Чортків 

     Чортків — місто в Тернопільській області України, центр Чортківського району, розташоване в долині річки Серету, за 76 км від Тернополя. Залізнична станція. Через місто проходять автошляхи Тернопіль—Чернівці, Івано-Франківськ—Кам’янець-Подільський. 
     Уперше Чортків згадується як приватне село в документах 1522 року, коли воно дістало самоврядування за магдебурзьким правом, а також дозвіл на організацію цехів. Місто підпорядковувалося Теребовлянському староству Руського воєводства. Господарськими й адміністративними справами міста відав магістрат на чолі з бургомістром, судові функції здійснювала судова лава, очолювана війтом. Феодали постійно втручалися в самоврядування, зводячи його нанівець. Під їх тиском до магістратської ради обирали осіб, угодних феодалам, посаду війта обіймали переважно шляхтичі. У середині XVI століття в Чорткові налічувалося близько 200 будинків, проживала приблизно 1 тис. чоловік. Поступово розвивалося ремесло. Наприкінці XVI — початку XVII ст. в місті налічувалося 12 різних ремесел. Серед ремісників були слюсарі, мечники, бондарі, гончарі, кушніри, шевці, римарі, воскобійники та інші. З розвитком ремесла виникали цехи. У найбільших з них — кушнірському і шевському — об’єднувалося по 24—30 майстрів. Існували також невеликі цехи, ремісники яких займалися виготовленням полотна, глиняного посуду, цегли, черепиці. У XVII ст. ремісники становили близько 28 проц. населення міста. Крім ремесла, одним з головних занять жителів було землеробство, яким займалося понад 40 проц. міщан1. Після одержання у 1604 році права на проведення двох ярмарків на рік і тижневих торгів, Чортків перетворився на значний торговий центр, де йшла жвава торгівля вівцями, ремісничими виробами, сільськогосподарською продукцією. Міщани на користь феодала сплачували грошовий чинш від житлових будинків, орних грунтів, відбували ряд повинностей на користь держави, найважчою з яких було утримання військ взимку, сплачували податок церкві.  
     Українське населення міста, крім соціального гніту, зазнавало національно-релігійних утисків від магнатів, шляхти й католицького духовенства, які особливо посилилися після Брестської унії 1596 року. 1600 року в Чорткові збудовано домініканський костьол, а в 1604 році — домініканський монастир, які стали опорою католицизму, використовувалися як засіб покатоличення українського населення. У 1610 році на місці дерев’яного збудовано мурований замок2
     Великим лихом для населення Чорткова були напади турецько-татарських орд. Особливо руїнницькими були вони в 1534, 1549 роках. Місцеві жителі страждали також від пограбувань шляхти, яка осіла в навколишніх селах, міщанам не раз доводилося давати збройну відсіч. Так, 1647 року сталася сутичка між міщанами Чорткова і загоном челяді шляхтича Петриковського3
     У роки визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. Чортків був одним з центрів повстання, яке восени 1648 року охопило територію Західного Поділля, Прикарпаття і Львівщини. Озброєні повстанці нападали на феодалів, польську шляхту, їх слуг, орендарів, руйнували панські двори, костьоли. У жовтні 1648 року чортківські міщани й селяни з Білої вирушили походом на Бучач. Влітку 1649 року після Збаразької і Зборівської битв сюди прибули окремі загони козаків. Вони розходилися в різні сторони для нищення шляхти та допомоги повсталим селянам і міщанам. Цього року один із загонів побував у Чорткові. Восени 1655 року російські війська й українські козацькі полки, які зайняли в цей час велику територію західноукраїнських земель, здобули Чортків, взяли в полон брацлавського воєводу Потоцького, який із своїм загоном тримав тут оборону4
     Протягом 1672—1683 рр. місто перебувало під владою Туреччини, а чортківський замок був резиденцією турецького субпаші Подільського пашалику. У 1683 році польські війська витіснили турецький гарнізон з Чорткова, а в 1699 році, за умовами Карловицького миру, Чортків перейшов до Польщі. 
     У 1772 році Чортків загарбала Австрія. Місто ввійшло до складу Заліщицького (пізніше Чортківського) округу. До 1779 року Чортківський замок був резиденцією магнатів Потоцьких, а потім Садовських. Пізніше його орендував австрійський уряд, використовуючи під склади і як тюрму. Як і багато інших міст Галичини, Чортків протягом XVIII ст. переживав занепад. У ньому ледь жевріли ремесла й торгівля. Населення займалося переважно землеробством, сплачуючи чинш феодалам. 1784 року в місті налічувалося 527 будинків, 2892 жителі. Наприкінці XVIII ст. за згодою австрійського уряду власник міста магнат Садовський перевів громаду Чорткова на панщину. У його залежності перебували 354 двори, двом монастирям належало 27 дворів. Селянські господарства сплачували на користь феодала чинш і відробляли панщину, яка досягла 5—6 днів на тиждень. 109 халупників відбували по 3 дні панщини на рік та сплачували 223 золоті ринські чиншу, 49 комірників і господарства, що належали монастирям,— 12 днів панщини і 210 золотих ринських чиншу5
     Через місто проходив шлях від Кам’янця-Подільського на Львів і далі в Сілезію, що сприяло пожвавленню торгівлі. Для торгів сюди прибували купці з різних міст. 
     У 1810—1815 рр. Чортків входив до складу Росії як одне з міст Чортківського округу Тернопільського краю. Російська влада дещо зменшила податки, мита та інші грошові збори. 1815 року місто знову відійшло до Австрійської імперії. У першій половині XIX ст. відбувалося дальше посилення соціально-економічного гніту. Феодали різними методами збільшували панщину, запроваджували додаткові повинності за користування угіддями, вимагали виконання великої кількості додаткових робіт. Панщина досягла 6 днів на тиждень. У зв’язку з цим почастішали втечі селян, антифеодальні заворушення. За період з 1817 по 1848 рік з Чортківського округу втекло 275 чоловік. Частина з них перебралась на Наддніпрянську Україну, Буковину, в Молдавію й Польщу. У 1809 році селянськими виступами проти кріпацтва була охоплена значна частина сіл Чортківського округу. Масові виступи селян проти феодальних повинностей повторилися тут і в 1817, 1822, 1838 роках. Заворушення 1838 року було одним з найбільших антифеодальних виступів селян Східної Галичини6
     Антифеодальна боротьба, революція 1848 року змусили Габсбургів скасувати панщину в Галичині. Реформа хоч і ліквідувала кріпосне право, але залишила в руках поміщиків майже половину всієї землі. Селяни втратили значну частину орної землі і пасовища, які раніше були у їх користуванні. У 1880 році поміщикам і шляхті належало 448 моргів орної землі, 1215 моргів городів, лук, пасовиськ і лісів, селянським господарствам — 3162 морги орної землі, 1543 морги городів, лук, пасовиськ і лісів. 
     Після того як 1867 року Чортків став повітовим центром, тут перебували повітові установи, пошта і телеграф. Населення перевищувало 4 тис. чоловік, у місті налічувалося 350 будинків. У 1870 році введено міське виборне самоврядування, за основу якого правив майновий ценз. Переважна більшість трудящих, яка не володіла землею та іншим нерухомим майном, була позбавлена права обирати членів міського управління. 
     У другій половині XIX ст. відбулося деяке пожвавлення в розвитку промисловості. 1880 року в Чорткові вже працювали цегельний завод, водяний млин, олійня, фабрика сільськогосподарських знарядь, фабрика рому й лікерів7. Розвитку промисловості і торгівлі сприяло завершення будівництва у 1897 році залізниці Тернопіль—Станіслав, що пройшла через місто. Робітникам доводилося працювати па 12 годин на добу, за нелегку працю отримувати низьку заробітну плату, відчуваючи постійну загрозу безробіття, жити в антисанітарних умовах, що спричинялося до різних інфекційних хвороб. Лікарні в місті не було. Працювало лише 4 лікарі, які займалися приватною практикою, діяла аптека. 
     Наприкінці XIX ст. у Чорткові працювала чотирирічна школа, де викладало 4 вчителі. Через нестатки понад 50 проц. дітей шкільного віку не відвідувало школу. 
     Тяжке соціально-економічне становище, національні утиски викликали невдоволення, сприяли зростанню революційних настроїв. У 1904 році в Чорткові відбувся страйк залізничників. 
     У період першої російської революції посилився визвольний рух. Трудящі Чорткова влаштовували маніфестації, збори, мітинги. Разом з робітниками у мітингах брали участь селяни. Велика маніфестація відбулася у Чорткові в січні 1906 року. У ній взяло участь близько 20 тис. чоловік з міста і навколишніх сіл. 
     Готуючись до війни з Росією, австро-угорський уряд побудував у Чорткові великі казарми, проклав стратегічну залізничну колію на Мельницю-Подільську з відгалуженням на Скалу-Подільську. В місті стояли військові частини. Промисловість перейшла на випуск продукції переважно для потреб армії. Посилився податковий гніт. Лише місцеві податки зросли на 34 тис. крон8


1 Е. Hornowa. Stosunki ekonomiczno-spoleczne, стор. 101, 197. 
2 Г. Н. Логвин. По Україні. Стародавні мистецькі пам’ятки, стор. 304, 
3 Е. Hornowa. Stosunki ekonomiczno-spoleczne, стор. 92, 142, 280, 283. 
4 В. В. Грабовецький. Західноукраїнські землі в період народно-визвольної війни 1648-1654 рр., стор. 82, 83, 127, 140, 179. 
5 ЦДІА УРСР у Львові, ф. 146, оп. 18, спр. 1406, арк. 2. 
6 Ф. І. Стеблій. Боротьба селян Східної Галичини проти феодального гніту в першій половині XIX ст., стор. 58, 59, 71, 106, 149, 150. 
7 Slownik geograficzny, t. 1, стор. 873. 
8 Тернопільський облдержархів, ф. 322, оп. 1, спр. 7, арк. 48, 49. 


Населені пункти Тернопільської області : БережаниБорщів ( Більче-Золоте , Мельниця-Подільська , Скала-Подільська ) • Бучач ( Золотий Потік , Язловець ) • Гусятин ( Гримайлів , Копичинці , Хоростків ) • Заліщики ( Товсте ) • Збараж ( Вишнівець , Чернихівці ) • Зборів ( Залізці , Озерна ) • КозоваКременець ( Почаїв ) • Ланівці • Монастириська ( Коропець , Устя-Зелене ) • Підволочиськ ( Нове Село , Скалат ) • ПідгайціТеребовля ( Буданів , Золотники , Микулинці , Струсів ) • Тернопіль ( Великий Глибочок , Великі Бірки ) • Чортків ( Ягільниця ) • Шумськ ( Великі Дедеркали )