Товсте 

     Товсте —  селище міського типу Заліщицького району Тернопільської області, розташоване у південній частині Волино-Подільської височини, на річці Тупі (Дуплі), за 24 км від районного центру. Залізнична станція на лінії Тернопіль—Чернівці. 
     Як свідчать археологічні знахідки, на території селища люди селилися з давніх часів. Поблизу нього виявлено поселення доби неоліту, знайдено римський глиняний світильник та глиняні писанки періоду Київської Русі1
     Перша письмова згадка про Товсте (Тлусте) датується 1449 роком2. У той час воно входило до складу Червоногородського повіту Подільського воєводства. Розміщене на важливому торговому шляху, що з’єднував Львів з Волощиною, поселення вже тоді було значним торговельним центром Західного Поділля. Сюди з’їжджалися купці з найвіддаленіших міст, тут осідали ремісники, які займалися ковальським, гончарним і столярним промислами. У 1548 році Товстому надано статус містечка й магдебурзьке право. В 1571 році Товсте одержало право на проведення двох ярмарків на рік та щотижневих торгів3. Це сприяло дальшому розвиткові ремесла, пожвавленню торгівлі. Власник містечка Ходоровський збував продукцію з свого маєтку на ярмарках у Товстому, в сусідніх містечках і навіть у Львові, куди возили солону рибу, мед та інші продукти. Наприкінці XVI ст. феодал на свої дедалі зростаючі прибутки звів замок і костьол. Замок мав боронити його володіння від нападів зовнішніх ворогів, а також селян і міщан, які виступали проти посилення соціального й національного гноблення, насадження католицизму. На початку XVII ст. тяглові селяни з лану відробляли на тиждень до п’яти днів панщини; городники, що не мали польової землі,— один день пішої панщини, а їх жінки — 6 днів т. зв. додаткової панщини у жнива або на прополці городів. Крім того, пан здирав з селян та з міщан грошовий і натуральний оброки. Великого лиха населенню Товстого завдавали шляхетські війська, які зупинялися тут на постій. Вони грабували мешканців, забирали в них коней, фураж, продовольство. У 1612 році, наприклад, жителі містечка кілька разів скаржилися на безчинства офіцерів і солдатів4
     У роки визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького проти польсько-шляхетських гнобителів (1648—1654 рр.) антифеодальні виступи місцевого населення набрали широкого розмаху. В той період Товсте було одним з семи основних повстанських центрів на Галицькому Поділлі. Міщани й селяни нападали на панські маєтки, костьоли, розправлялися з польською шляхтою, католицьким духовенством. У 1648 році вони разом з жителями сусідніх сіл Лисівців і Головчинців зруйнували замок Даниловича в Червоногороді. Польські війська жорстоко розправилися з повстанцями, майже повністю зруйнували містечко. Протягом 1648—1649 рр. тут було знищено 195 будинків5
     Влітку 1672 року польське військо зазнало поразки від армії султана Магомета IV й мусило залишити Поділля. Того ж року турки захопили й Товсте, яке перебувало під їхньою владою до 1683 року. За цей час вони пограбували містечко, забрали в полон і продали в рабство багато чоловіків, жінок і дітей. Після турецького спустошення містечко не один десяток років ледве животіло. Лише з 1701 року, коли йому було надано привілей на проведення чотирьох ярмарків на рік, його господарство поступово почало відроджуватися. Феодал негайно збільшив побори, примушував селян відбувати тяжку панщину. З метою ополячення і покатоличення українців у Товстому 1717 року було засновано римсько-католицьку парафію6. Протест жителів проти феодального гніту й релігійних утисків не раз переростав у збройні виступи. Так, 31 травня 1734 року на околиці Товстого, в селі Головчинцях, спалахнуло повстання, яке очолив опришок Андрій Пушок. Проте виступ селян було придушено, а їхнього ватажка кинуто до в’язниці7
     В 1772 році Товсте підпало під владу Австрійської держави. В адміністративному відношенні воно входило до Чортківського округу. У 1787 році в Товстому налічувалося 182 будинки, 6 винокурень. Селянська громада користувалася 3210 моргами поля, 56 — лук і городів та 8 моргами пасовищ. У містечку було 12 парових господарств, 46 поєдинкових, 67 піших, 7 халупників8. Розширюючи свій фільварок, який мав 1060 моргів земельних угідь, феодал забирав у селян орну землю. Вже 1789 року у них лишилося тільки 3074 морги поля. Парові селяни користувалися наділами в 17 моргів, поєдинкові — у 8, піші — 4 морги. Перша категорія селян відробляла щороку по 124 дні панщини, друга — 72, третя — 52. Крім того, вони повинні були сплачувати чималі гроші за випас своєї худоби на панському пасовиську, давати данину натурою, бджільну десятину тощо9. За даними 1820 року, панщинні повинності селян Товстого обчислювалися в 1697 золотих ринських 29 крейцерів. На користь фільварку селяни давали 230 голів птиці, близько 600 яєць, виробляли з панського прядива 1188 мітків пряжі. 
     Протягом першої половини XIX ст. панщина й повинності значно збільшилися. 1846 року паротяглі вже відробляли по 133 дні на рік, поєдинкові по 81 дню. Лише для піших і халупників розмір панщини лишився без змін. Для всіх категорій селян зросли й грошові податки10. На знак протесту проти наступу феодала в серпні 1838 року селяни відмовилися виконувати панщину. Австрійський уряд кинув проти «бунтівників» військовий загін, який придушив цей виступ. Багатьох жителів Товстого було покарано киями. 
     Наляканий революцією 1848—1849 рр., зростанням народного визвольного руху в Галичині та інших частинах імперії, австрійський уряд змушений був скасувати кріпацтво. Селяни мали компенсувати феодалові вартість панщини та інших повинностей. На один морг землі платежі в Товстому становили 12 флоринів, а на одне селянське господарство — в середньому 124 флорини. Ці величезні суми колишні кріпаки мали виплатити через банк, починаючи з 1 листопада 1855 року по 1868 рік включно11
     У пореформений період селяни, які були переважно безтяглові, поневірялися в злиднях на мізерних клаптиках землі. У 1861 році в Товстому налічувалося 144 селянські господарства, з яких тільки 4 мали по парі коней, 32 — по одному коню, 65 господарств належали до розряду піших, 43 — халупників і городників12. 1880 року в містечку проживало 3199 чоловік; у власності селян було 1203 морги орної землі, 99 моргів лук і городів. Більшість безземельних і малоземельних селян мусила наймитувати у пана. Жили наймити в жахливих умовах: у холодних і сирих дворових приміщеннях тулилося 78 чоловік. У містечку поширювалися пошесті, боротися з якими один приватний лікар та 2 акушерки були безсилі. В занедбаному стані перебувала освіта, бо пануючі класи Австрії не були зацікавлені в поширенні письменності серед українських трудящих. Протягом 35 років, з 1818 по 1853 рік, товстенська громада вела листування з Чортківським окружним управлінням про виділення коштів на утримання однокласної школи. 1880 року її було перетворено на двокласну. Через школу австрійський уряд і місцеві власті проводили політику ополячення українського населення. Всупереч утискам, жителі Товстого зберігали свою рідну мову, традиції національного народного мистецтва. Наприкінці XIX ст. в містечку жив і працював народний умілець гончар Я. Прикарський. У 1906 році тут діяв цех художнього розпису гончарних виробів13.  


1   Львівський історичний музей. Фонди з археології. 
2   Akta grodzkie і ziemskie, t. 12, стор. 198. 
3   М. Balinski і Т. Lipinski. Starozytna Polska, t. 2, cz. 2, стор. 985. 
4   E. Hornowa. Stosunki ekonomiczno-spoleczne, стор. 24, 184, 186, 229. 
5   В. В. Грабовецький. Західноукраїнські землі в період народно-визвольної війни 1648—1654 рр., стор. 82, 83. 
6   ЦДІА УРСР у Львові, ф. 146, оп. 88, спр. 507, арк. 7; Slownik geograficzny, t. 12, стор. 353. 
7   Архив Юго-Западной России, ч. 3, т. 3, стор. 67. 
8   ЦДІА УРСР у Львові, ф. 19, оп. 10, спр. 202, арк. 56, 59. 
9   Там же, ф. 148, оп. 18, спр. 1389, арк. 1—3, 23, 27. 
10 Там же, ф. 146, оп. 5, спр. 933, арк. 68—77; оп. 19, спр. 4945, арк. 2; спр. 4947, арк. 2. 
11 Там же, оп. 30, спр. 4136, арк. 58; М. П. Герасименко. Аграрні відносини в Галичині в період кризи панщинного господарства, стор. 295. 
12 ЦДІА УРСР у Львові, ф. 146, оп. 64а, спр. 1847, арк. 1—14. 
13 ЦДІА УРСР у Львові, ф. 146, оп. 66, спр. 1679, арк. 5, 28; І. Гургула. Народне мистецтво західних областей України, стор. 65. 


Населені пункти Тернопільської області : БережаниБорщів ( Більче-Золоте , Мельниця-Подільська , Скала-Подільська ) • Бучач ( Золотий Потік , Язловець ) • Гусятин ( Гримайлів , Копичинці , Хоростків ) • Заліщики ( Товсте ) • Збараж ( Вишнівець , Чернихівці ) • Зборів ( Залізці , Озерна ) • КозоваКременець ( Почаїв ) • Ланівці • Монастириська ( Коропець , Устя-Зелене ) • Підволочиськ ( Нове Село , Скалат ) • ПідгайціТеребовля ( Буданів , Золотники , Микулинці , Струсів ) • Тернопіль ( Великий Глибочок , Великі Бірки ) • Чортків ( Ягільниця ) • Шумськ ( Великі Дедеркали )