Золотники 

     Золотники — село Теребовлянського району Тернопільської області, розташоване на лівому березі річки Стрипи (ліва притока Дністра), за 25 км від районного центру, за 28 км від залізничної станції Микулинці-Струсів.  
     Золотники — давнє поселення. Перша письмова згадка про нього датується 1459 роком1. Село тоді входило до Теребовлянського повіту Руського воєводства. 1485 року Золотникам надано права міста. Але вони й далі лишалися містечком з невеликою кількістю торговців та ремісників — ковалів, бондарів, кравців, кушнірів, теслярів, шевців. Наприкінці XV — на початку XVI ст. збудовано кам’яний замок. У центрі містечка була торгова площа, де стояли будинки багатих міщан та крамниці. Через Золотники пролягав торговий шлях, який вів з Прикарпаття і Західного Поділля на схід. 
     Основну частину жителів містечка становили селяни, які мусили відбувати панщину, відробляти різні толоки, шарварки тощо. Крім цих повинностей, вони давали феодалові данину натурою та платили чинш грішми. В XVI ст. панщина досягла 2—3 днів на тиждень. Обтяжливими були для населення постої шляхетських військ. Селян примушували постачати жовнірам продукти, фураж, давати коней. Жителі Золотників не раз скаржилися на насильства і грабежі, що їх чинили жовніри2
     Терпіли селяни й від частих нападів татарських орд. Вони грабували селян, забирали їх у полон, палили будівлі. Особливо великих спустошень зазнали Золотники під час нападу татар 1624 року. 
     Соціально-економічний та національно-релігійний гніт зумовлював загострення антифеодальної боротьби. Коли селянсько-козацькі полки, очолені Богданом Хмельницьким, восени 1648 року вступили до Галичини, багато місцевих жителів приєдналися до них. За їх участю селянсько-козацьке військо оволоділо досить укріпленим замком у Золотниках. 
     Народні маси Золотників брали участь і в русі опришків, центром якого в цей час став Теребовлянський повіт. Як зазначалося в документі 1657 року, опришки повіту так активізували свою діяльність, що жоден шляхтич не мав «безпечного переїзду від села до села»3
     Після придушення народних виступів ще більше посилився кріпосницький гніт. Зросли панщина, натуральні побори й грошова рента. Селянські господарства поділялися на кілька груп, залежно від кількості землі і наявності тягла. Парові відробляли влітку 4 дні панщини на тиждень, поєдинки — 2, піші — 2 дні влітку та один день взимку. Крім того, парові й поєдинки відбували гужову повинність або сплачували 6 злотих. Кожне господарство мусило давати на панський двір курей, яйця, кілька мітків пряжі. 
     1772 року Золотники підпали під владу австрійської монархії і входили до Підгаєцького повіту. Місцеві поміщики жорстоко визискували трудящих. Наприкінці XVIII ст. з 358 селянських дворів 261 мав менше 1 морга землі, 102 двори були безкінними. Залежно від категорії, до якої належало господарство, доводилося відробляти від 56 до 133 днів панщини. Великим тягарем були додаткові дні панщини, численні повинності і побори. 
     У 1810 році село в складі Тернопільського краю відійшло до Росії. Російська адміністрація дещо зменшила повинності селян, обмежила свавілля поміщиків. Місцеве населення допомагало військам охороняти шляхи і переправи через річку Стрипу, оскільки Золотники були прикордонним пунктом. У 1815 році містечко знову потрапило до Австрії. 
     Внаслідок важкого соціально-економічного становища, в якому перебували трудящі маси, зростала антифеодальна боротьба. Революція 1848 року змусила Габсбургів скасувати панщину. Значна частина землі залишилася в руках місцевого поміщика Серватовського. В його маєтку було 2064 морги орної землі, 352 морги лук і городів, 27 моргів пасовищ, 358 моргів лісу. В той же час 400 селянським господарствам належало 3047 моргів орної землі, 206 моргів лук і городів, 59 моргів пасовищ4. Земля між ними розподілялася нерівномірно. 15 куркульським господарствам належало близько 750 моргів орної землі, майже всі пасовища, більшість лук. Ділянки селянської бідноти здебільшого знаходились у малородючій заболоченій місцевості. Значна частина селян мала лише присадибні ділянки або взагалі була безземельною. Позбавлені землі, вони змушені були на кабальних умовах орендувати її у місцевого поміщика, наймитувати за мізерну плату в панському фільварку чи у куркулів. Безземелля і малоземелля значної частини селян змушувало їх іти на заробітки в міста, емігрувати за океан. Землі розорених селян потрапляли до поміщика або куркулів. На початку XX ст. кількість орної землі у Серватовського зросла до 2769 моргів5. Йому також належали гуральня і млин. 
     Під впливом буржуазно-демократичної революції 1905—1907 рр. в Росії посилилася революційна боротьба безземельного й малоземельного селянства Золотників. У 1906 році сільськогосподарські робітники, які працювали у панському фільварку, відмовились косити хліб, вимагаючи збільшення плати. Серватовський звернувся до властей по військову допомогу. Виступ було придушено. 
     Селяни терпіли не лише від малоземелля і безземелля, але й від непосильних податків, особливо земельного, що встановлювався адміністрацією в залежності від можливого прибутку. Часто на догоду поміщикові зменшувався розмір прибутку від панської землі та завищувалися прибутки від селянської. Так, у 1912 році земельний податок з гектара панської землі становив 0,76 крони, а з селянської — 1,34 крони. За таким же принципом селяни платили і будинковий, церковний та інші податки. Зубожіння селян зростало й через постійне підвищення цін на предмети першого вжитку — гас, сірники, сіль та інше6
     Власті не дбали про народну освіту. Однокласна школа в селі відкрилася лишев першій половині XIX ст., в 90-х роках вона була перетворена на двокласну, а в 1911 році — на чотирикласну. 


1 Akta grodzkie і ziemskie, t. 6, стор. 160, 161. 
2 Е. Hornowa. Stosunki ekonomiczno-spoleczne, стор. 69. 
3 3 історії західноукраїнских земель, вид. 1, стор. 40, 41. 
4 Akta grodzkie і ziemskie, t. 6, стор. 123. 
5 Тернопільський облдержархів, ф. 322, on. 1, спр. 7, арк. 20. 
6 3 історії Української РСР, вип. 6—7, стор. 83—85. 


Населені пункти Тернопільської області : БережаниБорщів ( Більче-Золоте , Мельниця-Подільська , Скала-Подільська ) • Бучач ( Золотий Потік , Язловець ) • Гусятин ( Гримайлів , Копичинці , Хоростків ) • Заліщики ( Товсте ) • Збараж ( Вишнівець , Чернихівці ) • Зборів ( Залізці , Озерна ) • КозоваКременець ( Почаїв ) • Ланівці • Монастириська ( Коропець , Устя-Зелене ) • Підволочиськ ( Нове Село , Скалат ) • ПідгайціТеребовля ( Буданів , Золотники , Микулинці , Струсів ) • Тернопіль ( Великий Глибочок , Великі Бірки ) • Чортків ( Ягільниця ) • Шумськ ( Великі Дедеркали )