Радехів

     Радехів —  місто у Львівській області України, адміністративний центр центр Радехівського району, віддалене від Львова на 80 км. Із Львовом зв’язаний автомагістраллю і  залізницею Львів—-Луцьк. У західному напрямку з Радехова йде шосе на Червоноград, а в південно-східному — на Броди.
     Місто розташоване в рівнинній і легкохвилястій місцевості над потоком Радехівкою — притокою Стиру (басейн Дніпра). Тут же бере початок річка Білий Стік, яка тече до Західного Бугу і належить до сточища Балтійського моря. Отже, по території Радехова проходить головний європейський вододіл. До заплавини Радехівки з півдня і сходу підходять ліси поліської смуги. В північному напрямку територія хвилясто піднімається. Найвищий пункт цієї місцевості за урочищем Переволоками зветься Могила.
     Про територію Радехова ми маємо дуже скупі історичні відомості. Археологічні знахідки свідчать, що людина тут проживала в період неоліту в VII—III тисячоліттях до нашої ери¹.
     Виникнення Радехова слід віднести до часів родового ладу східнослов’янських племен бужан-волинян, коли на території східнослов’янських племен ще зберігалося первісне назовництво. Топонім Радехів походить від слова радий, подібно, як топонім Малехів походить від слова малий.
     Перша письмова згадка про село належить до 1493 року, коли до радехівського поміщика Лаща втік з Переспи (нині село Сокальського району) кріпак Кметь Андрій². Згадується Радехів у люстрації 1531 року, коли 2,5 лана в Радехові належало Буській католицькій парафії. В другій половині XVI століття Радехів пограбували і повністю знищили татари, що зафіксовано в люстрації 1578 року.
     У XVIII столітті Радехів стає центром великої магнатської латифундії графа Міра, який побудував тут величавий палац і костьол. Після загарбання Галичини Австрією в Радехові, за даними 1785 року, було 84 двори і 515 чоловік населення. В 1791 році відкрито початкову школу. Тоді ж деякий час існувала невелика килимарська мануфактура.
     В останнє десятиріччя перед реформою 1848 року у поміщика графа Міра було на 3420 моргах 89 селян-кріпаків з повним наділом землі (більш як 20 моргів), 52 — з половинним наділом (5—19 моргів), 34 загородники і 140 безземельних, які мали тільки хату або жили в комірному і займалися домашнім ремеслом чи дрібного торгівлею. Панщинні повинності підданих з повним наділом, якщо вони мали робочу худобу, становили 3 тяглі дні на тиждень, а половинників — 2 тяглі дні на тиждень. Піддані без тягла і загородники робили пішу панщину 1—2 дні на тиждень. Крім того, піддані, що мали землю, давали натурою зерна 3—6 корців, а також 3—7 курей, 5—10 яєць на рік. Узимку всі піддані пряли по 6 мотків з панського волокна. Безземельні ремісники та крамарі платили чинші. Всі піддані, крім війта і присяжного, притягалися до шарваркових робіт (ремонт шляхів). Від панщинних повинностей були звільнені тивуни, гайові, гуменні та двірські люди, а також піп, якому належало 80 моргів землі³.
     Після скасування кріпацтва за всі панщинні повинності радехівських підданих встановлено викуп — 60 975 флоринів⁴. Викуп був обчислений в десятикратному розмірі річних повинностей і сплачувався з нарахуванням процентів протягом 40 років. Магнатові Міру, крім Радехова, належало 10 суміжних сіл, де 700 підданих сиділи на 8 тис. моргах землі і робили 19 тис. тяглих і 7 тис. піших днів панщини, за що встановлено викуп (у селах, крім Радехова) ще 70 тис. флоринів. За поміщиком Міром після скасування панщини залишилося 26 тис. моргів (у Радехові і 10 селах), а в селян — 12,5 тис. моргів землі⁵.
     Панщину «дарував» монарх, але «визволені» піддані довгі роки несли тягар викупних платежів. Підданих перестали бити киями на панському лані, але вони мусили платити за скасування панщини. Надзвичайно великі були побори і затрати жителів Радехова на утримання церкви і духовенства. Селяни обробляли приходську землю і оплачували численні обряди.
     Велика радехівська магнатська латифундія в другій половині XIX століття переходить до графа С. Бадені, маршалка галицького сейму. Він був сьомий з десяти найбагатших магнатів Галичини, латифундії яких росли внаслідок концентрації поміщицьких володінь і зубожіння селян, що втрачали свої наділи. Графу Бадені на Радехівщині належало 30 тис. моргів землі в 11 селах, тобто 63 проц. території всіх сіл, тоді як площа рустикальних земель (селянських, громадських і приходських) становила 18 тис. моргів, тобто 37 проц. Грунтового ж податку поміщик платив лише 42 проценти⁶.
     Великий податковий тягар руйнував господарства селян. Здебільшого вони були тільки номінальними власниками землі. Часто їхні мізерні наділи і майно продавалися з молотка за недоїмки. Розорені, зубожілі селяни й ремісники жили в напівзруйнованих і брудних хатинах, в той час, як граф перебудував і розбудував свій палац, розширив парк, збудував оранжерею і все обніс триметровою кам’яною стіною. Щоб зручно було магнатові, в 1880 році була вимощена грунтова дорога Львів—Радехів.
     За даними перепису 1900 року, в Радехові в 485 дворах проживало 4053 чоловіки населення. В місті налічувалося 18 корчм, а з 405 дітей шкільного віку відвідували школу тільки 115, і навчав їх один учитель. Основна маса населення була неписьменною. В місті не було ні одного лікаря. Зате було податкове управління.
     На початку XX століття виникло акційне товариство для будівництва локальних (місцевих) залізниць, яким заправляв граф Бадені. В 1909 році товариство побудувало залізничну вітку із Львова через Радехів до Стоянова на австрійсько-російському кордоні. У зв’язку з підготовкою до імперіалістичної війни залізнична вітка набула стратегічного значення, і її викупило австрійське державне управління залізниць. При цьому Бадені ще більше зміцнив своє майнове становище.
     У переддень імперіалістичної війни для укріплення австрійського адміністративно-політичного управління Радехів став центром прикордонного повіту. До складу його ввійшло 2 містечка і 55 сіл з населенням 72 914 чоловік⁷. Населення повітового центру, порівнюючи з 1900 роком, виросло на 20 проц. Цей ріст відбувся в основному за рахунок державного повітового управління, за рахунок збільшення кількості державних службовців, судівництва, податкового управління і поліції. Але навіть куцого земського управління, т. зв. повітової ради, в Радехові не було створено. Він і надалі залишався містечком. Брудні вулиці, п’яний гомін у численних корчмах, де гуляли шляхтичі, похилі, підсліпуваті халупи на околицях, де жили ремісники, батраки й панські слуги,— таким був Радехів. Повітової лікарні і т. зв. каси хворих у повіті не існувало. В місті жили 3 приватні лікарі, послуги яких були недоступні широким масам трудящих.
     В останні роки австрійського панування в Радехові діяли дві школи: семикласна хлоп’яча та шестикласна дівоча, в яких налічувалось 19 учителів і 855 учнів, з них 333 українці, 299 євреїв і 223 поляки. Викладання велося польською мовою⁸.
     В той час у Радехові промисловість і торгівля небазарного типу були слабо розвинуті. Після скасування прав шляхти на виробництво спиртних напоїв Бадені добився, крім викупу панщинних повинностей, ще й викупу пропінації. Це додатково принесло йому величезні прибутки. Він став поміщиком і капіталістом. Його спиртовий і пивоварний заводи, на яких працювало 20—30 робітників, були найбільшими підприємствами Радехова. Крім того, діяло близько десяти невеликих промислових і торговельних фірм по переробці та продажу продуктів сільського господарства.

1 Записки наукового товариства ім. Шевченка, т. 149, стор. 27.
2 Akta grodzkie і ziemskie, t. XIX, стор. 412.
3 ЦДІА УРСР у м. Львові, ф. 20, оп. 18, спр. 241.
4 Там же, ф. 168, оп. 1, спр. 1260—1263.
5 Там же, спр. 913, 916, 949, 1005, 1178, 1180, 1245, 1260, 1297, 1374, 1392.
6 Я.Миколаєва ч. Опис повіта Кам’янецького, стор. 44, 45.
7 Szematyzm Galicyi na rok 1914, стор. 46.
8 Шематизм Львівської митрополії, 1914, стор. 305.

Населені пункти Львівської області : Белз • Бібрка • Борислав • Броди ( Пониква , Ясенів ) • Буськ ( Красне , Олесько ) • Великі Мости • Винники • Глиняни • Городок ( Комарно ) • Добромиль • Дрогобич ( Нагуєвичі , Меденичі , Стебник ) • Дубляни • Жидачів ( Бортники , Ходорів ) • Жовква • Золочів ( Глиняни ) • Кам'янка-Бузька ( Батятичі ) • Комарно · Львів • Миколаїв ( Велика Горожанна ) • Мостиська ( Судова Вишня ) • Моршин • Новий Калинів • Новий Розділ • Новояворівськ • Перемишляни ( Бібрка , Свірж ) • Пустомити ( Звенигород , Щирець ) • Рава-Руська • Радехів • Рудки • Самбір ( Чайковичі ) • Сколе ( Славське ) • Сокаль ( Белз ) • Соснівка • Старий Самбір ( Добромиль , Нижанковичі ) • Стебник • Стрий ( Дашава ) • Судова Вишня • Трускавець • Турка ( Бориня ) • Угнів • Хирів • Ходорів • Червоноград • Яворів ( Івано-Франкове , Немирів )