Глиняни

     Місто в Золочівському районі Львівської області, розташоване на річці Перегноївці (басейн Вісли), за 41 км від Львова і за 10 км від найближчої станції Красне.  
     Територія теперішніх Глинян, як встановлено археологами, була заселена уже в період верхнього палеоліту, тобто близько 20 тис. років тому1. У древньоруський період тут існувало досить велике поселення, про що теж свідчать археологічні знахідки, виявлені на березі річки Полтви2.
     Перші письмові згадки про Глиняни відносяться до 1379 року. Це один з найстаріших населених пунктів Львівщини. Назва селища, як твердять народні перекази, походить від слова «Глина». Хати цього поселення будувалися із глини, хоч навколо і був ліс. Звідси і пішла назва Глиняни.
     У першій половині XIV століття Глиняни входили до складу Галицько-Волинського князівства. В другій половині XIV століття село загарбали польські феодали. Землі у Глинянах привілеями короля Владислава II Ягайла у 1395 році було надано родині Крушельницьких.
     У 1397 році Глинянам було надано магдебурзьке право. За містом було закріплено 100 ланів землі, з яких 6 належали війтові, 2 католицькому священикові і 2 використовувались для вигону. Було визначено границі Глинян, які починалися від села Перегноїв і йшли на південь аж до устя річки Полтви.
     В місті починають розвиватися ремесло і промисли. Особливо поширеним було виноробство. На річці, що протікає через Глиняни, було побудовано кілька млинів. Зростання ремесла і промислів сприяло розвиткові торгівлі. В той час через Глиняни проходив шлях із Львова на південний схід у далеку Волощину. Купці, які везли товари цим шляхом, повинні були у Глинянах платити мито. Деякі з них збували свої товари у Глинянах.
     За люстрацією 1570 року у Глинянах налічувалося 120 будинків та поміщицьких фільварків, в яких працювали передміщани і селяни навколишніх сіл.
     У 1578 році Глиняни дістали право на ярмарки, які відбувалися тричі на рік. На них приїжджали купці із Львова, Кам’янця-Подільського та інших міст.
     Глинянські міщани зазнавали утиску від воєвод і старост. У 1596 році Львівський староста відняв у них значну кількість земельних угідь і роздавав їх своїм прибічникам. Він також змушував міщан платити чинші з нових городів. У 1611 році міщани Глинян скаржились на Юрія Мнішека, воєводу Сандомирського, Львівського і Самбірського старосту, який позбавив їх права збору мостового податку протягом п’яти років, а ці гроші використовував на свої потреби, змушував їх платити податок від вуликів, обкладав ремісників іншими надмірними чиншами.
     Глиняни не раз зазнавали спустошливих нападів татар, турків, польської шляхти. Для боротьби з ворожими ордами мешканці Глинян на початку XVI століття збудували укріплення навколо міста: глибокий рів наповнений водою, вал, який частково зберігся до наших днів (по вул. Горького, Перемишлянській, Шашкевича і Котляревського).
     Беручи до уваги те, що місто було дуже зруйноване татарськими ордами, король Стефан Баторій у 1578 році дозволив міщанам відкривати броварні, звільнивши їх від податків і торгових мит на 12 років.
     У 1603 році навколо Глинян було споруджено дерев’яні укріплення. Проте вони не могли зміцнити обороноздатність міста. В люстрації 1621 року говориться, що місто було зруйноване і спалене татарами.
     Поступово рік у рік на руїнах і згарищах знову виростало місто. За люстрацією 1627 року у Глинянах налічувалось 113 будинків3.
     Місто зазнавало також великої шкоди від частих постоїв королівсько-шляхетських військ, які збирались у походи проти татар, турків і волохів. У 1537 році під Глинянами розташувалась на постої 150-тисячна армія короля Зігмунда І. Влітку 1648 року тут збирались шляхетські війська, готуючись до походу проти армії Богдана Хмельницького4. Польські жовніри грабували майно у селян і міщан, з їх мізерних наділів косили жито, пшеницю, конюшину для коней.
     Мешканці Глинян у своїх скаргах вимагали від уряду покінчити з свавіллям королівських військ. Було немало випадків, коли міщани нещадно розправлялися з військовими, обороняючи своє майно.
     Коли війська Б. Хмельницького вступили у місто в 1648 році, у Глинянах вибухло повстання проти шляхти. Міщани активно допомогали козацько-селянському війську у здобутті Женівського замку, куди заховалося багато шляхти. Очолював селянський загін Іван Коровайчик5. 22 квітня 1649 року шляхтич В. Мясковський, орендатор королівських маєтків скаржився, що глинянські міщани разом з козаками Богдана Хмельницького пішо і кінно напали на Женівський замок.
     Багато мешканців Глинян після відступу військ Б. Хмельницького за участь в повстанні було віддано до суду. Серед звинувачених були, зокрема, Іван, Михайло та Василь Коровайчики, Василь Попович, Семен Майборода, Федір Дашко, Андрій Козак, Олексій Коваль та інші6.
     Мешканці Глинян брали також активну участь в другому визвольному поході Б. Хмельницького на західні землі України у вересні 1655 року. Гетьман Станіслав Потоцький, який сконцентрував тут польсько-шляхетську армію, не наважився почати бій під Глинянами і 23 вересня відійшов до Городка7. Навколо Глинян є багато могил та валів, в яких знаходять зброю та інші речі тих часів.
     Під час боїв з турецькими військами у 1677 році Глиняни знову були спалені і зруйновані.
     В 1772 році — після поділу Польщі — колишні галицько-волинські землі, у т. ч. й Глиняни, були загарбані австрійськими феодалами. За адміністративним поділом Глиняни з 1772 по 1866 рік входили до складу Золочівського округу, а починаючи з 1867 р.— до складу Перемишлянського повіту.
     Глиняни залишались звичайним провінціальним містечком. У 1776 році за 166 тисяч золотих ринських їх разом з цілим староством було продано магнатській родині Потоцьких8. В 1785 році магістрат міста складався з війта, 4 бургомістрів, міського писаря, судового урядника та 4 лавників.
     У 1787—1788 рр. австрійські власті провели у Глинянах опис земельних угідь і майнових об’єктів з метою їх оподаткування, а також і перепис домовласників. Як видно з документів т. зв. Йосифінської метрики, у той час в місті налічувалося 106 житлових будинків, а на передмістях: в Задвір’ї — 51, на Заставі — 123, на Війтівстві — 21, на Долішній — 97, на Підзамчі — 13, на Мельниках — 21 і на Береличеві З двори. Тут мешкало — 2310 чоловік9.
     В другій половині XVIII століття у Глинянах набрало значного розвитку ткацтво. На кінець XIX століття тут уже налічувалося понад 500 ткачів10. Полотно, яке виробляли у Глинянах, вивозилося річкою Сян аж до Гданська11. Але ткацтво у місті могло б розвиватися ще більше, коли б ремісники не знаходилися у постійній кабалі в лихварів-скупників, які за безцінь скуповували готову продукцію.
     У 1886 році в Глинянах організовано художньо-промислове «Ткацьке товариство», яке займалося виробництвом льняних скатертей та рушників з узорами, а з 1890 року — килимів12. Для підготовки килимарів у Глинянах було засновано ткацьку школу на 40 верстатів, яку у 1887 році відвідувало 40, а в 1888 році — 60 учнів13. У 1921 році на базі промислового підприємства, що належало ткацькому товариству, створено килимарську фабрику, яку придбав капіталіст М. Хамула. Килими фабрики на початку XX століття експонувалися на міжнародних виставках у Парижі, Варшаві та Нью-Йорку. На міжнародній виставці 1929 року у Познані глинянські килими одержали золоту медаль.
     Польські магнати не дбали про місто, гальмували його економічний розвиток. Капіталісти спромоглися побудувати у 1905 року в Глинянах лише паровий млин та маслозавод. Це підприємство мало лише маслоцех і цех пастеризації молока. Устаткування було примітивним. Всі основні процеси виробництва виконувалися вручну. Працювали робітники тут у важких умовах, а за свою працю одержували мізерну плату.
     Значну кількість населення міста становили селяни. Їх становище було особливо нестерпним. Кращі землі належали багатіям та церковній знаті. Згідно опису, проведеного у 1788 році, у міщан і передміщан був 671 морг присадибної землі, а багатіям тоді належало 2020 моргів орної землі, 2176 моргів луків і сіножатей та 288 моргів лісу. Селянин змушений був працювати на куркулів і поміщиків за мізерну плату.
     Темним і безпросвітним було життя мешканців. Тут не було ні клубу, ні бібліотеки. Письменних людей можна було на пальцях полічити. З 1795 року у Глинянах існувала початкова школа, у якій в 1862 році з 300 дітей шкільного віку навчалося тільки 107. Польські та австрійські власті не дбали про освіту населення, а отруювали людей релігійним дурманом. У Глинянах в 1397 році була збудована дерев’яна католицька церква, в 1840 році споруджено костьол, а в 1891 і в 1906 роках — ще дві церкви. В Глинянах також існувала синагога.


1   Н.А.Береговая. Палеолитические местонахождения СССР. Материалы и исследования по археологии СССР, внп. 81, 1962, стор. 128—129.
2   О.Ратич. Древньоруські археологічні Пам’ятники на території західних областей УРСР,1957, стор. 21.
3   М.Balinski, Т.Lipinski. Starozytna Polska, t. 2, стор. 607—612.
4   Там же.
5   Жерела до істориї України—Руси. Львів, 1898, т. IV, стор. 251; Записки наукового товариства ім. Шевченка, т. XXIII і XXIV, Львів, 1898, стор. 79.
6   Жерела до історії України — Руси. Львів, 1898, т. IV, стор. 251.
7   Е.Яцкевич. Визвольні походи Б.Хмельницького на західні землі України. Львів, 1954, стор. 29.
8   ЦДІА УРСР у м.Львові, ф. 146, оп. 88, спр. 188, арк. 69—70.
9   ЦДІА УРСР у м.Львові, ф. 19, оп. 18, спр. 63, арк. 12—334.
10 Газ. «Батьківщина», 19(29) березня 1889 р., стор. 138—139.
11 М.Ва1іnskі, Т.Lipinski. Starozytna Polska, t. 2, стор. 607—612.
12 Праці Українського державного музею етнографії та художнього промислу, вип. 2, 1956, стор. 22—24.
13 Газ. «Батьківщина», 25 (7 грудня) 1888 р., стор. 294—295.


Населені пункти Львівської області : Белз • Бібрка • Борислав • Броди ( Пониква , Ясенів ) • Буськ ( Красне , Олесько ) • Великі Мости • Винники • Глиняни • Городок ( Комарно ) • Добромиль • Дрогобич ( Нагуєвичі , Меденичі , Стебник ) • Дубляни • Жидачів ( Бортники , Ходорів ) • ЖовкваЗолочів ( Глиняни ) • Кам'янка-Бузька ( Батятичі ) • Комарно · ЛьвівМиколаїв ( Велика Горожанна ) • Мостиська ( Судова Вишня ) • Моршин • Новий Калинів • Новий Розділ • Новояворівськ • Перемишляни ( Бібрка , Свірж ) • Пустомити ( Звенигород , Щирець ) • Рава-Руська • Радехів • Рудки • Самбір ( Чайковичі ) • Сколе ( Славське ) • Сокаль ( Белз ) • Соснівка • Старий Самбір ( Добромиль , Нижанковичі ) • Стебник • Стрий ( Дашава ) • Судова Вишня • Трускавець • Турка ( Бориня ) • Угнів • Хирів • Ходорів • ЧервоноградЯворів ( Івано-Франкове , Немирів )