Дубов’язівка 

     Дубов’язівка —  селище міського типу в Конотопському районі Сумської області України, розташоване за 18 км від районного центру і за 8 км від однойменної залізничної станції. Через населений пункт проходить автошлях Суми—Конотоп. 
     Хутір Дубов’язівка виник в середині XIX ст. Уперше він згадується в 1859 році, коли за описом тут налічувалося 17 дворів¹. Селяни були в тяжкому становищі. Вони відробляли панщину по 5 і 6 днів на тиждень. 
     Після реформи 1861 року кріпаки Дубов’язівки майже 14 років залишалися тимчасовозобов’язаними. Тільки в 1875 році 60 ревізьких душ одержали в наділ 115 десятин 1594 кв. сажні землі, за яку було нараховано 4048 крб. 25 копійок викупу². 
     Економічне становище основної маси селянства в пореформені роки дедалі гіршало. Головними причинами його зубожіння були злиденні наділи найгіршої землі, високі викупні платежі, оренда поміщицької землі на кабальних умовах. Відбувався швидкий процес розшарування селян. У 80-х роках XIX ст. поміщикам належало 3000 із 3500 десятин усієї землі в Дубов’язівці. 73 бідняцькі двори мали 62, а решту 438 десятин землі прибрали до рук 20 куркулів-глитаїв, у яких на двір припадало від 20 до 25 десятин. В хуторі налічувалося 25 безкінних і 55 безкорівних дворів. Безземельні й малоземельні селяни наймалися працювати на капіталістичні підприємства. 
     У другій половині XIX ст. на Україні швидко розвивалось цукроваріння. Це різко підвищило попит на цукрову сировину. Поміщики й куркулі почали збільшувати площі посіву цукрових буряків. 1868 року неподалік Дубов’язівки прокладено залізницю Ворожба—Конотоп. У 1888 році капіталістами тут побудовано спиртовий, а в 1898 році — цукровий заводи. 
     З самого початку існування цих підприємств експлуатація робітників набрала жорстоких форм. Робочий день тривав 12—14 годин, адміністраціями широко практикувалося накладання штрафів за найменші «провини». На заводських плантаціях робітники-поденники одержували по 15 копійок за світловий день³. Жили вони в антисанітарних сараях-бараках — розсадниках тяжких захворювань. 
     Постійні робітники і селяни-поденники часто не витримували жорстокої експлуатації, нелюдських побутових умов життя. Під впливом більшовицьких ідей, в час першої російської революції 1905—1907 рр. вони виступали з вимогами підвищити заробітну плату, поліпшити умови праці. У вересні селяни-поденники застрайкували. Налякані розмахом руху, власті тримали поблизу Дубов’язівки то одну, то дві сотні козаків. Робітники Бочечківської, Дубов’язівської та інших цукроварень і гуралень вимагали восьмигодинного робочого дня, політичних прав⁴. Трудящим селянам у їх боротьбі проти поміщиків, капіталістів, самодержавства допомагали революційно настросні робітники-залізничники Конотопа, які часто виїжджали в села повіту для керівництва революційними діями селян. 
     Переважна більшість населення Дубов’язівки не знала грамоти. Лише у Весело-Сім’янівці, одному з хуторів, що пізніше ввійшов до складу Дубов’язівки, з 1905 року існувала двокомплектна школа, в якій дітей учили тільки читати й писати. Ніяких інших шкіл, культурно-освітніх закладів тут не було.  

1 Списки населенных мест Российской империи, вып. 48. Черниговская губерния, стор. 75 
2 ЦДІА СРСР у Ленінграді, ф. 577, оп. 47, спр. 608, арк. 2. 
3 ЦДАЖР СРСР, ф. 406, оп. 6, спр. 207, арк. 94. 
4 1905 год на Конотопщине. Сборник материалов и воспоминаний. Конотоп, 1925, стор. 25, 40, 49. 

Населені пункти Сумської області : Білопілля ( Ворожба , Жовтневе ) • Буринь • Велика Писарівка ( Кириківка ) • Глухів ( Червоне , Шалигине ) • Конотоп ( Дубов’язівка , Карабутове ) • Краснопілля ( Миропілля ) • Кролевець ( Дубовичі , Камінь ) • Лебедин ( Межиріч ) • Липова Долина • Недригайлів ( Терни ) • Охтирка ( Чупахівка ) • Путивль ( Нова Слобода ) • Ромни ( Глинськ , Сміле ) • Середина-Буда ( Зноб-Новгородське ) • Суми ( Хотінь , Юнаківка ) • Тростянець ( Боромля ) • Шостка ( Вороніж , Коротченкове ) • Ямпіль ( Свеса )