Середина-Буда
Середина-Буда — місто районного підпорядкування в Сумській області, центр Середино-Будського району, розташоване над річкою Бобрик (басейн р. Десни). В місті залізнична станція Зернове.
Середина-Буда заснована у другій половині XVII ст. старообрядцями1, які переселилися з Росії на територію Стародубського полку. Сюди втікали також кріпаки з Правобережної України2.
В кінці XVII ст. Середина-Буда стала значним поселенням, яке 1689 року гетьман Мазепа віддав своєму прибічникові А. Гамалію. На початку XVIII ст. Середина-Буда перейшла в розряд рангових сіл. Її жителі, посполиті, платили грошові та інші податки. З 1663 по 1781 рр. населений пункт перебував у складі Новгород-Сіверської сотні Стародубського полку3. Понад сто років Середина-Буда була селом, а з другої половини 80-х років XVIII ст. цей населений пункт став містечком.
На початку XVIII ст. під час воєнних дій проти шведських загарбників у Середині-Буді деякий час перебував з військами Петро І4.
Після ліквідації Стародубського полку містечко було в складі Новгород-Сіверського намісництва. 1764 року Середину-Буду віддали «на стіл» П. Румянцеву.
В другій половині XVIII ст. Середина-Буда стала значним торговим центром, тут були розвинуті деякі промисли, зокрема винокуріння. Збільшувалися населення та кількість дворів. На кінець XVIII ст. у Середині-Буді було 8 козацьких та 383 двори рангових селян.
Відбувався процес соціального розшарування населення, посилювалось закріпачення рангових селян, трудящі маси дедалі більше зубожіли й потрапляли в залежність від багатіїв. Вони змушені були продавати свої двори з городами за безцінь. Знедолені селяни і міщани виступали проти гнобителів. Не маючи змоги власними силами придушити їх опір, 1792 року місцевий управитель просив прислати у містечко загін козаків.
Після ліквідації Новгород-Сіверського намісництва Середина-Буда ввійшла до складу Малоросійської губернії, а з 1802 року — Чернігівської губернії.
Під час Вітчизняної війни 1812 року містечко виставило для захисту від наполеонівських військ 109 чоловік, озброїло та забезпечило їх обмундируванням і продовольством5.
З першої половини XIX ст. більш прискорено розвивалися ремесла й торгівля. Економічний розвиток господарства зумовлював зростання містечка. В 1858 році тут було 473 двори й проживало 4674 чоловіки.
В дореформений період в Середині-Буді більшість населення не могла здобувати освіту. Перше парафіяльне училище відкрили 1844 року. Його відвідували кілька десятків дітей багатіїв та чиновників. Так, у 1860 році в училищі навчався лише 51 учень. Існувала ще невеличка бібліотека-читальня.
Реформа 1861 року прискорила розвиток капіталізму, посилилася класова диференціація населення. Велика частина сільськогосподарських угідь, лісів, садів, лук стала власністю заможної частини селян і міщан. Бідні селяни і міщани наймитували, йшли працювати на промисли, підприємства.
У другій половині XIX ст., крім трьох миловарних підприємств, почали діяти чотири олійні та шкіряний заводи, паровий вальцьовий млин. В 1895 році засновано коноплетіпальний завод, де працювали 24 робітники.
Становище серединобудських робітників було важким. Робочий день тривав 10—13 годин. За виснажливу працю одержували вони мізерну плату. Так, на шкіряному заводі робочий день тривав 12 годин, а заробітна плата становила 7 крб. на місяць6.
На початку XX ст. у Середині-Буді діяло 20 невеликих підприємств. Багато жителів займалося ремеслами. З місцевої сировини вироблялися шкіряні товари, конопляна олія, борошно, пиломатеріали тощо. Розвинуті були ремесла — ковальське, шевське, кравецьке, бондарське, слюсарне тощо.
На основі розвитку ковальського ремесла і металообробки в містечку зосередилася значна кількість кваліфікованих робітників, зокрема котельників. Голод і злидні змушували їх шукати долі в інших місцях. Тому частина робітників з сім’ями виїхала на постійну роботу в промислові центри, інші сезонно працювали в Курській, Полтавскій, Подільській губерніях по ремонту обладнання цукрових і спиртових заводів та інших підприємств харчової промисловості.
З побудовою вузькоколійної залізниці Ворожба — Середина-Буда (1895 р.), а пізніше ділянки Навля — Конотоп ширококолійної залізниці Москва—Київ (1905—1907 рр.), швидко почала розвиватися лісообробна промисловість. В цей період з місцевої станції Зернове відправлялося щоденно близько 30—35 вагонів деревини. В 1912 роді було побудовано невеликий завод деревних плит. Після спорудження на початку XX ст. вузькоколійної залізниці Зернове—Стара Гута ще більше посилилася розробка лісових масивів.
Частина населення займалася сільським господарством, зокрема городництвом і садівництвом. Більшість селян і міщан не мала своєї зеімлі й змушена була орендувати її за дуже високу плату в куркулів. Орендна плата за десятину землі 1905 року дорівнювала 133 проц. її доходності.
Жорстока експлуатація, тяжкі умови праці й життя штовхали трудящих Середини-Буди на боротьбу проти гнобителів. Під час революції 1905 —1907 рр. жителі містечка взяли участь у селянських заворушеннях, зокрема в розгромі Хутір-Михайлівського цукрового заводу, рубали поміщицький ліс, розбирали в поміщицьких економіях худобу й реманент. Для придушення революційних виступів до Середини-Буди було прислано війська.
З розвитком господарства зростала й розширювалась Середина-Буда. 1910 року в ній проживало 6290 чоловік, у т. ч. 431 селянин та 5329 міщан7. Тут було 823 будинки, з них 16 кам’яних.
Чотири початкові школи відвідували 155 учнів, тобто 4,5 проц. дітей шкільного віку. Більшість дітей не мала можливості закінчити й початкову школу через тяжке матеріальне становище їх батьків. Не кращим було й медичне обслуговування. У містечку з шеститисячним населенням були один лікар, фельдшер та акушерка.
1 A. Лазаревский. Описание старой Малороссии, т. 1, стор. 233, 234.
2 И. С. Абрамов. Поездка в Стародубье. СПб., 1910, стор. 2, 3.
3 Календарь Черниговской губернии на 1888 год. Чернигов, 1887, стор. 112, 113.
4 Памятная книжка Черниговской губернии. Чернигов, 1862, стор. 380.
5 Український народ у Вітчизняній війні 1812 року, стор. 34, 35.
6 ЦДІА СРСР, ф. 20, оп. 12, спр. 242, арк. 120, 130, 172.
7 Чернігівський облдержархів, ф. 145, оп. 1, спр. 686, арк. 57.
Населені пункти Сумської області : Білопілля ( Ворожба , Жовтневе ) • Буринь • Велика Писарівка ( Кириківка ) • Глухів ( Червоне , Шалигине ) • Конотоп ( Дубов’язівка , Карабутове ) • Краснопілля ( Миропілля ) • Кролевець ( Дубовичі , Камінь ) • Лебедин ( Межиріч ) • Липова Долина • Недригайлів ( Терни ) • Охтирка ( Чупахівка ) • Путивль ( Нова Слобода ) • Ромни ( Глинськ , Сміле ) • Середина-Буда ( Зноб-Новгородське ) • Суми ( Хотінь , Юнаківка ) • Тростянець ( Боромля ) • Шостка ( Вороніж , Коротченкове ) • Ямпіль ( Свеса )