Глинськ
Глинськ — село в Роменському районі Сумської області, розташоване на правому березі річки Сули, за 40 км від районного центру.
На території Глинська археологи виявили рештки поселення доби неоліту (IV тисячоліття до н. е.) та бронзи (II тисячоліття до н. е.), городище й курганний могильник скіфських часів (VIII—III ст. до н. е.), а також городище сіверян (VIII —IX ст.) та часів Київської Русі. Поблизу Сурмачівки та Чеберяків виявлено 2 курганні могильники періоду скіфів1.
Глинськ відомий з 1446 року, коли він належав родоначальникові князів Глинських Лексаді. Назва села походить від невеличкої річки Глиняка, що протікає через село. Після возз’єднання України з Росією Глинськ став сотенним містечком Миргородського, з 1680 року — Лубенського полку2.
В другій половині XVII—XVIII ст. жителі Глинська займалися, головним чином, хліборобством. Вирощували також тютюн, який збували роменським промисловцям. Розвинуте було садівництво, особливо вирощування т. зв. глинських слив-угорок, які мали великий попит на ярмарках у Ромнах. Частина населення займалася ремеслами. В містечку існували цехи хлібний, м’ясницький, гончарний, кушнірський, шевський, колісницький. У XVIII ст.далеко за межами містечка стали відомі глинські гончарі, що виготовляли високоякісну цеглу, кахлі, різноманітний посуд. Ремісницькі вироби знаходили попит на ярмарках у Ромнах, Лохвиці, Лубнах, Прилуках, Золотоноші.
Найбільш експлуатованою частиною населення були посполиті. Про їх тяжке становище свідчить скарга на сотника Жуковського, якому в першій половині XVIII ст. належав Глинськ. Селяни писали гетьманському уряду, що сотник «многіє здирства затіває, роботизни немилостивії накладає, також розбої великії чинить, мало до смерті іних поприбивав»3.
Після ліквідації полкового устрою в 1782 році Глинськ став повітовим містом Чернігівського намісництва. За адміністративним поділом 1802 року як волосний центр він увійшов до складу Полтавської губернії й був залишений поза штатом. У середині XIX ст. населення Глинська становило 1807 душ чоловічої статі, в т. ч. міщан — 329, козаків — 735, державних селян — 650, поміщицьких селян — 88. У місті було 495 дерев’яних будинків, ратуша. Щороку відбувалося 4 ярмарки4. Діяло парафіяльне училище, в якому навчалося близько 30 учнів.
У результаті проведення реформи 1861 року близько 150 ревізьких душ Глинська та прилеглих хуторів одержали 22 десятини присадибної та 188 десятин польової землі (в середньому по 1,4 десятини на душу), за яку вони мали заплатити 9509 крб. 68 коп. викупу. Тимчасовозобов’язані селяни повинні були відробляти по 52 літні та 32 зимові чоловічі дні5.
Після реформи економічне становище селян залишилося тяжким. З одержаних мізерних наділів вони не могли навіть прогодуватися, а треба було заплатити викупні платежі й численні податки. Їх наділи поступово переходили до рук куркулів. На початку XX ст. з 671 двору в Глинську безкінних було 438 дворів, однокінних — 147, і лише 12 куркулів мали від 3 до 8 коней і землі від 20 до 40 десятин. Не легшим було становище глинських ремісників. За даними 1894 року, в місті налічувалося 56 господарств гончарів, що мали 42 десятини землі, з них 11 засівали менше десятини і лише одне господарство сіяло понад 6 десятин. Щоб якось проіснувати, глинські селяни й ремісники йшли на відхожі промисли. Наприкінці 90-х років близько 300 сімей щороку шукали заробітку на стороні.
Безземелля, жорстока експлуатація викликали обурення селян. Під час революції 1905—1907 рр. трудящі Глинська виступили проти поміщиків і глитаїв. 21 листопада 1905 року в місті відбулася селянська сходка, на яку зібралося 200 чоловік. 17 вересня 1906 року група революційно настроєних селян влаштувала в урочищі Яруватому мітинг, на якому промовці роз’яснювали селянам справжню суть політики царського уряду, доводили, що землю й свободу можна здобути лише революційним шляхом6. Про події в Глинську стало відомо поліції. Наприкінці вересня 1906 року заарештували активних учасників мітингу. Всі вони були заслані до Сибіру.
Столипінська аграрна реформа посилила зубожіння й класове розшарування селян. У 1910 році з 608 господарств Глинська 225 зовсім не мали землі, 99 — орендували її. Ремеслами займалися 150 господарств. Глинськ, хоч і вважався містом, лишався поселенням сільського типу. Промислових підприємств не було. В 1910 році з 602 будинків тільки один був кам’яний. Вулиці не освітлювалися. Лише в 1905 році в місті з’явився лікар, у 1910 році діяла земська лікарня на 15 ліжок, яка обслуговувала й села волості.
Наприкінці XIX ст. більш як на 3,5 тис. жителів міста діяли народне училище (149 учнів) і дві церковнопарафіяльні школи (95 учнів). Деякий час існувало вище початкове училище (20 учнів), при якому працювали дворічні курси вчителів7. Звичайно, ці навчальні заклади не могли охопити всіх дітей шкільного віку. 1899 року в Глинську відкрито школу гончарного виробництва, де навчалося 28 хлопчиків. На все місто існувала лише одна бібліотека, заснована 1898 року. В березні 1912 року відкрито публічну бібліотеку, але через кілька місяців за розпорядженням полтавського губернатора її закрили.
1 Археологічні пам'ятки Української РСР. Короткий список, стор. 291, 297, 302; Археологічні пам'ятки УРСР, т. 2. К., 1949, стор. 145.
2 А. Шафонский. Черниговского наместничества топографическое описание. К., 1851, стор. 541.
3 В. Барвинский. Крестьяне в Левобережной Украине в XVII—XVIII вв. X., 1909, стор. 187.
4 Н. Арандаренко. Записки о Полтавской губернии, ч. 2. Полтава, 1849, стор. 80, 81, 370; ч. 3. Полтава, 1852, стор. 351, 352.
5 ЦДІА СРСР, ф. 577, оп. 30, спр. 2162, арк. 3; спр. 2170, арк. 13, 26.
6 Сумський облдержархів, ф. 157, оп. 1, спр. 122, арк. 109.
7 Там же, ф. 129, оп. 2, спр. 97, арк. 65—66.
Населені пункти Сумської області : Білопілля ( Ворожба , Жовтневе ) • Буринь • Велика Писарівка ( Кириківка ) • Глухів ( Червоне , Шалигине ) • Конотоп ( Дубов’язівка , Карабутове ) • Краснопілля ( Миропілля ) • Кролевець ( Дубовичі , Камінь ) • Лебедин ( Межиріч ) • Липова Долина • Недригайлів ( Терни ) • Охтирка ( Чупахівка ) • Путивль ( Нова Слобода ) • Ромни ( Глинськ , Сміле ) • Середина-Буда ( Зноб-Новгородське ) • Суми ( Хотінь , Юнаківка ) • Тростянець ( Боромля ) • Шостка ( Вороніж , Коротченкове ) • Ямпіль ( Свеса )