Хоростків 

     Хоростків — місто Гусятинського району Тернопільської області, розташоване на річці Тайні (права притока Гнилої), за 31 км від районного центру. Залізнична станція. 
     Про заселення цієї місцевості у III та II тис. до н. е. свідчать досліджені поховання доби міді та курганні поховання доби ранньої бронзи¹. 
     Перша письмова згадка про Хоростків датується 1564 роком, коли королівським привілеєм поселення було передане у володіння магнатів Якуба і Юрія із Струсова. Родючі землі, де був розташований Хоростків, приваблювали багатьох польських феодалів. З 1578 року Хоростків вже згадується як власність кількох магнатів. Його жителі мусили відробляти на користь власників 2 дні панщини на тиждень, платити данину збіжжям, городиною, медом, птицею тощо². 
     Наприкінці XVI — на початку XVII ст. у Хоросткові, який тоді входив до складу Теребовлянського староства, набули розвитку окремі види ремесла. Найбільш поширеними були ткацтво й кравецтво. Значних розмірів досягла торгівля. Основним заняттям переважної більшості населення було землеробство. В містечку проживало близько 70 міщанських родин. Їх становище мало чим відрізнялося від становища селян. Вони також відбували певні повинності на користь власників містечка, мусили сплачувати грошові податки, натуральні данини. Піддані польської національності відробляли 2 дні панщини на костьольних землях, утримували ксьондза³. Українське населення зазнавало релігійних утисків. Проводячи політику покатоличення населення, ксьондз всіляко примушував українців приймати католицтво. 
     Дбаючи про охорону своїх маєтків та оборону від татаро-турецьких набігів, власники Хоросткова збудували тут замок. Під час численних спустошливих походів татар на Галицьку землю містечко теж зазнало руйнувань. 
     В роки визвольної війни 1648—1654 рр. у Хоросткові відбулися антифеодальні виступи. Разом з селянами активну участь у них брали й міщани. Після перемоги селянсько-козацького війська над шляхетськими військами під Пилявцями, бідне населення Хоросткова організовувало збройні загони, які діяли проти шляхти. Об’єднавшись з селянами навколишніх сіл і містечок, вони у жовтні 1648 року напали на маєток феодала та костьол у селі Янові, розгромили фільварок у Будзанові, зруйнували греблю, панський маєток у селі Великому Говилові. Особливо ненависним їм був власник містечка Калиновський. Повстанці вщент зруйнували його господарські будівлі, відібрали й розділили між собою панське майно. Жителі Хоросткова виступали проти феодала і в 1649 році⁴. Не маючи достатньої сили для їх придушення, місцеві магнати зверталися по допомогу королівського війська. 
     Після Зборівського договору, коли селянсько-козацьке військо залишило західноукраїнські землі, польська шляхта жорстоко розправилася з повстанцями. Тяжке становище жителів містечка погіршувалося ще й тим, що татари, повертаючись з війни, вчинили грабежі, захопили багато людей у полон. У 1650 році, знову напавши на Хоростків, вони спалили понад 300 будинків і вщент пограбували містечко. Населення змушене було ховатися в лісах, тікати в інші місцевості. Після визвольної війни поміщик посилив експлуатацію залежних селян, довівши відробіткову ренту до 4 днів на тиждень. Крім того, були збільшені грошові й натуральні платежі. 
     Перша половина XVIII ст. позначилася дальшим розвитком ремесла. За дозвіл займатися певним ремеслом чи промислом власник містечка брав плату. Так, мірошники мали віддавати більшу частину мірчука, ткачі — частину готової продукції. 
     У 1772 році Хоростків підпав під владу Австрії. За даними поземельного перепису 1786—1787 рр., з 5633 моргів орної землі, 1026 моргів лук, пасовищ і городів власникові Хоросткова належало 1358 моргів орної землі та 457 моргів інших угідь, ксьондзу — 123 морги⁵. Рештою землі користувалися 2538 селянських і міщанських господарств містечка та присілків. Селяни-кріпаки, до яких належала переважна більшість населення, відробляли 133 дні панщини на рік, а також шарварки, заорки, закоски, зажинки, обжинки тощо, відбували гужову й сторожову повинності, платили чинш, грунтове, давали данину зерном, птицею, різними продуктами⁶. 
     Наприкінці XVIII ст. містечко стало значним торговим центром. Тут проводилося 2 ярмарки на рік та щотижневі базари⁷. Торгували здебільшого хлібом, худобою, полотном, поташем та іншими товарами, які привозили землевласники навколишніх сіл, а також купці міст Галичини. Місцеві торговці, лихварі збудували у центрі Хоросткова крамниці, відкрили шинки. 
     З 1810 по 1815 рік Хоростків у складі Тернопільського краю входив до Російської держави. 
     За описом грошових і натуральних доходів, 1820 року в містечку налічувалося 483 двори, проживало близько 3 тис. чоловік. Як і раніше, кращі землі знаходилися в руках феодала й ксьондза. Тяжким було життя кріпаків. 102 поєдинкові двори відробляли 10 660 днів тяглової панщини, а 161 двір піших — 11 960 днів. Крім виробітків та різних повинностей, селяни сплачували ренту натурою: курми, яйцями, зерном, медом, давали поволовщину, жінки пряли пряжу тощо⁸. Селянам забороняли навіть вхід до панського лісу. Лише раз на тиждень, у визначений день, вони могли назбирати на паливо трохи хмизу і сухого гілля. Було у містечку 10 городників та 210 дворів, що сплачували тільки грошовий чинш. Це шляхтичі, які користувалися земельним наділом, міщани — власники будинків, ремісники, мельник. Чиншова шляхта зобов’язана була ще перевозити вантажі для фільварку. Жили в містечку 100 халупників. 
     Населення не одержувало медичної допомоги, понад 90 проц. жителів не знали грамоти. Різні інфекційні хвороби спричинялися до високої смертності, особливо серед дітей. 
     За реформою 1848 року селяни стали юридично вільними. Проте становище їх не поліпшилося. Великий викуп за наділи, здебільшого за ту землю, якою селяни користувалися раніше, призводив до дальшого їх зубожіння. В магната залишилася значна кількість земельних угідь, пасовиськ, лук, лісів. Селянські господарства дедалі більше розорялися. В 60-х роках XIX ст. поміщику належало 2046 моргів кращої землі, 136 моргів лук і городів, 281 морг пасовищ та 74 морги лісу, а 4647 жителям містечка (за переписом 1857 року) — лише 4111 моргів орної землі і 445 моргів інших угідь⁹. Як і раніше, селяни не мали права користуватися лісом, пасовиськами. Та навіть з цієї кількості землі майже половину прибрали до своїх рук куркулі, які володіли 20 і більше моргами землі. В той же час 20 проц. бідняцьких господарств мали по 5 і менше моргів. 
     Великим тягарем для трудящих Хоросткова були податки, різні побори й штрафи. В 1896 році жителі містечка мусили сплатити тільки одного податку 20 329 злотих. З них на потреби гміни, створеної 1866 року, відпускалося 567 злотих, а на утримання поліцейського відділку — 920 злотих¹⁰. Велике поміщицьке землеволодіння та інші залишки кріпосництва, обтяжливі податки викликали протести трудящих. Посилилася боротьба селян за ліс і пасовища, проти шляхового закону, який зобов’язував кожного господаря, кожного власника хати відробити на рік 6 днів шарварку. Виступи хоростківських селян у маєтку графа Семинського-Левицького кваліфікувалися владою як «порушення публічного спокою» або пункту 81 карного кодексу11. В лютому 1881 року Тернопільський окружний суд засудив кількох селян до різних строків тюремного ув’язнення. 
     Розвиткові економіки містечка, зокрема торгівлі, сприяло будівництво залізниці Тернопіль—Копичинці, яка пролягла через Хоростків (1890 р.). Містечко стало одним з пунктів зосередження і перепродажу сільськогосподарської сировини. Поступово зростав лихварський капітал. У 1906 році тут були відділення семи різних кредитних і страхових компаній, торгово-промислового і кредитно-комерційного банків, діяли молочарня, броварня, гуральня, невелике підприємство содової води, що належали графові Семинському-Левицькому та місцевій верхівці. На кожному з них працювало 3—10 робітників. Слабо розвинені промисловість і сільське господарство не могли забезпечити роботою людей, позбавлених землі й засобів існування. Через це значного розміру набуває еміграція в Канаду, США, Аргентіну, Бразілію. У період 1900—1910 рр. еміграція з Хоросткова перевищувала природний приріст населення. 
     Коли 1902 року в Східній Галичині розпочався страйк робітників, трудящі містечка підтримали його. Під впливом революційних подій 1905 року в Росії селяни виступали проти австрійської влади та землевласників, вимагали дозволу користуватися пасовищами, підвищення оплати праці на збиранні врожаю тощо. Повітовий староста з тривогою повідомляв вищим інстанціям, що селянство всього повіту дуже цікавиться подіями в Росії і готується до нового страйку¹². Коли в середині 1906 року в Гусятинському повіті вибухнув страйк, до нього приєдналися і селяни Хоросткова. На зборах і мітингах вони заявляли, що в Галичині повторяться російські події¹³. 
     Трудяще населення жило в злиднях і темряві. Лише 1855 року в Хоросткові було відкрито тривіальну (трикласну) школу, в якій до 1871 року учнів навчав один учитель. 1896 року її реорганізовано в чотирикласну. Та скрутне матеріальне становище більшості жителів містечка не давало їм змоги вчити своїх дітей. Переважна більшість населення була неписьменною.  

1   І. К. Свєшніков. Мегалітичні поховання на Західному Поділлі. Львів, 1957, стор. 23, 24. 
2   ЦДІА УРСР у Львові, ф. 201, оп. 4, спр. 411, арк. 8, 9, 13. 
3   Е. Hornowa. Stosunki ekonomiczno-spoleczne, стор. 67, 89. 206, 233—234. 
4   ЦДІА УРСР у Львові, ф. 17, оп. 1, спр. 131, арк. 499, 500. 
5   Там же, ф. 19, оп. 17, спр. 245, арк. 164. 
6   М. П. Герасименко. Аграрні відносини в Галичині в період кризи панщинного господарства, стор. 77—80. 
7   ЦДІА УРСР у Львові, ф. 146, оп. 88, спр. 269, арк. З, 4. 
8   Там же, оп. 19, спр. 4987, арк. 30, 43; оп. 80, спр. 98, арк. 98, 99. 
9   Skorowidz wszystkich miejscowosci, polozonych w Krolestwie Galicyi i Lodomeryi wraz z w.x. Krakowskiem. Lwow, 1868, стор. 30, 31. 
10 ЦДІА УРСР у Львові, ф. 146, on. 4, спр. 3064, арк. 65, 66. 
11 П. В. Свежинський. Аграрні відносини на Західній Україні в кінці XIX — на початку XX ст., стор. 147. 
12 ЦДІА УРСР у Львові, ф. 146, оп. 8, спр. 431, арк. 1—2. 
13 Там же, спр. 430, арк. 1—3. 

Населені пункти Тернопільської області : Бережани • Борщів ( Більче-Золоте , Мельниця-Подільська , Скала-Подільська ) • Бучач ( Золотий Потік , Язловець ) • Гусятин ( Гримайлів , Копичинці , Хоростків ) • Заліщики ( Товсте ) • Збараж ( Вишнівець , Чернихівці ) • Зборів ( Залізці , Озерна ) • Козова • Кременець ( Почаїв ) • Ланівці • Монастириська ( Коропець , Устя-Зелене ) • Підволочиськ ( Нове Село , Скалат ) • Підгайці • Теребовля ( Буданів , Золотники , Микулинці , Струсів ) • Тернопіль ( Великий Глибочок , Великі Бірки ) • Чортків ( Ягільниця ) • Шумськ ( Великі Дедеркали )