селом. В записах перемишльських судових книг говориться, що тут панували староруські порядки та звичаї. Так, селищем управляв тіун; у 1467 році тіуном був якийсь Степан. Мешканці юридично підлягали руському праву. Головним їх заняттям було землеробство. Зароджувалося тут і ремесло. Жителі, перебуваючи у феодальній залежності від Гербуртів, змушені були відробляти різні повинності, в тому числі несли й охорону замку.
     У 1497 році Добромиль зазнав татарського нападу. Більшість будівель була знищена, згорів і замок на Сліпій Горі. У цьому ж році на прохання тодішнього власника Добромиля Андрія Гербурта польський король Я. Ольбрахт визнав Добромиль містечком і дозволив влаштовувати тут ярмарки⁴. Це спричинилося до дальшого розвитку села. Сюди почали переселятися торговці і ремісники, зокрема ткачі, які виробляли сукна й полотна. Зацікавлений у збільшенні прибутків від розвитку ремесла, А. Гербурт заохочував переселенців-ремісників пільгами у податках, а для переселенців-католиків побудував костьол. Однак, незважаючи на розвиток ремесла й торгівлі, основним заняттям населення залишилося землеробство. Мешканці містечка зобов’язані були обробляти близько 300 га землі, що належала Гербуртам.
     Важливою датою в історії Добромиля був 1566 рік, коли львівський каштелян Станіслав Гербурт домігся від Сігізмунда Августа привілею, на основі якого Добромиль одержав магдебурзьке право⁵. Одночасно місто звільнялося на 15 років від міського податку (т. зв. «шос»). Привілей сприяв дальшому розвиткові ремесла й торгівлі: виникли цехи, місто було обнесене кам’яним муром, ровом і частоколом. На Сліпій Горі Гербурт побудував муровану з каменю й цегли фортецю. Основним багатством Добромиля й навколишніх сіл були соляні шахти і солеварні. За сіллю й сукном сюди з Угорщини й Сілезії приїздили купці, які сплачували Гербуртам податки від торговельних операцій.
     Колоритною фігурою в історії Добромиля став його власник Ян Щасний Гербурт, видатний політичний діяч Речі Посполитої, один із організаторів змови Зебжидовського (1606 р.). Ув’язнений у краківській королівській тюрмі, він пише латинською мовою твір, присвячений боротьбі запорозьких козаків з татарами «Victoriae Kozakorum de tartaris Tauricianis in anno 1608 narratio». Після звільнення він оселяється в Добромилі без права виїзду. Гербурт виступає проти насильного окатоличуванння православного українського населення. Писав поезії українською мовою («Гадка Гриця з Фортуною»). У 1611 році, запросивши з Кракова друкаря Яна Шелігу, він влаштовує власну друкарню, де випускає в світ як свої політичні твори, так і твори польських письменників Ожеховського, Кадлубека і Длугоша. Сприяючи розвиткові ремесла й торгівлі у Добромилі, цей діяч запрошує закордонних купців. За часів його володіння одержує привілеї єврейське населення, якого в Добромилі стає все більше.
     Політична діяльність Яна Щасного призвела сім’ю Гербуртів до занепаду. Після його смерті спадкоємці для погашення боргів змушені були продати замок, дві солеварні, десять сіл з кріпаками, корчму і 700 га землі та лісу. В 1622 році Добромиль перейшов у руки магнатської сім’ї Конєцпольських.
     Активну участь брало населення Добромиля у визвольній війні українського народу 1648—1654 рр. Уже в 1648 році в Добромилі почалися заворушення проти польської шляхти і католицького духовенства. У 1650—1651 рр. українське населення Добромиля організувало військовий загін на чолі з Альбертом Пинчівським⁶. До наших часів зберігся опис нападу добромильського загону на укріплений шляхетський маєток Фредрів у Ляцькому (нині Солоноватка): «Приєднали з сіл багатьох підданих і вдерлися до села воєнним способом, на зразок збунтованих козаків — деякі ніші, інші верхом, озброєні гарматами і рушницями, довгими і короткими, сірчаним порохом і кулями, косами, сокирами, залізними піками, прапорами, бубнами та ін. Зайняли корчму, укріпили її гаківницями і провели спільну нараду. Тоді, покладаючись на численність юрби і зброї, громади ворожим способом вступили у відкритий бій, оточили двір, з гуком і шумом, безперервно випускаючи кулі з невідомої зброї, та іншими наступами і воєнними рухами майже до заходу сонця штурмували, налягали, нападали, гордо закликали до бою, кидаючи такі погрози: «Погодіть, ляхи, будемо вас на палю саджати»⁷.
     Після поразки військ Б. Хмельницького під Берестечком польська шляхта жорстоко розправилася з повстанцями. Багато міщан і селян було прилюдно страчено на площі у Добромилі, а на місто накладено велику контрибуцію.
     Цікавою пам’яткою української культури XVII століття є «Добромильський літопис», написаний місцевим священиком Коростенським на останній сторінці літургійної книги. По суті, це коротенькі замітки про те, «що ся за мого живота дішло в которихъ лътех». За своїм змістом — це лаконічні записи про стихійні лиха і найважливіші політичні події (голод, повені, війни, природні явища і т. д.) за період з 1648 по 1700 рік. Історичні факти подані дуже загально, зовсім не згадуються важливі події, що мали пряме відношення до м. Добромиля. Літопис написаний близькою до народної українською мовою XVII століття, в якій відбитий ряд діалектних особливостей, зокрема фонетичних⁸.
     Після першого поділу Польщі (1772 р.) становище Добромиля дещо змінилося. Місто й солеварні перейшли до рук австрійської держави. У зв’язку з поширенням ринків збуту значно збільшилося видобування солі. Добромиль опинився на важливому шляху, що вів з Угорщини через Самбір на Перемишль, і його економіка на початку XIX століття знову трохи підноситься. У 1855 році Добромиль стає містечком повітового підпорядкування, а в 1876 році — повітовим центром.
     Разом з тим посилюється німецька колонізація, на передмісті виникають німецькі колонії — Верхній і Нижній Енгельсбрун. Використовуючи строкатий національний склад населення і розпалюючи національну ворожнечу, австро-угорські власті намагалися не допустити об’єднання робітників і міської бідноти для боротьби за соціальне визволення. Активним помічником монархії в цьому була католицька церква.
     У 1871 році через Добромиль прокладено залізницю, що сприяло дальшому розвиткові торгівлі й ремесла. У цей час тут з’являється ряд невеликих промислових підприємств: фабрика сірників, миловарня, склозавод, лісопильний і пивоварний заводи. У 1881 році в місті вже жило 3 025 чоловік. Тут була чотирикласна школа для хлопців і трикласна — для дівчат⁹.
     У 1895 році під час виборів депутата до австрійського парламенту від сільської курії Перемишль—Мостиська—Добромиль від української радикальної партії висунуто кандидатуру Івана Франка.
     В одній з передвиборних статей читаємо: «Ви знаєте, що Іван Франко ніколи з панами не братався, все то пером, то словом боронив хлопів від поневірки, і за те зненавиділи його пани. Скільки він натерпівся! Так, як тепер наших кілька стогне в перемишльських арештах, так стогнав і він за те, що правду в очі всім нелюдам говорив. Браття селяни! Для нас то найбільша честь повинна бути, що такий мудрий, такий вчений, так до свого хлопського стану прив’язаний, як доктор Іван Франко, хоче бути депутатом нашим.
     Так, браття мої найдорожчі! Хай довідається світ, що хлопський народ уміє любити і цінити своїх приятелів і для того свого найбільшого приятеля і оборонця, д-ра Івана Франка обере на депутата до Відня»¹⁰.
     Така популярна кандидатура не влаштовувала ні урядові органи, ні місцеву ліберальну буржуазію. Виборчий розбій і відоме на всю Європу галицьке виборче беззаконня зробили своє — Івана Франка не допустили до віденського парламенту. Старожили Добромиля розповідають про всілякі перешкоди, які робили староста й ліберали, щоб не допустити Франка до зустрічі з виборцями.

1  До 30 грудня 1982р. Добромиль — центр Добромильського району Львівської області.
2  М.Ю.Смішко. Карпатські кургани, 1960, стор.82.
3  М.Гец. Столиця Гербуртів. Добромиль, 1937, стор.7.
4  Там же, стор.9—10.
5  Słownik geograficzny, т.II, 1881, стор.73.
6  Жерела до історії України — Руси. Т.V, стор.145—147.
7  І.П.Крип’якевич. Богдан Хмельницький, стор.198.
8  С.В.Бевзенко.Спостереження над синтаксисом українських літописів 17ст. Наукові записки Ужгородського державного університету. Т.9, стор.175; Сборник летописей, относящихся к истории Южной и Западной Руси,1888, стор.239—240.
9  Słownik geograficzny ..., t.II, стор.72.
10 Газ. «Громадський голос», 13 жовтня 1895р., стор.48—49.

Населені пункти Львівської області : Белз • Бібрка • Борислав • Броди ( Пониква , Ясенів ) • Буськ ( Красне , Олесько ) • Великі Мости • Винники • Глиняни • Городок ( Комарно ) • Добромиль • Дрогобич ( Нагуєвичі , Меденичі , Стебник ) • Дубляни • Жидачів ( Бортники , Ходорів ) • Жовква • Золочів ( Глиняни ) • Кам'янка-Бузька ( Батятичі ) • Комарно · Львів • Миколаїв ( Велика Горожанна ) • Мостиська ( Судова Вишня ) • Моршин • Новий Калинів • Новий Розділ • Новояворівськ • Перемишляни ( Бібрка , Свірж ) • Пустомити ( Звенигород , Щирець ) • Рава-Руська • Радехів • Рудки • Самбір ( Чайковичі ) • Сколе ( Славське ) • Сокаль ( Белз ) • Соснівка • Старий Самбір ( Добромиль , Нижанковичі ) • Стебник • Стрий ( Дашава ) • Судова Вишня • Трускавець • Турка ( Бориня ) • Угнів • Хирів • Ходорів • Червоноград • Яворів ( Івано-Франкове , Немирів )