Великий Глибочок
Великий Глибочок (давніша назва Глибочок) — село Тернопільського району Тернопільської області. Розташований на пагорбах Товтрового кряжу, на обох берегах невеликої річки Нестерівки, правої притоки Серету. Віддаль до м. Тернополя — 10 км. Залізнична станція.
Територія Великого Глибочка заселена здавна. На околицях села виявлено залишки пізньопалеолітичної стоянки, поселення доби пізньої бронзи, могильник і поселення періоду раннього заліза. Розкопано три кургани періоду Київської Русі1.
Перша письмова згадка про село Глибочок датується 1529 роком. Про нього згадується в описі Чернихівського замку2.
Назва села пов’язана з його географічним розташуванням у двох глибоких долинах Нестерівки і Серету. Друга частина назви «Великий» відома з XVIII століття3.
На початку XVI ст. Глибочок разом з іншими селами на деякий час підпав під владу Литви. В цей час почав швидко зростати Тернопіль. У 1546 році його власник Ян Тарновський загарбав сім сіл, у т. ч. й Глибочок, що належали Б. Острозькій. Вельможа Тарновський захопив і громадські землі, пасовиська, ліси, що викликало численні скарги4.
Великий Глибочок, як і розташовані поблизу нього населені пункти, не раз зазнавав спустошливих нападів іноземних загарбників. Особливо великих руйнувань завдали татарські набіги, зокрема в 1544, 1575, 1629 і 1653 роках. Востаннє татари напали на Великий Глибочок у 1694 році. Щоб не потрапити до татарського полону, його жителі втікали в ліси, ховалися в заростях на берегах Серету й Нестерівки, в спеціально споруджених сховищах на неприступних скелях.
Під час визвольної війни українського народу 1648—1654 років селяни вели розвідку в тилу військ польської шляхти й передавали відомості про розташування їх козацькому командуванню, допомагали селянсько-козацьким військам тяглом, продовольством. Немало жителів села вступило тоді в загони М. Кривоноса, які в 1649 році діяли в цій місцевості5.
Після закінчення визвольної війни Великий Глибочок залишився під владою шляхетської Польщі. Більшість селян відробляла панщину на феодала, якому в 1740 році належало 685 моргів тільки орної землі, а також пасовиська, ліси, ставки — понад чверть усіх земельних угідь села6. Частина жителів працювала в каменоломнях, випалювала вапно й доставляла вантажі до Тернополя.
В 1772 році Великий Глибочок відійшов до Австрії. Після цього становище населення дещо погіршилося. Злидні, голод з кожним роком зростали. В 1789 році у Великому Глибочку налічувалося 163 селянські двори, що користувалися землею, у 17 селянських господарств був тільки город. Крім того, проживало 14 халупників і 3 комірники. Селяни, які користувалися трьома четвертями лану, відробляли два дні тяглої панщини на тиждень, зимою — один день, щорічно вносили панові натуральну ренту та сплачували грошовий податок. Безземельні селяни відробляли пішу панщину й теж вносили натуральний податок. За користування пасовиськом селянин мав платити грішми або відробити певну кількість днів. У 1789 році лише за користування землею та луками селяни Великого Глибочка заплатили 8205 ринських 28 крейцерів7.
У 1810—1815 роках Великий Глибочок у складі Тернопільського краю входив до Росії. В цей час дещо поліпшилося економічне й правове становище населення — було зменшено податки та феодальні повинності, обмежено свавілля шляхти, посилились зв’язки місцевого населення з Східною Україною. Чимало жителів виїхало на землі Волині.
У 1815 році Великий Глибочок, що входив до Тернопільського краю, знову відійшов до Австрії. Було проведено додаткове оподаткування селян, молодь мобілізовано в цісарську армію. Грошові й натуральні податки залишилися без змін. Більше того, збільшено норму здачі прядива і пряжі з конопель і льону для панського двору, шарварки тощо. Посилення феодального гніту, зокрема запровадження у 1820 році земельного кадастру і нових інвентарів з переліком повинностей, спричинили у Великому Глибочку і сусідніх селах втечу частини населення в Росію, зокрема Бессарабію8.
Скасування кріпацтва в 1848 році не поліпшило економічного становища селян. За даними комісії на відшкодування збитків при скасуванні кріпосного права від 22 липня 1854 року власниця Великого Глибочка Жураковська мала одержати 10 050 флоринів та за відміну натуральних податків — десятини від зерна, худоби, бджіл, чиншу і панщинних робіт — 2167 флоринів і 3 крейцери9. У 1880 році власниці села належало 1468 моргів землі, а на 2060 жителів припадало всього 3119 моргів10. Крім того, за панським маєтком числилось 185 моргів лук, 158 моргів лісу, 49 моргів пасовиськ. Після скасування панщини 1848 року великоглибочецькі селяни залишилися без лук і пасовиськ. У другій половині XIX ст. посилилось класове розшарування, почастішали т. зв. ліцитації (прилюдний продаж майна зубожілих селянських сімей за борги). Безземельні та малоземельні селяни змушені були йти в найми до поміщика.
Тривалий час в селі не було школи. Наприкінці XVIII — на початку XIX ст. грамоті в селі навчав дяк, за що брав плату натурою — зерном, борошном, медом та іншими продуктами. Лише в 1824 році у Великому Глибочку було відкрито школу. У 1879 році її реорганізовано на двокласну школу, у 1895 році введено ще один клас, а з 1 вересня 1910 року вона стала чотирикласною11. Школу відвідували переважно діти заможних селян, тому в 1895 році у Великому Глибочку не вміли читати й писати 703 чоловіки й 886 жінок.
У другій половині XIX ст. в економічному розвиткові Великого Глибочка почалось деяке пожвавлення. 1870 року через село прокладено залізницю, що з’єднала його зі Львовом і Тернополем. Будівництво залізниці сприяло розвиткові окремих галузей місцевої промисловості. Так, 1880 року в селі виникла фабрика, на якій вироблявся цикорій, розпочалися роботи на каменоломнях, де випалювали вапно, розширилося горілчане виробництво. З 1895 року на панських ланах збільшуються посіви цукрових буряків.
Наявність тут резерву робочої сили давала змогу підприємцям жорстоко експлуатувати трудящих. Зубожілі селяни поповнювали ряди пролетаріату. Близько 30 безземельних селян працювали на залізниці, 14 сімей емігрувало до Бразілії та Північної Америки.
Пригноблені трудящі піднімалися на боротьбу за свої соціальні й національні права. Боротьба особливо загострилася в 1897—1898 роках під час підготовки виборів до австрійського парламенту. Селяни Великого Глибочка відмовлялись брати участь у виборах до парламенту, підтримували прогресивних кандидатів. 18 травня 1898 року в селі побували Іван Франко та Лесь Мартович.
Початок XX ст. на західноукраїнських землях характеризується дальшим піднесенням революційно-визвольної боротьби трудящих. У червні—липні 1902 року у Великому Глибочку відбувся страйк 54-х поденників і дворових робітників. Вони вимагали підвищення плати за поденну роботу та безплатного випасу худоби під час жнив на панському пасовищі. Поміщик звернувся по допомогу до Тернопільського староства, яке спішно повідомило про це галицького намісника і просило вжити відповідних заходів12. Страйк було придушено силою зброї. Особливо великий вплив на посилення страйкової боротьби мала перша російська революція 1905—1907 pp. Серед робітників каменоломні у Великому Глибочку розгорнувся страйковий рух. Страйкуючі вимагали підвищення заробітної плати, скорочення робочого дня, поліпшення умов праці.
1 Матеріали третьої Подільської історико-красзнавчої конференції. Львів, 1970, стор. 152.
2 J.Bauer. Z przeszlosci osiedli wojewodztwa Tarnopolskiego, cz. 1, стор. 17.
3 ЦДІА УРСР у Львові, ф. 19, оп. 17, спр. 26, арк. 149.
4 W. Satkе. Powiat Tarnopolski pod wzgledem geograficzno-statystycznym, стор. 85—86.
5 О. П. Лoла. Данило Нечай, стор. 24—30; Памятники, изданные временной комиссией для разбора древних актов, т. 1, отд. 3. К., 1845, стор. 433—437.
6 ЦДІА УРСР у Львові, ф. 19, оп. 17, спр. 26, арк. 149.
7 Там же, ф. 146, оп. 18, спр. 152, арк. 2—10.
8 Dodatek do «Gazety Lwowskiej», № 39, 31 березня 1836 р.
9 ЦДІА УРСР у Львові, ф. 146, оп. 30, спр. 3881, арк. 19, 31.
10 Slownik geograficzny, t. З, стор. 77.
11 Rocznik kolka naukowego Tarnopolskiego za rok 1895. III, стор. 149—151.
12 ЦДІА УРСР у Львові, ф. 146, оп. 4, спр. 3779.
Населені пункти Тернопільської області : Бережани • Борщів ( Більче-Золоте , Мельниця-Подільська , Скала-Подільська ) • Бучач ( Золотий Потік , Язловець ) • Гусятин ( Гримайлів , Копичинці , Хоростків ) • Заліщики ( Товсте ) • Збараж ( Вишнівець , Чернихівці ) • Зборів ( Залізці , Озерна ) • Козова • Кременець ( Почаїв ) • Ланівці • Монастириська ( Коропець , Устя-Зелене ) • Підволочиськ ( Нове Село , Скалат ) • Підгайці • Теребовля ( Буданів , Золотники , Микулинці , Струсів ) • Тернопіль ( Великий Глибочок , Великі Бірки ) • Чортків ( Ягільниця ) • Шумськ ( Великі Дедеркали )