Ямпіль

     Ямпіль — селище міського типу, районний центр Сумської області, розкинулося на р. Івоті (притока Десни) і р. Студенці (притока Івоти), за 6 км від залізничної станції Янпіль і 178 км від обласного центру.
     Місцевість, де розташований населений пункт, була заселена в давні часи — тут виявлено поселення доби пізнього неоліту (III тис. до н. е.)¹. 
     Вперше у письмових джерелах населений пункт згадується 1654 року під назвою Клин. Така назва існувала до 1674 року, доки тодішній власник не перейменував його на Янпіль (пізніше наз. Ямпіль). З 1673 року він був власністю українських гетьманів та російських вельмож, які тяжко експлуатували населення. Якщо 1736 року з 39 козацьких дворів убогими були 12, то 1781 року з 297 козацьких дворів убогих налічувалося 149. Кількість підсусідків за цей час зросла з 3 до 79. Поміщику І. Неплюєву належало 229 селянських дворів. Панам-кріпосникам допомагала визискувати селян церква. В Ямполі — невеликому містечку — в другій половині XVIII ст. налічувалося три церкви, десяток церковнослужителів. Але школи для селянських дітей не існувало. 
     В 1836 році в Ямполі відкрито паперову фабрику. Власник її поміщик І. Неплюєв використовував тут кріпацьку працю. 78 кріпаків виготовляли папір, який славився далеко за межами повіту. Кріпаки працювали також на його млинах, винокурнях і цукроварнях. 
     Напередодні реформи 1861 року у Ямпільському поміщицькому маєтку налічувалося 1500 кріпаків. Серед них були хлібороби, а також ремісники різних професій — муляри, каретники та інші. З 456 кріпацьких господарств половина володіла деяким тяглом, 101 двір лишався безкінним, а 90 мали лише садибу. В середньому на ревізьку душу припадало 2,5 десятини землі (в т. ч. орної, сіножатей і присадибної)². Мізерні земельні наділи, відсутність худоби в більшості селян, панщина й поміщицька сваволя, постійний голод і злидні — такою була доля трудящих ямпільців. 
     Реформа 1861 року, хоч формально й звільняла селян від особистої залежності й ненависної панщини, однак залишила їх в економічній залежності від поміщиків та місцевих лихварів. Таке становище викликало протест з боку трудівників. У квітні 1861 року селянські заворушення охопили ряд сіл Глухівського, Конотопського й Кролевецького повітів. Заворушення виникли і в ямпільській економії, в маєтку Міклашевських, спадкоємців Неплюєва³. 
     Селяни Ямполя були дощенту пограбовані. Кращі орні землі та інші угіддя відійшли до поміщиків та сільських багатіїв. Селянам дісталися мізерні наділи, які дуже дорого обійшлися їм⁴. Бідняцькі селянські господарства розорювалися, а куркулі, скуповуючи їх землі, багатіли. Бідняки змушені були за безцінь наймитувати. Селяни відмовлялися платити викупні платежі за землю, відкрито проявляли незадоволення. В лютому 1873 року в с. Імшані, що за 3—4 км від Ямполя, відбулися масові виступи селян. Ці виступи підтримували ямпільці. Було вчинено опір поліції, що намагалася продати селянське майно за недоїмки. Чернігівський губернатор розквартирував тоді у селі дві роти солдатів для наведення «порядку»⁵. 
     Перша російська буржуазно-демократична революція 1905—1907 рр. знайшла відгук у Ямполі. На посилення революційних настроїв трудящих містечка впливали виступи робітників Шостки, Конотопа, Хутора-Михайлівського, Свеси. В Ямполі та навколишніх селах більшовики розповсюджували революційні прокламації та брошури, розпочалися селянські виступи. Селяни вимагали виведення поліції та військ⁶, самовільно рубали поміщицький ліс. Налякані заворушеннями, поміщики викликали каральні загони. В дні масових виступів 1905 року до Ямполя приїздив із загоном козаків (для покарання «винних») начальник Чернігівського губернського жандармського управління⁷.  
     Біднота Ямполя виступала проти столипінської реформи, справедливо вбачаючи в ній засіб дальшого посилення експлуатації з боку куркулів. Так, у травні 1913 року на селянській сходці ямпільці одностайно заявили про свою незгоду виділятися на хутори⁸. 
     За царизму основна маса населення містечка була позбавлена будь-яких політичних прав, зазнавала свавілля поміщиків, царських чиновників, попів і куркулів. Ніхто не дбав про освіту. 
     Крім двох церковнопарафіяльних шкіл, існуючих в Ямполі з 30-х років XIX ст., у 1866 році було відкрито земське сільське училище, з дуже невеликим контингентом учнів. Навіть у 1872 році в ньому навчався лише 61 чоловік⁹. Шкільні приміщення не відповідали своєму призначенню: це були брудні, погано освітлені селянські хатини. Тільки в 1885 році при училищі відкрили бібліотеку, але книжками користувалося лише 90 чоловік — 25 учнів і 65 мешканців Ямполя. Навчалися в школах переважно діти заможних селян і міщан. 

1 Інститут археології АН УРСР, науковий архів, ВУАК, ф. 309/8, стор. 17. 
2 Приложения к трудам редакционных комиссий для составления положения о крестьянах, выходящих из крепостной зависимости. Сведения о помещичьих имениях, т. 6. СПб., 1860, стор. 6, 7. 
3 Крестьянское движение в России в 1857 — має 1861 гг. Сборник документов. М., 1963 стор. 695. 
4 П. А. Зайончковский. Отмена крепостного права в России. М., 1954, стор. 125, 207. 
5 Крестьянское движение в России в 1870—1880 г. Сборник документов. М., 1968, стор. 495. 
6 ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1439, оп. 1, спр. 390, арк. 81. 
7 И. Г.Дроздов. Аграрные волнения и карательные экспедиции в Черниговской губернии в годы первой революции 1905—1906 гг., стор. 174.
8 ЦДІА УРСР у Києві, ф. 1439, оп. 1, спр. 1482, арк. 27. 
9 Журн Земский сборник Черниговской губернии. Чернигов, 1899; № 12; стор. 9, 24.  

Населені пункти Сумської області : Білопілля ( Ворожба , Жовтневе ) • Буринь • Велика Писарівка ( Кириківка ) • Глухів ( Червоне , Шалигине ) • Конотоп ( Дубов’язівка , Карабутове ) • Краснопілля ( Миропілля ) • Кролевець ( Дубовичі , Камінь ) • Лебедин ( Межиріч ) • Липова Долина • Недригайлів ( Терни ) • Охтирка ( Чупахівка ) • Путивль ( Нова Слобода ) • Ромни ( Глинськ , Сміле ) • Середина-Буда ( Зноб-Новгородське ) • Суми ( Хотінь , Юнаківка ) • Тростянець ( Боромля ) • Шостка ( Вороніж , Коротченкове ) • Ямпіль ( Свеса )