Нове Село 

     Нове Село —  село в Україні, в Підволочиському районі Тернопільської області, розміщене на Авратинській височині, на берегах річки Самця, правої притоки Збруча. Відстань до районного центру і залізничної станції Підволочиськ на лінії Київ—Львів 18 км. 
     Під час одного з перших нападів на українські землі 1452 року кримські татари зруйнували поселення Вегерів Окіп1. Жителі його почали будуватися за кілометр від зруйнованого населеного пункту на березі річки Самця. Це поселення стали називати Новим Селом. Тривалий час воно фактично було невеликим хутором. Перша згадка про Нове Село датується 1463 роком, коли воно за актом від 9 липня стало власністю В. Збаразького2
     В добу феодалізму основною формою експлуатації селян була натуральна та грошова рента. В кінці XVI ст. панщина становила 2—3 дні на тиждень з лану, а в першій чверті XVII ст. досягала 5—6 днів на тиждень від півланового господарства3. Крім того, селяни виконували й інші численні повинності на користь панського двору. 
     Селянство, яке терпіло тяжкий економічний гніт, національні та релігійні утиски з боку польських магнатів і шляхти, вело активну боротьбу проти поневолювачів. Під час визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. багато жителів Нового Села поповнювали лави селянсько-козацького війська під проводом Богдана Хмельницького, брали участь у штурмі Збаразької фортеці4
     За Андрусівським перемир'ям 1667 року Нове Село, що входило до Теребовлянського повіту, залишилося в складі Польщі. Наприкінці XVII ст. воно стало власністю шляхтичів Йорданів, які володіли ним близько століття. Вони заснували фільварок, ще більше посилили феодальний гніт. Населення терпіло від постійних нападів турецько-татарських орд. Лише протягом XVI — першої половини XVII ст. татари 18 разів нападали на цей край й кожного разу спустошували його, багатьох людей забирали в полон5
     У 1772 році Нове Село відійшло до Австрії. Всі реформи, що їх провів австрійський уряд у перше десятиліття після захоплення частини українських земель, фактично мало що змінили в становищі селян: вони, як і раніше, залишалися кріпаками, змушені були відробляти численні феодальні повинності. В 1786 році, за «Йосифинською метрикою», в Новому Селі налічувалося 47 селянських господарств, були панський будинок, корчма, винокурня. При церкві існувала початкова школа. За селом числилося 1357 моргів орної землі, з них фільваркові належало 750 моргів, церкві — 44, в користуванні селян було 563 морги землі6. Кріпаки залежно від розміру земельних наділів повинні були відробляти панщини 1—3 дні на тиждень, крім того, вносити грошовий чинш, платити за випас худоби на панській землі; великою була й данина натурою. Селянам доводилося утримувати ще й дяка7
     За Шенбрунським перемир’ям Нове Село в складі Тернопільського краю в 1810 році перейшло до Росії. Дещо поліпшилося становище селян, зменшилися панщина й податки. У 1815 році Нове Село знову підпало під владу Австрії. Відразу збільшилася панщина, введено нові податки. В 1820 році жителі Нового Села виконували чи сплачували 16 різних грошових і натуральних повинностей8
      Після скасування кріпосного права в 1848 році селяни хоч і зберегли земельні наділи, якими вони користувалися до реформи, але за великий викуп. До того ж наділи були мізерними. Половина господарств села мала землі до 4 моргів, третина — до двох. Колишніх кріпаків позбавили права користуватися панськими лісами, пасовиськами, вигонами9. Довго в селі точилися суперечки між поміщиком і селянами за право користуватися пасовиськами, напувати худобу в річці. Навіть коли збаразький суд вирішив справу на користь селян, поміщик не дозволив переганяти худобу на водопій через свої землі, а примусив селян прорити дорогу через пагорб, який вважався громадською власністю. 
     У 1885 році Нове Село стало центром гміни, що входила до Збаразького повіту. У 80-х роках XIX ст. в селі проживало 505 чоловік, селянам належало 815 моргів орної землі, поміщикові й церкві — 552 морги. Діяли 2 вітряки, гуральня10
     Трудящі все активніше піднімалися на революційну боротьбу проти експлуататорів. 1899 року в селі вперше побував І. Я. Франко. Виступ видатного письменника-революціонера перед трудящими, його палкі слова про необхідність ширше розгортати боротьбу проти панів за кращу долю робочого люду глибоко запали у душу селян. 1—2 травня 1902 року І. Я. Франко вдруге приїхав у Нове Село. 2 травня на околиці села відбулося віче, на якому виступаючі закликали селян до боротьби проти несправедливості, за переділ панської землі. 1903 року трудящі Нового Села святкували Перше травня11
     Великий вплив на піднесення політичної свідомості трудящих села мала перша російська революція 1905—1907 рр. 1 Травня 1906 року жителі Нового Села разом з робітниками, прибулими з Тернополя і Збаража, вдруге відзначили міжнародне свято солідарності трудящих12
     Жодного медичного закладу в селі не було. Практикували приватні лікар і акушерка. Користуватися їхніми послугами могла лише заможна частина населення. Наприкінці XIX ст. діяла трикласна школа, яку відвідувало близько 60 учнів. 


1   Н. И. Теодорович. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии, т. 1. Почаев, 1888, стор. 10. 
2   С. М. Каретников. Волынская губерния, стор. 8. 
3   І. Д. Бойко. Селянство України в другій половині XVI — першій половині XVII ст., стор. 112. 141. 
4   В. И. Легкий. Крестьянство Украины в начальный период освободительной войны 1648—1654 гг., стор. 114. 
5   Н. И. Теодорович. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии, т. 1, стор. 10. 
6   ЦДІА УРСР у Львові, ф. 19, оп. 17, спр. 80, арк. 3, 4, 30 38; М. П. Герасименко. Аграрні відносини в Галичині в період кризи панщинного господарства, стор. 131, 139, 141, 142, 
7   ЦДІА УРСР у Львові, ф. 146, оп. 18, спр. 4457, арк. 14, 15. 
8   Там же, ф. 20, оп. 17, спр. 135, арк. З, 29, 74—77. 
9   ЦДІА УРСР у Львові, ф. 488, on. 1, спр. 685; М. П. Герасименко. Аграрні відносини в Галичині в період кризи панщинного господарства, стор. 291. 
10 Slownik geograficzny, t. 7, стор. 233. 
11 Газ. «Naprzod», 5 червня 1902 р.; П. К. Медведик, І. С. Михайлюк. Іван Франко і літературна Тернопільщина, стор. 71. 
12 Газ. «Naprzod», 3 травня 1906 р. 


Населені пункти Тернопільської області : БережаниБорщів ( Більче-Золоте , Мельниця-Подільська , Скала-Подільська ) • Бучач ( Золотий Потік , Язловець ) • Гусятин ( Гримайлів , Копичинці , Хоростків ) • Заліщики ( Товсте ) • Збараж ( Вишнівець , Чернихівці ) • Зборів ( Залізці , Озерна ) • КозоваКременець ( Почаїв ) • Ланівці • Монастириська ( Коропець , Устя-Зелене ) • Підволочиськ ( Нове Село , Скалат ) • ПідгайціТеребовля ( Буданів , Золотники , Микулинці , Струсів ) • Тернопіль ( Великий Глибочок , Великі Бірки ) • Чортків ( Ягільниця ) • Шумськ ( Великі Дедеркали )