Дубовичі 

     Дубовичі —  село в Україні, у Кролевецькому районі Сумської області, розташоване на річці Ретику (притока Реті), за 18 км від районного центру, за 18 км від залізничної станції Терещенська і за 1 км від автошляху Москва—Київ. 
     Дубовичі засновані в XVI ст.1. Першими поселенцями тут були козаки і селяни. Після визвольної війни 1648—1654 рр. Дубовичі у складі Лівобережної України возз’єдналися з Росією. Жителі займалися переважно землеробством. Козацька старшина поступово почала захоплювати великі ділянки кращої землі, а бідноті лишилися чагарники. Село входило до Кролевецької сотні Ніжинського полку. 
     Наприкінці XVII ст. Дубовичі прибрав до своїх рук генеральний військовий суддя В. Л. Кочубей. Після смерті Кочубея, страченого зрадником Мазепою в 1708 році, маєток став власністю його дружини. Вона нещадно експлуатувала селян, чинила над ними самосуд і закатовувала до смерті, а їх землі приєднувала до своїх володінь. Козацька старшина силою перетворювала козаків на кріпаків. У 1781 році тут налічувалося 77 козацьких дворів і 108 дворів кріпаків2. Дубовичі у 1782 році увійшли до Тулиголовської волості Глухівського повіту Чернігівського намісництва, з 1796 року — Малоросійської, а з 1802 року — Чернігівської губернії. 
     Протягом першої половини XIX ст. земельні володіння Кочубеїв зросли, збільшилася кількість підлеглих їм кріпаків. Напередодні скасування кріпосного права ці поміщики мали у Дубовичах 4 тис. десятин землі і 917 кріпаків. Селяни відбували панщину до 4—5 днів на тиждень. У 1839 році в селі збудували цукровий і горілчаний заводи. У 1842 році почалося будівництво паперової фабрики, на яке зігнали сотні кріпаків. Незабаром підприємство стало до ладу. Тут працювало 200 кріпаків. Їх становище було надзвичайно тяжким. Робочий день починався на світанку і закінчувався пізнього вечора. Непокірних заковували в кайдани і кидали до підземелля панського будинку або віддавали в солдати. 1857 року у селі проживало 3267 чоловік3
     У 1852 році в Дубовичах відкрили парафіяльну школу. В ній навчалися 19 учнів. Більшість дітей бідноти не була охоплена школою. 
     Реформа 1861 року не виправдала сподівань селян на поліпшення їх економічного становища. Поміщики лишилися великими землевласниками, а селянське землекористування зменшилося. У квітні в Дубовичах та навколишніх селах сталося заворушення селян, які відмовилися підписати уставну грамоту. Цей виступ власті придушили військовою силою. За уставною грамотою селяни Дубовичів одержали по 2,8 десятини малородючої землі. До того ж їх наділи уклинювалися в поміщицьку землю, що утруднювало доступ до них і негативно впливало на обробіток землі. Вони були позбавлені права користуватися лісами й пасовиськами. 
     У післяреформений період відбувався дальший процес класового розшарування селян. Переважна більшість селян Дубовичів не мала необхідної кількості землі і змушена була орендувати її у поміщиків та куркулів, при чому за кожну десятину доводилося віддавати власнику половину врожаю і відробляти в його господарстві З дні на рік. За оренду пасовиська селянська громада платила поміщику 100 крб. За 20 років після реформи внаслідок розорення селянських господарств земельні наділи переважної більшості селян Дубовичів зменшилися з 2,8 десятини до 2,3 десятини. Значна кількість селян втратила свої наділи. Частина селян і козаків здавала в оренду за безцінь свої землі заможним односельцям й вирушала на заробітки в міста. Важким тягарем лягали на селян викупні платежі. З кожним роком зростала їх недоїмка, а тим часом поміщики Кочубеї мали тут до 2,5 тис. десятин землі. На початку XX ст. кількість жителів у селі перевищила 3,5 тис. чоловік4
     Тяжке економічне становище й політичне безправ’я викликали гостре незадоволення трудящих. Улітку 1905 року поблизу Дубовичів відбулися сходки селян. Побоюючись революційного виступу, поміщик для охорони маєтку викликав військовий загін. У вересні 1905 року селяни, озброєні вилами, косами і кілками, напали на військовий загін і наблизилися до поміщицької садиби, але карателі відкрили вогонь. Стихійний виступ селян було придушено. 5 активних учасників виступу заарештували і засудили на три роки ув’язнення. Столипінська реформа привела до посилення класового розшарування селянства. Заможні селяни переселилися на хутори і перетворилися на куркулів. Вони дедалі більше утискували сільську бідноту. 
     Населення Дубовичів не мало медичної допомоги. Лише 1898 року у селі відкрили медамбулаторію. Із закладів освіти тут діяли церковнопарафіяльна і з 1879 року — початкова земська школи, але чимало дітей бідноти через злидні не відвідувало їх. 


1 Историко-статистическое описание Черпиговской епархии, кн. 7. Чернигов, 1873, стор. 305. 
2 А. Лазаревский. Описание старой Малороссии, т. 2, стор. 395. 
3 Географическо-статистический словарь Российской империи, т. 2, стор. 137. 
4 Россия. Полное географическое описание нашего отечества, т. 7, стор. 343. 


Населені пункти Сумської області : Білопілля ( Ворожба , Жовтневе ) • БуриньВелика Писарівка ( Кириківка ) • Глухів ( Червоне , Шалигине ) • Конотоп ( Дубов’язівка , Карабутове ) • Краснопілля ( Миропілля ) • Кролевець ( Дубовичі , Камінь ) • Лебедин ( Межиріч ) • Липова ДолинаНедригайлів ( Терни ) • Охтирка ( Чупахівка ) • Путивль ( Нова Слобода ) • Ромни ( Глинськ , Сміле ) • Середина-Буда ( Зноб-Новгородське ) • Суми ( Хотінь , Юнаківка ) • Тростянець ( Боромля ) • Шостка ( Вороніж , Коротченкове ) • Ямпіль ( Свеса )