Озерна 

     Озерна — село в Україні, в Зборівському районі Тернопільської області. Розташована за 14 км від районного центру. До однойменної залізничної станції на лінії Київ—Львів 2 км. Через Озерну проходить автошлях Львів—Тернопіль. 
     Перші письмові згадки про село в історичних документах зустрічаються в 1469 і 1472 роках1. Наприкінці XV — на початку XVI ст. населення не раз зазнавало спустошливих татарських нападів. Ховаючись від чужинців, жителі переселялися у надійне місце — на західний берег озера. Поступово старе поселення, яке називали Малою Озерною, перетворилося на руїни, а нове — Заозерна, Велика Озерна (згодом Озерна) — розрослося. З оборонною метою жителі обнесли валом незахищену частину поселення. Одна з вулиць сучасного села й досі називається Валами. 
     Село швидко зростало. Населення його займалося хліборобством, скотарством, а також гончарством, шевством та іншими ремеслами. В документах за 1542 і 1545 рр. Озерна згадувалася вже як містечко. Тоді вона належала Я. Тарновському, а з 1615 року — Я. Собеському. В містечку було споруджено замок. Центром окатоличення українського населення став костьол. 
     В першій половині XVII ст. селяни Озерної відробляли панщину, працювали на спорудженні гребель, мостів, укріплень. Вони сплачували й державні податки — подимне — по півзлотого з диму, а з 1640 року — по злотому, ланове — по 30 грошей від лану (понад 20 га), чопове — за виготовлення і продаж спиртних напоїв, що був удвічі більший від ланового. На користь католицької церкви селяни давали по 2 корці (корець — 96 кг) жита, 2 корці вівса й десятину від інших прибутків2
     Селяни Озерної брали активну участь у визвольній війні українського народу середини XVII ст. 1648 року через містечко проходили селянсько-козацькі війська на чолі з Богданом Хмельницьким, що прямували до Львова. В листопаді 1655 року, повертаючись з-під Львова, під Озерною зупинилося козацьке військо. Тут відбулася зустріч Богдана Хмельницького з татарським ханом, який намагався схилити гетьмана на війну з Росією. Богдан Хмельницький та козаки рішуче відкинули підступну вимогу хана3
     Велике лихо спіткало Озерну в 1672 році, коли, йдучи походом на Польщу, султан Магомет IV зі своїм військом вступив до містечка. Турки спалили його, а жителів пограбували, багатьох забрали в полон. Напад повторився 1675 року4. Після цього довгі роки на місці Озерної було згарище, поросле бур’янами. Відомо, що в середині XVIII ст. містечко належало феодалам Радзівіллам. Коли 1772 року Австрія загарбала частину західноукраїнських земель, Озерна теж підпала під її владу. 
     Містечко входило до Бродівського, з 1788 року — до Золочівського округів. 1787 року тут налічувалося 312 будинків. За Озерною числилося 9,7 тис. моргів сільськогосподарських угідь і 419 моргів лісу. Найбільшими земельними угіддями володіли власник Озерної граф Стаженський (він мав 1344 морги польової землі, 517 моргів ставів, багато лісів, сіножатей), католицька й уніатська церкви. Частина населення займалася ремеслами і торгувала, головним чином худобою5
     За переписом 1880 року в Озерній проживало 4713 чоловік, у т. ч. 1900 українців, 1386 поляків. Селянам належало 6102 морги орної землі, 971 морг лук та городів, 110 моргів пасовиськ, 16 моргів лісу. Земля між ними розподілялася нерівномірно. Більшість господарств мала по 3—4 морги. Щоб прогодуватися, вони змушені були вдаватися до оренди, потрапляючи таким чином у кабалу. У володінні поміщика перебували 2132 морги орної землі, 560 моргів лук, пасовиськ і лісу6
     Землеробство залишалося основним заняттям жителів Озерної і на початку XX ст. Промисловість розвивалася дуже слабо. Діяла гуральня, працювала невелика кількість ремісників. Незначна частина населення була зайнята на залізничній станції, яку побудували 1870 року, коли за 2 км від містечка пролягла залізниця Тернопіль—Львів. 
     Злидні, політичне безправ’я, постійні утиски, що їх зазнавало трудове населення, викликали невдоволення, штовхали його на боротьбу за поліпшення умов життя. Боротьба трудящих з особливою силою розгорілася під впливом першої російської революції 1905—1907 рр. Вони відмовлялися працювати в панському маєтку, спалили кілька скирт хліба. 
     Мало уваги власті приділяли охороні здоров’я трудящих. За даними на 1885 рік, населення обслуговували лише приватний лікар і акушерка. Часті епідемії, що спалахували в містечку, призводили до високої смертності, особливо серед дітей. Так, 1909 року з кожних 100 дітей віком до 5 років умирало 58,5 проц.7. В містечку діяла двокласна школа. 


1 Р. Dabkowski. Podzial administracyjny wojewodztwa Ruskiego i Belzkiego w XV wieku, t. 5, стор. 65. 
2 Є. Яцкевич. Визвольні походи Богдана Хмельницького на західні землі України, стор. 8. 
3 І. П. Крип’якевич. Богдан Хмельницький, стор. 153; Є. Яцкевич. Визвольні походи Богдана Хмельницького на західні землі України, стор. 32, 33. 
4 А. С. Петрушевич. Сводная галицко-русская летопись с 1600 по 1700 год, стор. 486, 520. 
5 ЦДІА УРСР у Львові, ф. 19, оп. 18, спр. 84, арк. 2—55; ф. 146, оп. 87, спр. 177. 
6 Slownik geograficzny, t. З, стор. 570. 
7 Sprawozdanie о stosunkach zdrowotnych w Galicyi w roku 1908 i 1909. Lwow, 1912, стор. 17. 


Населені пункти Тернопільської області : БережаниБорщів ( Більче-Золоте , Мельниця-Подільська , Скала-Подільська ) • Бучач ( Золотий Потік , Язловець ) • Гусятин ( Гримайлів , Копичинці , Хоростків ) • Заліщики ( Товсте ) • Збараж ( Вишнівець , Чернихівці ) • Зборів ( Залізці , Озерна ) • КозоваКременець ( Почаїв ) • Ланівці • Монастириська ( Коропець , Устя-Зелене ) • Підволочиськ ( Нове Село , Скалат ) • ПідгайціТеребовля ( Буданів , Золотники , Микулинці , Струсів ) • Тернопіль ( Великий Глибочок , Великі Бірки ) • Чортків ( Ягільниця ) • Шумськ ( Великі Дедеркали )