Жашків

      Місто, центр міської Ради і однойменного району. Розташованний у північно-західній частині області на річці Торчі, за 154 км від Києва і 251 км від Черкас. Залізнична станція. Через місто проходить автомагістраль Київ—Одеса.
     Поблизу міста виявлено залишки поселення черняхівської культури.
     Вперше Жашків згадується в документах на початку XVII ст. У той час він належав до тетіївських володінь князів Острозьких.
     Жителі Жашкова брали участь у визвольній війні українського народу 1648— 1654 рр. Після визволення від польсько-шляхетського гніту 1649 року Жашків увійшов до складу Уманського полку.
     В січні 1655 року під Охматовом (недалеко від Жашкова) сталася запекла битва українсько-російських і польсько-татарських військ. Два дні переслідували козацькі полки шляхетське військо, що відступало на П'ятигори, Тетіїв, Животів. У цій битві особливою хоробрістю вславився полковник І. Богун¹.
     Після тривалої боротьби Жашків за Андрусівським перемир'ям 1667 року лишився під владою шляхетської Польщі. Його жителі платили податок — подимне й млинове з 31 двору².
     За Прутським трактатом 1711 року значна частина жителів Жашкова, як і всього Правобережжя, переселилася на лівий берег Дніпра. До Жашкова почали повертатися пани і шляхта. Відновлювалися порядки, знищені під час визвольної боротьби, зростала панщина, посилювалося соціальне, національне і релігійне гноблення. Уніати захопили православну церкву.
     Жителі Жашкова не мирилися з таким становищем. У травні 1735 року гайсинський староста повідомляв великому коронному канцлеру, що в багатьох місцях, у т. ч. навколо Жашкова, почастішали напади селян на шляхетські садиби. Особливо широкого розмаху набрали дії гайдамацьких загонів у 1736—1737 рр. Після здобуття Таращі, Умані та інших міст у 1738 році повстанці оволоділи Жашковом³.
     У другій половині XVIII ст. Жашків поступово зростав. Якщо 1741 року тут було 20 дворів, а в 1750 —40, то 1783 року їх стало 120. В них жило 828 чоловік⁴.
     Після возз'єднання Правобережної України з Лівобережною у складі Росії господарями Жашкова залишилися польські магнати. З кінця XVIII століття він дуже часто переходив від одного до іншого феодала. Та від цього не поліпшувалося життя селян. Особливо важко їм доводилося працювати на гуральні. Робочий день тут тривав 12—14 годин. Восени 1835 року вона була спалена. У повідомленні з Жашківської економії відзначалося, що пожежа «сталася від підпалу ким-небудь з тамтешніх селян, які, очевидно, не хотіли відробляти панщини, належної до того заводу»⁵.
     1840 року Жашків віднесено до розряду містечок⁶. З 1866 року він стає центром Жашківської волості Таращанського повіту. Після смерті магната І. Тарновецького в 1852 році Жашків було розділено на дві частини між його сестрами⁷. Цей поділ закріпився на довгі роки.
     У 1860 році в Жашкові збудовано цукровий завод, обладнаний 6 пресами і паровим котлом. Виробництво цукру становило 27,3 тис. пудів на рік. На підприємстві працювало 350 робітників, у т. ч. 260 вільнонайманих. Жили вони у важких умовах. У казармі довжиною 9 і шириною 5,2 сажня містилося 84 робітники⁸.
     Не поліпшила економічного становища трудящих і реформа 1861 року. Селянам недодали значної частини й тих земель, що були закріплені за ними інвентарними правилами 1847—1848 рр. Внаслідок застосування грабіжницької системи викупу селянам доводилося сплатити казні за землю суму, що перевищувала її ринкову вартість на 26,4 проц.⁹. До того ж селянам дісталися гірші землі. Реформа узаконювала також подвірно-ділянкову систему землекористування і поділ селян на розряди: городників, піших і тяглових. У першій частині містечка було 102 селянські двори (15 городників і 87 піших). Вони мали викупити 629 десятин землі. На кожний піший двір припадало понад 6 десятин. Друга частина містечка налічувала 124 селянські двори (19 городників і 105 піших). Уставною грамотою їм відводилося під викуп 697 десятин землі — по 6 десятин 87 сажнів на піший двір. За це селяни Жашкова повинні були сплачувати протягом 49 років по 3078 крб. викупних щорічно. Реформа викликала в жашківців глибоке обурення. Адже, крім високих викупних платежів, їм недодали 759 десятин польової землі. Тих, хто відмовлялися підписати уставну грамоту, змушувало до цього силою. Коли ж і нагаї не допомагали, документи підписував місцевий священик, вдаючи, ніби робить послугу неписьменним. Таращанський мировий з'їзд, розглядаючи скарги жашківської громади, мусив визнати, що ці документи виявилися, по суті, підробленими¹⁰. Малоземельні селянські господарства змушені були орендувати орні землі на кабальних умовах.
     Скасування кріпацтва сприяло розвиткові капіталістичного виробництва. У 1865 році в Жашкові, крім цукрового заводу, діяли виноробня і пивоварня, збільшилася кількість млинів. Економічне становище робітників на цих підприємствах було надзвичайно тяжким. На цукровому заводі робочий день тривав 12 годин. За цю каторжну працю чоловіки одержували 15—30 коп., а жінки — 5—7 коп. Широко використовувалася дитяча праця. 1880 року на заводі трудилося 60 хлопчиків молодше 15 років. Виснажлива праця, жахливі побутові умови призводили до захворювань. Так, у 1866 році 83 робітники захворіли на катар легень та шлункові хвороби. Кілька з них померло. Тоді, як трударі ледве животіли, підприємці клали до своїх кишень великі прибутки.
     Робочі руки здешевлювались і за рахунок припливу сюди робітників з інших губерній. У кінці минулого сторіччя на Жашківському цукрозаводі працювало 100 чоловік з Чернігівської губернії. Чумаки з Поділля доставляли на завод вапно, а звідси вивозили цукор¹¹. У дореволюційний час на заводі налічувалося 896 робітників¹², майже в два рази більше, ніж на початку сторіччя. І хоч були встановлені нові парові машини, праця, як і раніше, лишалася тяжкою і виснажливою.
     Жашків розвивався і як осередок ремесла й торгівлі. В 1873 році тут було 28 ремісників, 24 крамниці, відбулося 52 ярмарки й базари¹³. Торгували хлібом, вовною, салом, худобою, полотном. Місцевий ярмарок славився кіньми, яких сюди приводили з багатьох губерній країни.
     На початку 1900 року в Жашкові було 726 дворів і 5,5 тис. жителів. Це вдвоє більше, ніж у 1873 році. Населення в основному займалося землеробством і торгівлею. З 3468 десятин всієї землі 1673 належало двом поміщикам, 1708 — селянам, решта — церкві. Багато жителів містечка працювали на цукровому заводі, кількох маслоробнях, двох водяних та чотирьох вітряних млинах¹⁴.
     Запровадження столипінської реформи прискорило і поглибило розшарування селян. В 1908—1909 рр. в Жашківській волості 30 хутірських господарств володіли 30—40 дес. кожне, тоді як 41 сім'я в Жашкові зовсім не мала землі. За переписом 1912 року, коні були лише в 34, велика рогата худоба в 50 господарствах містечка¹⁵.
     Медичне обслуговування населення здійснювали лікар і фельдшер. При цукрозаводі діяла лікарня на 10 ліжок; працювала аптека¹⁶.
     Майже нічого не робив царський уряд для розширення в містечку освітніх закладів. 85 проц. населення було неписьменним. У народному училищі, відкритому 1862 року, в 1867 році навчалося 36 учнів. І це тоді, коли дітей віком від 8 до 15 років налічувалося 252. На навчальні посібники держава виділяла на рік 5 крб.¹⁷. З 1912 року почалися заняття в однокласній школі та двокласному сільському училищі. Бібліотека мала 616 книг, з них українською мовою були лише 53.

1   І.П.Крип'якевич. Богдан Хмельницький, стор. 494—495.
2   Архив Юго-Западной России, ч. 7, т. 2, стор. 542.
3   О.П.Лола. Гайдамацький рух на Україні 20—60 рр. XVIII ст., стор. 55;К.Гуслистий. Коліївщина, стор. 17.
4   «Український історичний журнал», 1965, № 6, стор. 108.
5   І.О.Гуржій. Боротьба селян і робітників України проти феодально-кріпосницького гніту (з 80-х років XVIII ст. до 1861 р.), 1958, стор. 162.
6   Городские поселения в Российской империи, т. 2, стор. 484.
7   Л.Похилевич. Сказания о населенных местностях Киевской губернии, 1864, стор. 465.
8   Отмена крепостного права на Украине. Сборник документов и материалов, 1961, стор. 50 ;О.А.Парасунько. Положение и борьба рабочего класса Украины (60—90-е годы XIX в.), стор. 170.
9   Д.П.Пойда. Крестьянское движение на Правобережной Украине в пореформенный период (1866—1900 гг.), стор. 39.
10 Київський облдержархів, ф. 4, оп. 99, спр. 1947, арк. 2, 7, 27, 28, 34; спр. 1972, арк. 1, 9.
11 Список населенных мест Киевской губернии, стор. 1417—1419; ї.С.Слабеєв. З історії первісного нагромадження капіталу на Україні, стор. 129.
12 Журн. «Исторический архив», 1960, № 1, стор. 111.
13 Календарь Юго-Западного края на 1873 год, стор. 411.
14 Список населенных мест Киевской губернии, стор. 1417—1419.
15 Хуторские хозяйства Киевской губернии в 2-хт., т. 2, 1911, стор. 59, 91; Итоги переписи скота у сельского крестьянского населения Киевской губернии в 1912 году, стор. 419.
16 ЦДІА УРСР у Києві, ф. 442, оп. 38, спр. 26, арк. 10.
17 Київський облдержархів, ф. 374, oп. 1, сир. 1489, арк. 58.

Населені пункти Черкаської області : Ватутіне • Городище • Жашків • Звенигородка ( Моринці ) • Золотоноша ( Гельмязів , Піщане ) • Кам'янка • Канів ( Прохорівка ) • Катеринопіль ( Мокра Калигірка ) • Корсунь-Шевченківський ( Стеблів ) • Маньківка ( Буки ) •  Монастирище ( Цибулів ) • Сміла ( Макіївка , Ротмистрівка ) • Тальне ( Вишнопіль ) • Умань ( Бабанка ) • Христинівка • Черкаси • Чигирин • Шпола