Сміле
Сміле — село в Україні, в Роменському районі Сумської області, розташоване за 27 км від районного центру і залізничної станції Ромни.
Поблизу Смілого виявлено курганний могильник скіфських часів.
Село заснували в першій половині XVII ст. вихідці з Правобережної України, які тікали від сваволі польської шляхти. Особливо багато переселилося сюди козаків з м. Смілої. Уперше в письмових джерелах Сміле згадується в 1648 році як сотенне містечко Лубенського полку. 1653 року воно ввійшло до складу Миргородського полку, а в 1658 році — знову до Лубенського. В січні 1654 року жителі Смілого присягали на вірність союзу з Росією і лишилися вірними цьому союзу. Вони виступили проти зрадника І. Виговського, який хотів знову віддати Україну під владу шляхетської Польщі. Не визнали сміляни в 1669 році й владу турецького ставленика — гетьмана Дорошенка1.
Під час шведської навали в 1708—1709 рр. Сміле стало ареною жорстоких боїв. 19 листопада 1708 року біля містечка російські війська під командуванням О. Меншикова з допомогою міщан і козаків завдали шведським загарбникам поразки. Скориставшись тим, що Меншиков з військами відійшов, шведи знову наблизилися до Смілого й отаборилися тут. Тоді жителі вночі впустили до містечка двотисячний загін російських військ, який наступного дня ранком атакував королівських драгунів. Підкріплення, прислане Карлом XII, допомогло завойовникам оволодіти Смілим, але населення там уже не було: воно відступило разом з російськими військами. Розлючені інтервенти спалили містечко2.
Сміляни підтримували ватажка повстанських загонів Семена Гаркушу, який в 70—80-х роках XVIII ст. вів боротьбу проти феодально-кріпосницького гноблення. Козаки й селяни давали притулок йому та його товаришам, допомагали переправлятися в інші місця.
У зв’язку з ліквідацією полкового устрою 1782 року Сміле як центр волості ввійшло до складу Конотопського повіту Новгород-Сіверського намісництва, 1791 — 1796 рр.— Чернігівського намісництва, 1797—1802 рр.— Роменського повіту Малоросійської, з 1802 року — Полтавської губернії. Наприкінці XVII ст. у містечку налічувалося 1038 дворів, у т. ч. виборних козаків — 150, підпомічників — 559, підданих Києво-Печерської лаври — 266, державних селян — 15, різночинців і підсусідків — 45 дворів. Населення займалося переважно землеробством (вирощували зернові й тютюн), скотарством, а також ремеслами. Тут було 135 кравців і кушнірів, 100 шевців, 70 ткачів, 7 гончарів. Кравці, чинбарі й шевці об’єднувалися в цехи. Розвивався чумацький промисел. Щопонеділка збирався базар, 4 рази на рік—ярмарки3.
В 1760 році в містечку відкрито парафіяльну школу, де навчалися переважно діти заможних козаків. До школи приймали тільки хлопчиків, яких дяк учив читати й писати. В 1837 році при одній із церков засновано парафіяльне училище, перетворене 1843 року на волосне.
Після скасування кріпацтва економічне становище селян мало змінилося. Вони повинні були платити оброк, а згодом викупні платежі, численні податки. До того ж, біля Смілого їм виділили по 3/4 десятини землі, решта наділів знаходилася за 17 верст від містечка. Обробляти віддалені ділянки було дуже важко. З цього користувалися місцеві багатії, які орендували у селян землю за дуже низьку плату. Безземелля змушувало бідноту вдаватися до різних ремесел, йти на відхожі промисли.
В другій половині XIX ст. у Смілівській волості було значно більше ремісників, ніж в інших волостях Роменського повіту. За подвірним переписом у 1888 році в Смілому налічувалося 260 ткачів, 35 чинбарів, 300 чоботарів, 200 кравців, 12 ковалів, 50 теслярів. Крім них, були шаповали, шорники, візники, цегельники, пічники, канатники, лудильники, позолотники.
З розвитком кустарного й промислового виробництва посилився процес соціального розшарування населення. Виділилася багата верхівка кустарів, лихварів, скупників. Більшість кустарів жила в тяжких умовах. Так, ткачі працювали по 14—15 годин на добу, а заробляли по 15—20 коп. на день. Їхні хати були заставлені верстатами, постійно стояла курява, багато хворіло на туберкульоз. У 1888 році 78 сімей не мали власного кутка4. Частина дрібних кустарів розорювалась і йшла в найми. Так, у господарстві Кумейка працювало 4 робітники, які щорічно виготовляли близько 500 пар чобіт, а платив він їм лише по 30—40 крб. на рік. На початку XX ст. в Смілому виникли невеликі приватні заводи: черепичний, шкірообробний, салотопний, миловарний, газованих вод, а також паровий млин, крупорушка, олійниця.
Серед населення містечка зростало невдоволення, посилювалися революційні настрої. Широкий відгук мали події революції 1905—1907 рр. 13 і 18 грудня 1905 року в містечку відбулися масові мітинги, на яких трудящі рішуче вимагали землі, поліпшення свого становища. Губернатор прислав стражників, щоб заарештувати активних учасників мітингів. Але сміляни вдарили в дзвони на сполох, сотні людей вийшли на вулиці, і власті не могли нічого вдіяти.
Напередодні першої світової війни Сміле лишалося глухим невеличким містечком. На дуже низькому рівні була народна освіта й культура. 1864 року в початковому училищі налічувалося тільки 100 учнів. На початку XX ст. кількість шкіл у містечку збільшилася: тут діяли 3 сільські училища й 4 церковнопарафіяльні школи. Але з 7,6 тис. жителів навчалося лише 530 дітей. В 1911 році створена безплатна народна бібліотека. В 1885 році в містечку була лікарня, яка обслуговувала Сміле й навколишні села5.
1 Л. В. Падалка. Прошлое Полтавской территории и ее заселение, стор. 88, 101, 104.
2 В. Є. Шутой. Народна війна на Україні проти шведських загарбників у 1708—1709 рр. К., 1951, стор. 131, 132.
3 Опис Новгород-Сіверського намісництва (1779—1781), стор. 524—525.
4 С. И. Лысенко.Очерки домашних промыслов и ремесел Полтавской губернии, вып. 2. Роменский уезд. Одесса, 1900, стор. 59—61, 77, 80, 88, 89, 116, 191.
5 Сумський облдержархів, ф. 128, оп. 1, спр. 42, арк. 13; ф. 109, оп. 1, спр. 6, арк. 1.
Населені пункти Сумської області : Білопілля ( Ворожба , Жовтневе ) • Буринь • Велика Писарівка ( Кириківка ) • Глухів ( Червоне , Шалигине ) • Конотоп ( Дубов’язівка , Карабутове ) • Краснопілля ( Миропілля ) • Кролевець ( Дубовичі , Камінь ) • Лебедин ( Межиріч ) • Липова Долина • Недригайлів ( Терни ) • Охтирка ( Чупахівка ) • Путивль ( Нова Слобода ) • Ромни ( Глинськ , Сміле ) • Середина-Буда ( Зноб-Новгородське ) • Суми ( Хотінь , Юнаківка ) • Тростянець ( Боромля ) • Шостка ( Вороніж , Коротченкове ) • Ямпіль ( Свеса )