Гримайлів 

     Гримайлів —  селище міського типу у Гусятинському районі Тернопільської області, розташоване на схилі лівого берега річки Гнилки, що впадає в Збруч поблизу підніжжя гірського плато Медоборів. Залізнична станція. Віддаль до районного центру — 34 км. Через селище проходить автошлях Тернопіль—Кам’янець-Подільський.  
     Заселення території Гримайлова почалося ще в давні часи. На околицях селища знайдено крем’яні знаряддя праці доби міді, а також римський світильник перших століть нашої ери. 
     Перша письмова згадка про Гримайлів датується 1600 роком у зв’язку з описом мурованого замку. Гримайлів багато разів зазнавав спустошливих нападів татарських орд. Лише з 1612 по 1634 рік їх було понад 201. Чимало лиха завдавали і шляхетські міжусобиці. Так, близько 1630 року на Гримайлів вчинив напад загін магнатки Лагодовської з сусіднього села, під час якого було спалено село. 
     У першій половині XVII ст. переважну більшість населення Гримайлова становили селяни. Вони відробляли на користь феодала панщину, яка з лану становила 156 днів на рік, а з півлану — 81 день, платили грошовий податок, працювали на будівництві шляхів, мостів, гребель тощо. Міщани, крім сільського господарства, займалися ремеслом. Найбільш розвинутими були кушнірство, шевство, різництво й колодійство (колісництво). В містечку існувало два ремісничі цехи — мулярів і теслярів2
     У роки визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. трудящі маси Гримайлова піднялися на боротьбу проти польсько-шляхетського гніту. В 1648 році, під час переходу через Гримайлів загонів селянсько-козацького війська, яке після битви під Пилявцями йшло на Львів, багато місцевих жителів влилося до його складу. Селяни палили панські маєтки, захоплювали землю й ліси. Повстанці здобули замок3, напали на двір шляхтича Карасницького у сусідньому селі Глібові та захопили його майно. Як пам’ять тих давніх подій, навколишні урочища й досі називають Козацьким та Хмельницею. 
     Після того як у 1672 році Західне Поділля захопили турецько-татарські орди, їхні загони часто нападали на Гримайлів. Особливо руйнівним був набіг татар у 1675 році, під час якого вони вщент зруйнували село, а багатьох його жителів забрали в неволю. 
     На початку XVIII ст. власником Гримайлова став коронний гетьман А. Синявський. За інвентарем 1714 року, йому належали фільварок, 57 тяглових і 17 піших господарств4 (близько 370 чоловік). У 1720 році Синявський надав Гримайлову право на самоврядування і статус міста5. Щороку дозволялося проводити 8 ярмарків і щотижневі торги, на яких торгували худобою, збіжжям, ремісничими виробами. У першій половині XVIII ст. в містечку існувало сім цехів ремісників — гончарний, бондарський, ковальський, ткацький, кушнірський, кравецький та шевський. Частина міщан займалася чинбарством та торгівлею лісоматеріалами. Як і селяни, міщани за своїм майновим станом поділялися на парових, поєдинкових, чвертьових, халупників, комірників. Хоч усім цим категоріям міщан привілей Синявського і надавав деякі права (займатися ремеслом, варити пиво для власних потреб тощо), але й нормував їхні повинності. Парові, поєдинкові, чвертьові та халупники мали щороку відробляти 24 дні тяглової або пішої панщини, комірники — 13 днів6. Від міщан феодал вимагав натуральну данину й грошові платежі від землі й хати. Ті, що мали землю, давали кожні шість років вола, 20-у голову від ягнят і свиней, бджільну десятину. Грошові платежі становили по злотому від морга землі щороку, по 2 злоті 6 грошів від будинків на головній вулиці та по злотому 3 гроші від будинків на інших вулицях Усі міщани відробляли шарварки — лагодили шляхи, греблі, мости тощо. 
     Після загарбання у 1772 році Гримайлова Австрією, соціально-економічне становище трудящих майже нічим не відрізнялося від того, яким воно було за панування шляхетської Польщі. За інвентарем 1800 року, в Гримайлові налічувалося 204 міщанські господарства і 39 селянських, які мали у своєму користуванні 1428 моргів землі. Влітку вони переважно пололи панські городи, вивозили гній із стаєнь, доглядали худобу, заготовляли дрова, мочили й тіпали коноплі, товкли просо, пряли тощо. 
     Панщинні повинності селян були досить значними. Парові і поєдинкові відробляли по 130 днів панщини на рік, чвертьові — 78, халупники — 52, комірники — 13. Норми щоденних робіт пан встановлював сам. За день роботи селянин мав нажати і зв’язати 1,5 копи озимини, або 3 копи ячменю, або 4 копи гречки чи вівса, вимолотити копу озимини чи 1,5 копи ярини. Такого обсягу робіт селянин не міг виконати за світловий день, а тому мусив ставати до роботи ще вдосвіта й кінчати пізно ввечері або переносити її на наступний день. Таким чином, практично кількість днів панщини значно перевищувала норму. Крім того, селяни платили чинш за будинок, жорна, вулики, давали данину птицею та яйцями. 
     Непосильна панщина, великий тягар натуральних і грошових повинностей призводили до швидкого розорення. Стало менше парових і поєдинкових господарств, збільшилася кількість чвертьових, халупників. У 1810 році міщани відробили 3120 днів толоки, 2088 днів шарварків узимку, виплатили різних чиншів на суму 1704 злоті і 9 грошів, дали 99 пнів бджільної десятини, заплатили 54 злоті 18 грошів очкового7. 
     Після того як у 1810 році Гримайлів разом з усім Тернопільським краєм увійшов до складу Росії, були скасовані феодальні повинності для міщан, вони лише відробляли літом толоки, а взимку шарварки. Панщинні повинності селян лишилися майже без змін. 
     1815 року Гримайлів знову підпав під владу Австрії. Згодом його власники перебудували зруйнований замок на палац, а в 1837 році тут відкрили цукроварню, яка діяла до 1882 року. 
     У першій половині XIX ст. майнове розшарування селян і міщан прискорилося. 1842 року в Гримайлові налічувалося 309 міщанських і селянських господарств, у т. ч. 75 чвертьових, 31 поєдинкове, 53 городники, 150 халупників. Парових господарств зовсім не стало8. Скасування кріпосного права в 1848 році практично не поліпшило економічного становища селян. І надалі землею та лісами володіли переважно шляхтичі, великі землевласники. У 1870 році їм належало 1783 морги орної землі, 307 моргів лісу, 205 моргів лук і пасовищ. А тимчасом усім селянам і міщанам належало 3251 морг орної землі, 394 морги лук і пасовищ. На той час у місті проживало близько 4 тис. чоловік. 
     Після реформи почала розвиватися промисловість. Наприкінці XIX ст. у Гримайлові вже діяло 8 підприємств, у т. ч. паровий млин, пивоварний і спиртовий заводи, цегельня. На них працювало близько 100 робітників, робочий день яких тривав 10—12 годин. Підприємці не дбали про охорону праці, тому часто траплялися нещасні випадки. 
     Становище робітників та міської бідноти було тяжким. Робітники одержували низьку заробітну плату, їм постійно загрожувало безробіття. Часто спалахували епідемії. Лікарні в місті не було. 
     Надзвичайно повільно розвивалася освіта. В середині XVIII ст. було дві школи, де вчилося кілька десятків учнів із заможних сімей. Кожний учитель учив дітей на свій власний розсуд. 1794 року тут відкрили початкову школу з польською мовою викладання9. У 1895 році початкова двокласна школа стала чотирикласною, а 1900 року її поділили на чоловічу й жіночу. Навчання було платним, тому її відвідувала незначна кількість дітей. 


1 Е. Hornowa. Stosunki ekonomiczno-spoleczne, стор. 21, 41—43. 
2 Там же, стор. 84. 
3 В. В. Грабовецький. Західноукраїнські землі в період народно-визвольної війни 1648—1654 рр., стор. 83. 
4 ЦДІА УРСР у Львові, ф. 17, оп. 1, спр. 153, арк. 442—448. 
5 І. Франко. Твори, т. 19. К., 1956, стор. 335. 
6 Там же, стор. 340, 341. 
7 І. Франко. Твори, т. 19, стор. 342—345. 
8 Там же, стор. 345. 
9 ЦДІА УРСР у Львові, ф. 146, оп. 80, спр. 104, арк. 56, 57; оп. 85, спр 1017, арк. 21—24.
 


Населені пункти Тернопільської області : БережаниБорщів ( Більче-Золоте , Мельниця-Подільська , Скала-Подільська ) • Бучач ( Золотий Потік , Язловець ) • Гусятин ( Гримайлів , Копичинці , Хоростків ) • Заліщики ( Товсте ) • Збараж ( Вишнівець , Чернихівці ) • Зборів ( Залізці , Озерна ) • КозоваКременець ( Почаїв ) • Ланівці • Монастириська ( Коропець , Устя-Зелене ) • Підволочиськ ( Нове Село , Скалат ) • ПідгайціТеребовля ( Буданів , Золотники , Микулинці , Струсів ) • Тернопіль ( Великий Глибочок , Великі Бірки ) • Чортків ( Ягільниця ) • Шумськ ( Великі Дедеркали )