Карабутове
Карабутове — село в Сумській області, Конотопському районі. Лежить на правому березі річки Великого Ромену, при впадінні в неї річки Торговиці, за 25 км від районного центру, за 17 км від залізничної станції Дубов’язівка. Через село проходить автошлях Конотоп—Ромни.
Перша писемна згадка про Карабутове належить до 70-х років XVI ст., коли магнати Корибути-Вишневецькі збудували тут укріплення. Згодом воно стало значним населеним пунктом — у ньому 1638 року налічувалося 600 дворів1.
Під час визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького польські пани були вигнані з містечка. 1649 року воно стало центром сотні Прилуцького полку2. Козаки Карабутівської сотні брали активну участь у визвольній війні.
Карабутове було першим українським містечком на шляху російського посольства, що прямувало до Переяслава. 22 грудня 1653 року козаки Карабутівської сотні виїхали далеко за містечко, щоб урочисто зустріти представників братнього народу, який в тяжку годину прийшов на допомогу Україні. Населення Карабутового палко вітало рішення Переяславської ради про возз’єднання України з Росією, 161 житель містечка присягнув на вірність Росії3. Під час зрадницьких дій гетьманів І. Виговського та П. Дорошенка карабутівські козаки залишалися вірними присязі, тому війська обох гетьманів-зрадників двічі (в 1658 і 1669 рр.) спустошували містечко.
У 70-х роках XVII ст. в зв’язку із зменшенням населення Карабутівська сотня була приєднана до Красноколядинської, в складі якої містечко залишалося до середини XVIII ст. Гетьмани роздавали землі разом із селянами козацькій старшині. Карабутовим у різний час володіли різні землевласники, які закріпачували селян та бідних козаків. Карабутове все більше занепадало і з містечка перетворилося на невелике село. З 1722 року Карабутове в складі Батуринської волості підлягало Малоросійській колегії, а в 1727 році перейшло до казни, якій належало понад 20 років. З 1764 року село стало приватним володінням К. Розумовського. Потрапивши під владу поміщика, карабутівські селяни прагнули позбутися її і неодноразово подавали про це настійні прохання, але царський уряд не звертав на них уваги.
Життя кріпаків було дуже тяжким. Вони ходили більш як за 15 верстов до Великого Самбора відробляти панщину на гуральні та панському дворі, а також до інших панських економій, розташованих на віддалі близько 50 верстов від Карабутового. 1779 року селяни відмовилися виконувати повинності, за що з ними жорстоко розправилися.
За описом 1853 року, в селі проживало 1282 чоловіка (240 дворів), а землі в їх користуванні було 1887 десятин (пересічно менше ніж по 1,5 десятини на душу). Землі навколо села лежали малородючі. Для їх обробітку селяни не мали достатньої кількості тягла (в них налічувалося 452 голови великої рогатої худоби та 26 коней)4. Значна частина карабутівців зовсім не мала землі й змушена була ходити на заробітки.
Першого квітня 1855 року карабутівці разом із жителями інших сіл зібралися на панському дворі й рішуче запротестували проти кріпосницької сваволі, відмовилися відробляти панщину. Організували їх Василь Худенко, Данило Повидиш, Гаврило Чорток та інші5. Цей виступ тривав 18 днів. На місце події прибув віцегубернатор з 8 ротами солдатів. Над селянами вчинили жорстоку розправу: трьох поранено багнетами, 40 покарали різками, а 11 чоловік ув’язнили6.
Напередодні селянської реформи 1861 року Карабутове передано в казну, а його жителі перейшли на становище державних селян. Найбільший наділ у Карабутовому дорівнював 2 десятинам 1800 кв. сажням, менший — 2200 кв. сажням7. З 1885 року державні селяни в обов’язковому порядку були переведені на викуп. Протягом 44 років вони мали платити викуп державі за наділи землі.
Обтяжені викупними платежами, селяни шукали додаткових заробітків або продавали свій мізерний наділ більш заможним, а самі йшли в Таврію чи наймалися на промислові підприємства. В селі з’явилися куркулі, які скуповували землю в бідних. Державно-поміщицький і куркульський визиск посилювався. Під час першої російської революції селяни виступали проти поміщиків та куркулів.
Тяжким лихом для населення був неврожай 1905 року, який охопив Конотопський повіт. В Карабутовому зернові культури вродили в середньому по 25 пудів з десятини. Це ще більше погіршило становище селян.
Про освіту, охорону здоров’я та культуру селян панівні класи і місцеві власті не турбувалися. Однокласну трирічну школу в Карабутовому відкрито лише 1891 року8. В ній навчалося 60—70 дітей, а закінчували останній клас 7—12. З усіма класами працював один учитель. Більшість дітей лишалась поза школою. У доповідній записці Конотопській земській управі повідомлялося, що в селі дітей 9-річного віку на 1 жовтня 1905 року налічувалося 43, але в школу ніхто з дітей не пішов9. Тільки в 1912 році почалося спорудження приміщення для земської початкової школи, яка відкрилася в січні 1914 року.
В селі був один ветеринар. Про здоров’я ж людей ніхто не дбав. 9 грудня 1903 року сход жителів Карабутівської волості просив земську управу відкрити медамбулаторію. Незважаючи на численні просьби і скарги жителів на відсутність медичного обслуговування в селі10, жодного медичного закладу до 1917 року тут не було відкрито.
1 Записки Черниговского губернского статистического комитета, кн. 2, вып. З—4. Чернигов, 1868, стор. 222.
2 А. Лазаревский. Описание старой Малороссии, т. 3. К., 1902, стор. 269, 292.
3 Воссоединение Украины с Россией, т. З, стор. 506, 507, 536.
4 Записки Черниговского губернского статистического комитета, кн. 2, вып. З—4, стор. 221.
5 Сумський облдержархів, ф. 582, оп. 1, спр. 79, арк. 1, 2, 26.
6 Крестьянское движение в России в 1850—1856 гг. Сборник документов. М., 1962, стор. 467—471.
7 Чернігівський облдержархів, ф. 143, оп. 1, спр. 588, арк. 6.
8 Сумський облдержархів, ф. 196, оп. І, спр. 412, арк. 10.
9 Там же, ф. 1, оп. 1, спр. 263, арк. 43.
10 Там же, ф. 1, оп. 1, спр. 116, арк. 1, 7.
Населені пункти Сумської області : Білопілля ( Ворожба , Жовтневе ) • Буринь • Велика Писарівка ( Кириківка ) • Глухів ( Червоне , Шалигине ) • Конотоп ( Дубов’язівка , Карабутове ) • Краснопілля ( Миропілля ) • Кролевець ( Дубовичі , Камінь ) • Лебедин ( Межиріч ) • Липова Долина • Недригайлів ( Терни ) • Охтирка ( Чупахівка ) • Путивль ( Нова Слобода ) • Ромни ( Глинськ , Сміле ) • Середина-Буда ( Зноб-Новгородське ) • Суми ( Хотінь , Юнаківка ) • Тростянець ( Боромля ) • Шостка ( Вороніж , Коротченкове ) • Ямпіль ( Свеса )