Нижанковичі

     Нижанковичі — селище міського типу Старосамбірського району Львівської області України, розташоване на річці Вигор, за 36 км від районного центру і за 127 км від Львова.
     Найстаріші писані згадки про село сягають у XV століття (1495 р.). В XV— XVI століттях село називалося Нижанковичі, потім тут виникло містечко, яке називалося Краснополь в Нижанковичах¹. Пізніше воно почало називатися просто Нижанковичі².
     У 1408 році містечко одержало магдебурзьке право. Міщани дістали дозвіл варити мед, пиво, горілку, торгувати. Почали розвиватись ткацьке, шевське, кравецьке, слюсарське, ковальське, гончарне ремесла. У XV столітті, крім дрібних ремесел, в Нижанковичах діяли горілчане і пивоварне підприємства, працювали чинбарі.
     Населення Нижанковичів не раз зазнавало великих руйнувань від ворогів та постоїв військ, від пожеж. Відомо, наприклад, що в 1480 році в Нижанковичах сталася велика пожежа, яка знищила майже все селище³. Проте, незважаючи на це, пани Конєцпольські, що володіли тоді Нижанковичами, вимагали від жителів сплати всіх податків і відробітку всіх повинностей. В кінці XV— на початку XVI століття (1496, 1502, 1527 рр.) Нижанковичі зазнавали нападів татар. У XVI столітті, крім натуральних і грошових податків, жителі Нижанковичів ремонтували дороги, возили панський ліс, а ті, що не мали коней, платили по 65 грошей «лісного». Всі жителі села давали по 0,5 мірки попелу на замкову білильню (вже в XVI ст. в Нижанковичах виробляли багато полотна). Жінки пряли, збирали гриби, ягоди та виконували інші повинності. Той, хто не відробляв, платив грошовий чинш. У кого була робоча худоба — відробляв ще й так звані помічні дні (роботи, зв’язані з посівом та збиранням врожаю).
     У XVII столітті в Нижанковичах існували цехові ремісничі організації. З того часу до нас дійшов статут цеху шевців 1621 року і ткачів 1623 року⁴. Тоді на ярмарках Нижанковичів продавались полотна, різні продукти сільськогосподарського виробництва, ремісничі вироби. У великій кількості для продажу в Нижанковичі привозили угорські вина. У 1647 році містечко одержало право мати склад угорських вин.
     На початку XVIII століття господарське життя в Нижанковичах занепало. Актова книга Перемишльського земського суду свідчить, що в 1708 році шведські війська заподіяли значної шкоди Нижанковичам. Було спалено багато будинків, пограбовано населення, спустошено сади. Військові дії не дали змоги селянам засіяти землю, шведи забрали худобу і коней⁵. В 1711 році в Нижанковичах налічувалося 93 заселених і 51 незаселений будинок. В передмістях було 32 селянські хати з городами і 27 незаселених садибних ділянок. Згідно з люстрацією 1765 року в Нижанковичах було на ринку 26 будинків, а на передмістях — 96. В той час (1759 рік) в центрі була збудована міська ратуша. У першій половині XVIII століття в Нижанковичах двічі спалахували епідемії, від яких вимерла майже половина населення, загинуло 300 голів худоби⁶.
     Скасування панщини в 1848 році не полегшило умов життя трудящих Нижанковичів. Вони змушені були й далі виплачувати важкі податки, правда, вже чимало з них у новій формі. В 1810 році в Нижанковичах було понад 1000 чоловік населення, у 1880 році — 1752 чоловіки, серед яких більшість становили українці. Документи того часу свідчать, що в Нижанковичах був суд, працювали пошта, телеграф і залізнична станція⁷.
     На початку XX століття населення села дещо збільшилось. Так, у 1917 році в ньому вже жило 2400 чоловік.
     Особливо посилився процес насильницької полонізації українців з часу створення буржуазно-поміщицької польської держави і загарбання нею Західної України. В результаті першої світової війни й інтервенції кількість українського населення в Нижанковичах зменшилась. В 1920 році з 1865 чоловік українців було 482 чоловіки⁸.
     Трудящим Західної України за панської Польщі жилось так само важко, як і за Австро-Угорщини. Польська буржуазія і поміщики разом з імперіалістами інших країн експлуатували робітників і селян, позбавляли їх політичної й національної свободи, вважали Західну Україну своєю колонією.

1 Illustrierter Führer Przemyśl. Lwów, 1847, стор.80.
2 Słownik geograficzny ..., t.VII, стор.186.
3 Там же, стор.168.
4 Там же.
5 ЦДІА УРСР у м.Львові, ф.14, актова книга 259, стор.425.
6 ЦДІА УРСР у м.Львові, ф.14, Перемишльський земський суд, актова книга 259, стор.125.
7 Słownik geograficzny Królewstwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, стор.167.
8 Львівський облдержархів, ф.121, оп.2, спр.364, арк.59.

Населені пункти Львівської області : Белз • Бібрка • Борислав • Броди ( Пониква , Ясенів ) • Буськ ( Красне , Олесько ) • Великі Мости • Винники • Глиняни • Городок ( Комарно ) • Добромиль • Дрогобич ( Нагуєвичі , Меденичі , Стебник ) • Дубляни • Жидачів ( Бортники , Ходорів ) • Жовква • Золочів ( Глиняни ) • Кам'янка-Бузька ( Батятичі ) • Комарно · Львів • Миколаїв ( Велика Горожанна ) • Мостиська ( Судова Вишня ) • Моршин • Новий Калинів • Новий Розділ • Новояворівськ • Перемишляни ( Бібрка , Свірж ) • Пустомити ( Звенигород , Щирець ) • Рава-Руська • Радехів • Рудки • Самбір ( Чайковичі ) • Сколе ( Славське ) • Сокаль ( Белз ) • Соснівка • Старий Самбір ( Добромиль , Нижанковичі ) • Стебник • Стрий ( Дашава ) • Судова Вишня • Трускавець • Турка ( Бориня ) • Угнів • Хирів • Ходорів • Червоноград • Яворів ( Івано-Франкове , Немирів )