Старий Самбір

     Cтарий Самбір —  місто районного значення Старосамбірського району Львівської області, районний центр, розташований на півдні Львівської області у верхів’ях Дністра на Прикарпатті, на залізничній лінії та шосе Самбір—Ужгород, за 98 км від Львова.
     У 1375 році місто було центром повіту. Після заснування у 1390 році Нового Самбора почало називатися Старим Самбором або Старим Містом.
     До складу сучасного міста входять також висілки Посада Горішня (на південному сході), Посада Долішня (на північному сході) і Смільниця, що вперше згадується як окреме село в 1387 році (на північ від Самбора). В 1553 році Старий Самбір дістав привілей на магдебурзьке право. Міщани запевняли тоді, що вони й раніше користувалися магдебурзьким правом, але привілей загинув під час татарського нападу¹.
     Найдавнішим заняттям населення було ремесло, особливо ткацтво. В XVI столітті тут уже існували різничний, пекарський, ковальський, ткацький, шевський, кравецький та кушнірський цехи з загальною кількістю 30—35 майстрів. У 1628 році тут було вже 43 майстри².
     Старий Самбір був також значним торговим центром, де відбувалося два ярмарки та щотижневі торги. Значну статтю прибутків становило мито, що збирали з худоби, яку переганяли через місто великими гуртами на продаж до Перемишля та далі на захід до Вроцлава³. Тісні економічні стосунки зв’язували місто з Закарпатською Україною, що знаходилася під владою Угорщини. Звідти до міста привозили у великих кількостях вино, фрукти тощо. В 1659 році Старий Самбір дістав право складу купецьких товарів у торгові дні. Це означало, що прибулі сюди купці обов’язково повинні були виставляти свій товар на продаж і лише непродані товари можна було везти далі.
     В XVI столітті у місті існував млин на 3 жорна, майстерня по виробництву возів; у XVII столітті, крім того, було ще дві солодовні, броварня на три «бані» (тобто казани). З 1579 року місто користувалося правом складу гончарного посуду.
     Крім ремесла, населення міста і особливо передміщани займалися також рільництвом. Так, у 1507 році в Старому Самборі налічувалося 45 міщан, які мали польові наділи.
     З кінця XV століття під замком Старого Самбора існував королівський фільварок, на якому працювали селяни шести навколишніх сіл.
     В 1568 році в місті було 62 будинки, причому частина з них належала міщанам, що не мали зовсім ріллі (14), або які завели ріллю незадовго до складання опису. Тоді ж на передмістях налічувалося 70 господарств, переважно ремісників, з яких 10 зовсім не мали землі, а 20 мали самі лише городи.
     Отже, в XVI столітті спостерігався процес відокремлення ремесла від землеробства. У 1571 році, крім господарів, які мали свої будинки, в місті налічувалося 64 родини комірників, перекупників, «гультяїв», підмайстрів та ремісників, що не мали своїх майстерень (верстатів)⁴.
     Правами самоуправління користувалися лише мешканці власне міста, «міста серед стін», тоді як передміщани, що жили в передмістях, були позбавлені цих прав і повинні були відробляти панщину.
     У XVII столітті, в умовах посилення панщинно-фільваркової системи в країні, що викликала застій в економіці, поглиблений розоренням внаслідок численних війн, Старий Самбір поступово занепадає. В 1653 році тут налічувалося лише 30 будинків. Про економічний занепад міста та про погіршення становища його населення свідчить велика заборгованість міщан шляхті та духовенству. До рук останніх за борги переходили їх садиби та земельні наділи.
     В стані глибокого занепаду знаходимо Старий Самбір і на початку XVIII століття. Внаслідок епідемії чуми в місті вмерло 326 чоловік. Із 125 садиб, які були тут, населеними лишилося лише 46. Інші були «пустими», бо люди, якщо не вмерли, то розійшлися в пошуках хліба по інших місцях. 9 садиб захопила шляхта і духовенство за борги. Населення міста складалося головним чином з українців, про що свідчить те, що з 326 чоловік, померлих під час епідемії, 289 становили українці і 37 — поляки⁵.
     Деяке пожвавлення в розвитку економіки міста, що спостерігається в другій половині XVIII століття, було зв’язане з формуванням капіталістичного укладу в країні. Розширюється реміснича діяльність. У 1768—1772 рр. у Старому Самборі було 30 кушнірів, 4 ткачі, 30 шевців та інші — близько 70 майстрів. Зростає і населення міста. На початку 70-х років тут налічувалося 104 будинки і на передмістях — 48 хат⁶.
     Поділ Польщі 1772 року і австрійська окупація негативно відбилася на економічному становищі Старого Самбора. В першій половині XIX століття місто, що зберігало переважно аграрний характер і в якому переважало сільськогосподарське населення, розвивалося досить повільно. Число жителів у 1829 році становило 2316 чоловік, у 1835 році — 2080, у 1848—1866 рр.— 3 тис. чоловік. З традиційних ремесел найбільшого розвитку досягло ткацьке.
     На 1829 рік кількість ткачів досягала майже 1000 чоловік. Вироблені старосамбірськими ткачами полотна, крашанина, пістря, тик у значних кількостях вивозилися на ярмарок у Броди, а звідти йшли у Польщу і Росію.
     Протягом століть трудящі міста боролися за своє соціальне і національне визволення. З кінця XVI століття протягом багатьох десятиріч Старий Самбір був одним із центрів боротьби проти церковної унії, яка в руках польських феодалів була знаряддям національного гноблення. Населення Самбірщини із зброєю в руках захищало свої права. Не визнаючи ставлеників Ватікану на посаді «владики перемиського і самбірського», українське населення проганяло їх і добивалося кожного разу призначення противника унії. У 1636 році проти ставленика Ватікану А. Крупецького піднялося все населення Самбірщини. Збройні загони противників унії налічували 10 тис. чоловік⁷.
     Під час визвольної війни українського народу 13 жовтня 1648 року Старий Самбір був здобутий загонами Б. Хмельницького. На честь цієї події на стіні церкви (зараз її не існує) було вибито напис, що зберігався ще у кінці XIX століття.
     В кінці XIX — на початку XX століття Старий Самбір продовжує зростати. Якщо у 1880 році тут налічувалося 3636 жителів, то вже у 1890 році — 4087. При цьому українців тут було 1449 чоловік, поляків — 767, євреїв і німців — 1257 чоловік. В цей час у місті було 582 будинки. У власності міщан на кінець XIX століття було 1000 моргів орної землі, 177 моргів — городів, 651 — пасовиськ, 177 моргів— лісу⁸.
     Основна маса сільськогосподарського населення розорялася, закладала свої земельні ділянки лихварям. Значних розмірів набуває еміграція, в основному до Америки.
     З кінця XIX століття в місті існувало засноване магістратом Кредитне товариство св. Миколая з капіталом в 2 тис. золотих. Існували також товариства заощаджень і кредиту, повітове інвестиційне товариство, склади виробів домашніх промислів (рогож, кошиків, дерев’яних виробів тощо). З ремесел в кінці XIX століття найбільш розвиненим було кушнірське, що спеціалізувалося на виробництві вишиваних сердаків для селян.
     Під час першої світової війни в результаті так званої Галицької битви російські війська в кінці вересня 1914 року вийшли у Карпати. Старий Самбір був зайнятий частинами 8-ї російської армії і перебував у їх руках з осені 1914 до початку 1915 року. В районах Турки і Старого Самбора відбулися вперті бої між російськими і австро-німецькими військами.

1 Z.Strzetelska-Grynbergowa. Staromiejskie ziemia і ludność, Lwów, 1899,стор.160.
2 M.Horn. Skutki ekonomiczne najazdów tatarskich z lat 1605—1633 na Ruś Czerwoną.Wrocław—Warszawa—Kraków,1964,стор.158.
3 Archiwum Główne Akt Dawnych w Warszawie. Metr.Lit.,dz.IV,N22,стор.25.
4 Archiwum Główne Akt Dawnych w Warszawie. ASK, ks.656, N62, стор.747—748.
5 ЦДІА УРСР у м.Львові, ф.14, т.259, стор.402,413—415.
6 Там же ф.146, оп.1, спр.66, арк.87—88.
7 W.ł.Łoziński. Prawem і lewem. Lwów, 1936, стор.203.
8 Słownik geograficzny Królewstwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, t.XI, стор.238.

Населені пункти Львівської області : Белз • Бібрка • Борислав • Броди ( Пониква , Ясенів ) • Буськ ( Красне , Олесько ) • Великі Мости • Винники • Глиняни • Городок ( Комарно ) • Добромиль • Дрогобич ( Нагуєвичі , Меденичі , Стебник ) • Дубляни • Жидачів ( Бортники , Ходорів ) • Жовква • Золочів ( Глиняни ) • Кам'янка-Бузька ( Батятичі ) • Комарно · Львів • Миколаїв ( Велика Горожанна ) • Мостиська ( Судова Вишня ) • Моршин • Новий Калинів • Новий Розділ • Новояворівськ • Перемишляни ( Бібрка , Свірж ) • Пустомити ( Звенигород , Щирець ) • Рава-Руська • Радехів • Рудки • Самбір ( Чайковичі ) • Сколе ( Славське ) • Сокаль ( Белз ) • Соснівка • Старий Самбір ( Добромиль , Нижанковичі ) • Стебник • Стрий ( Дашава ) • Судова Вишня • Трускавець • Турка ( Бориня ) • Угнів • Хирів • Ходорів • Червоноград • Яворів ( Івано-Франкове , Немирів )