Бережани 

     Бережани —  місто обласного значення в Україні, адміністративний центр Бережанського району Тернопільської області, розташоване по обох берегах річки Золотої Липи, притоки Дністра, за 52 км від Тернополя. Залізнична станція на лінії Тернопіль—Ходорів.  
     Місцевість, де розкинулося місто, була заселена здавна. На його околицях виявлено залишки трьох стоянок доби пізнього палеоліту1
     Перша письмова згадка про Бережани датується 1375 роком. В 1530 році польський король віддав їх шляхтичеві Синявському, одночасно надавши статус міста і магдебурзьке право. У 1534 році Синявський заклав тут замок-фортецю, спорудження якої тривало 20 років. Замок був зведений між двома рукавами річки Золотої Липи і обнесений високими валами з бастіонами. 
     Вигідне географічне розташування Бережан, які лежали на торговому шляху між містами Львовом і Теребовлею, значно сприяло швидкому розвитку ремесла і торгівлі. Місто одержало привілей на проведення щороку двох ярмарків та щотижня торгів. 1570 року місто мало 40 будинків; населення досягало 200—260 чоловік, серед яких було 20 ремісників — зброярів, столярів, шевців, слюсарів, бляхарів, кравців, цеглярів, римарів, кушнірів, ткачів. Частина жителів займалася торгівлею, візництвом, землеробством, обслуговувала замок2. Серед купців, які оселилися тут, переважали поляки, євреї, були й вірмени. На місцеві ярмарки зі своїми товарами приїжджали купці з багатьох галицьких міст, а також польських воєводств, Угорщини, Росії. Вони торгували тканинами, жіночими прикрасами, коштовною зброєю, а місцеві ремісники й торговці — гончарними, шкіряними, дерев’яними виробами, медом, горілкою, зерном, худобою, рибою, яку розводили в двох великих ставках3
     У XVII столітті за користування землею, за худобу, пасіку, за право на торгівлю міщани вносили плату власникам міста Бережан. Крім того, вони повинні були відробляти по 3 дні панщини на жнивах, а комірники — по дню в замку. Селяни виконували панщину 5—6 днів на тиждень. Населення мусило ремонтувати вали навколо міста, будувати й лагодити мости, греблі, вартувати в замку, давати підводи для перевезення вантажів феодала4
     Жителям українського походження заборонялося оселятися в центрі міста. Їх також не допускали до органів міського самоврядування. Служителі костьолу, спорудженого 1600 року, провадили насильницьке покатоличення корінного населення. Все це загострювало антифеодальну боротьбу міщан проти польської шляхти. Особливо вона посилилася під час визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. У 1648 році загони селянсько-козацького війська, очолюваного Богданом Хмельницьким, при підтримці місцевого українського населення оволоділи Бережанським замком. Згодом, коли в липні 1649 року татари обложили замок, жителі взяли активну участь в його захисті. Відступаючи, татари спустошили місто, спалили понад 50 будинків, багатьох людей забрали в полон. Восени 1655 року селяни й міщани Бережан зустріли російське військо і українські козацькі полки, що йшли на Львів, подали їм допомогу продовольством, фуражем, підводами5. Це було виявом братнього ставлення українського населення до російського народу. 
     В 1695 році в Бережанах налічувалося 404 будинки й 3475 жителів. За наступні 12 років кількість мешканців збільшилася до 3720 чоловік. На початку XVIII ст. місто було забудовано переважно дерев’яними будинками. 
     1772 року Бережани підпали під владу Австрії. У 1781 році за новим поділом вони стали центром циркулу (округу), до складу якого ввійшло кілька повітів. Наприкінці 80-х років XVIII ст. у місті налічувалося 346 будинків, 5 винниць, корчма, млин. На місці старої дерев’яної ратуші тут в 1811 році зводиться кам’яна з баштовим годинником. Її нижній поверх займали крамниці і склади найбільш впливових і багатих купців. На другому поверсі містилася міська гімназія. При церкві й костьолі існували школи6. Всі урядові посади в місті займали австрійські чиновники й польська шляхта, які разом вели наступ на права місцевого населення, відбирали в нього землю. За даними 1787 року, панській економії в Бережанах належало 727 моргів польової землі, 332 морги лук і пасовищ, 761 морг лісу, 560 моргів під ставами. Міська громада мала в користуванні всього 32 морги польової землі, 38 моргів під городами і луками7
     За реформою 1848 року бережанці за викуп одержали у власність ті мізерні земельні ділянки, якими вони користувалися раніше. Велика кількість халупників, комірників, що не мали жодного клаптика поля, перетворилася на пролетарів. 
     У 80-х роках XIX ст. в місті працювали сірникова фабрика, броварня. В. 1906 році діяли вже 3 цегельні заводи, З кар’єри для добування гравію, лісопильний завод, дві друкарні. Існували невеликі заклади шевців, кравців та інших ремісників. Робітники промислових підприємств зазнавали жорстокої експлуатації: робочий день тривав 12—14 годин, а заробітків ледве вистачало на прохарчування сім’ї. Через відсутність охорони праці частим явищем були, каліцтва і загибель робітників. 
     На початок XX ст. в Бережанах і повіті посилилася класова боротьба. Великий вплив на її розгортання мала перша російська буржуазно-демократична революція 1905—1907 рр. 22 травня і 16 жовтня 1905 року відбулися мітинги рудящих. Виступи не припинялися і наступного року. 30 січня та 12 лютого 1906 року на великі віча зібралися селяни з усієї округи—майже 15 тис. чоловік. Наприкінці квітня 1906 року в Бережанському повіті прокотилася хвиля страйків. Для керівництва виступами створювалися страйкові комітети8. Трудящі почали сміливіше висувати не тільки економічні, а й політичні вимоги. На масовому мітингу, який відбувся в місті 1907 року, його учасники рішуче заявили, що «коли уряд не виконає вимог народу щодо запровадження демократичного виборчого закону, то народ зробить те саме, що зробив у Росії»9
     Напередодні першої світової війни в Бережанах проживало 12,3 тисячі чоловік. 
     Міська біднота мешкала на околицях в жалюгідних халупах, нерідко по кілька сімей в одній кімнатці. Через велику скупченість, жахливу антисанітарію тут часто спалахували епідемії інфекційних хвороб, які забирали в домовину багато людей. Особливо високою була смертність серед дітей. Міські власті не дбали про налагодження медичної допомоги трудящому населенню. У лікарні на 18 ліжок, в якій працювали 2 лікарі, і в чотирьох приватних лікарів, що практикували в місті, лікувалися переважно заможні жителі. Для трудящих недоступною була й освіта. В двох п’ятикласних школах і гімназії, за навчання в якій бралася велика плата, викладання велося польською мовою. У ці навчальні заклади потрапляло дуже мало дітей робітників, селян, бідних ремісників. Незважаючи на шовіністичний дух, що панував у гімназії, з її стін вийшло чимало талановитих діячів науки, культури. У різні часи її закінчили видатний український поет-демократ Маркіян Шашкевич, український радянський письменник Михайло Яцків. З гімназією був тісно зв’язаний український письменник, культурний і громадський діяч Осип Маковей. В Бережанах жив і працював український письменник Андрій Чайковський, в якого кілька разів бував І. Я. Франко. Тут народилися український поет і перекладач С. А. Твердохліб, радянська художниця Олена Кульчицька. 


1 Материалы и исследования по археологии СССР, № 81. М. — Л., 1960, стор. 128. 
2 Targi wschodnie. Lwow, 1934, стор. 27. 
3 Г. Н. Логвин. По Україні. Стародавні мистецькі пам'ятки. К., 1968, стор. 322. 
4 М. Macisze wski. Brzezany w czasach Rzeczypospolitej Polskiej. Brody, 1911, стор. 16, 
5 Воссоединение Украины с Россией, т. 1, стор. 295. 
6 ЦДІА УРСР у Львові, ф. 19, оп. 9, спр. 23, арк. 2—38. 
7 ЦДІА УРСР у Львові, ф. 19, оп. 9, спр. 23, арк. 61. 
8 І. І. Компанієць. Становище і боротьба трудящих мас Галичини, Буковини та Закарпаття на початку XX ст., стор. 152. 
9 В. Богайчук. Боротьба трудящих Тернопільщини проти соціального і національного гніту за возз'єднання з УРСР. (1900—1920 рр.). Станіслав, 1961, стор. 18.
 


Населені пункти Тернопільської області : БережаниБорщів ( Більче-Золоте , Мельниця-Подільська , Скала-Подільська ) • Бучач ( Золотий Потік , Язловець ) • Гусятин ( Гримайлів , Копичинці , Хоростків ) • Заліщики ( Товсте ) • Збараж ( Вишнівець , Чернихівці ) • Зборів ( Залізці , Озерна ) • КозоваКременець ( Почаїв ) • Ланівці • Монастириська ( Коропець , Устя-Зелене ) • Підволочиськ ( Нове Село , Скалат ) • ПідгайціТеребовля ( Буданів , Золотники , Микулинці , Струсів ) • Тернопіль ( Великий Глибочок , Великі Бірки ) • Чортків ( Ягільниця ) • Шумськ ( Великі Дедеркали )