Бабанка

     Cелище міського типу Уманського району Черкаської області. Розташована на обох берегах річки Ревухи, притоки Ятрані (басейн Південного Бугу), на автотрасі Умань—Кіровоград, за 25км на схід від районного центру та залізничної станції Умань.
     Про заселення в глибоку давнину території сучасної Бабанки свідчать знахідки крем'яних виробів доби пізнього палеоліту¹. Археологічними розвідками тут виявлено залишки поселень трипільської культури, доби пізньої бронзи та 9 поселень черняхівської культури.
     Незважаючи на давнє заселення території, час виникнення Бабанки невідомий, оскільки на протязі віків людські поселення тут не раз руйнувалися до тла. Певні відомості про село є в документах XVII ст. У списку населених пунктів Уманщини, які 1726 року перейшли від магнатів Калиновських до Потоцького, Бабанка значиться одним із найбільших. Назва села походить від річки Бабанки (нині — Ревуха)².
     1768 року тут налічувалися 193 кріпацькі господарства (1158 чоловік). В січні наступного року село зазнало руйнівного нападу кримської орди, а в 1770—1771 рр. багато жителів вимерло від епідемії чуми. Тому 1783 року в Бабанці було лише 140 господарств (984 чоловіки)³.
     Протягом майже всього XVIII ст. селяни сплачували феодальну ренту грішми. Щоб дістати гроші для розплати з магнатом, їм доводилося за безцінь збувати продукти свого господарства і жити впроголодь. Нестерпним ставало життя на селі, коли його магнат здавав в оренду. Посесор, діставши здебільшого село на три роки, намагався за цей час витиснути з бабанців якнайбільше прибутку.
     Тяжке життя змушувало селян ставати на боротьбу проти гнобителів, зокрема, гуртуватися в загони народних месників-гайдамаків. Близько 1757 року вони напали на бабанського посесора Гоголя і забрали награбоване ним добро на суму 8312 злотих⁴. У 1768 році бабанські селяни взяли участь у народно-визвольному русі проти феодально-кріпосницького ладу і національно-релігійного гніту польської шляхти. Житель села С. Паламарчук закінчив своє страдницьке життя в Кодні: 13 липня 1769 року кат відрубав йому голову⁵.
     1793 року Правобережна Україна возз'єдналася з Росією. Однак селяни залишилися кріпаками того самого магната С.Щ. Потоцького. З 1783 року в селі існував графський фільварок, де селяни відробляли панщину. 1796 року тут діяла гуральня, на якій працювало 15 робітників-кріпаків⁶.
     На початку XIX ст. зростав вивіз хліба та інших сільськогосподарських продуктів за кордон через новозбудовані чорноморські порти. Коли 1806 року Бабанку з сусідніми селами було передано в трирічну посесію, контрактом передбачалася панщина в літні місяці (від 11 квітня до 30 жовтня) по два дні, а в решті місяців — по одному дню. Але цим не обмежувалась експлуатація. Кріпаків примушували сплачувати чинш і виконувати різні повинності: шарварки, заорки, оборки, зажинки, обжинки, подорожчизни, сторожівщину, нарубати й навозити дров до гуральні тощо. Нащадки С.Щ. Потоцького (після його смерті в 1805 році) всякими способами збільшували панщину.
     1832 року село разом з іншими маєтками було конфісковане царським урядом у зв'язку з участю його власника О. Потоцького в повстанні 1830—1831 рр. Бабанка стала центром округу державних маєтків⁷.
     У 1836 році 712 кріпацьких душ Бабанки перейшло у відання військового міністерства, 1838 року село передано до складу військового поселення Київської і Подільської губерній, штаб якого розташовувався в Умані. 1842 року адміністрація військового поселення провела укрупнення населених пунктів, жителів с. Свинарки переселила до Бабанки⁸. Село було переплановано, створено нові прямі вулиці, які назвали лініями; старі житлові будинки зруйнували й побудували нові вподовж ліній.
     Військовим поселенцям жилося важко. Для них існував суворий режим, який до дрібниць регламентував все життя; на роботу доводилося ходити за військовими сигналами. Крім своїх 2450 десятин землі, поселенці повинні були обробляти й збирати урожай з 927 десятин орної землі та 489 десятин сінокосу для кавалерійської частини, розташованої в селі, а також виконувати інші повинності. Військові поселення не виправдали сподівань уряду, не стали політичною опорою царизму. Жорстока експлуатація, дикі знущання кріпосників-офіцерів викликали серед поселенців численні повстання. У зв'язку з посиленням селянського руху в умовах кризи кріпосницького ладу царський уряд змушений був з 1858 року ліквідувати ці поселення, а селян перевести на становище державних. Бабанка стала центром волості. Через чотири роки колишні жителі Свинарки переселилися на свої старі садиби, утворивши окреме село. За Всеросійським переписом селян, проведеним 7 жовтня 1858 року, в Бабанці налічувалося 927 чоловіків і 920 жінок⁹.
     Медичне обслуговування поселенців було незадовільним. Для лікування хворих усієї волості в селі створено приймальну палату, де працював один фельдшер. Але через півтора десятка років і вона припинила своє існування¹⁰.
     За часів військового поселення в Бабанці існувала школа кантоністів, де навчалися військової муштри і початкової грамоти 750 підлітків. Цю школу тоді називали «палочною академією»¹¹. Вона ніякого сліду в культурному розвитку села не залишила. Після ліквідації військового поселення в 1859 році відкрито Бабанську волосну початкову школу, розраховану на 20 хлопчиків. Містилася вона в жалюгідному приміщенні, дітей навчав священик¹².
     В пореформений період у Бабанці земля знаходилася в общинному користуванні і періодично перерозподілялася за кількістю душ. Проте розвиток капіталістичних відносин у Росії зумовив наростання класової диференціації серед селян. Поступово виділялася заможна верхівка, яка багатіла за рахунок зубожіння значної частини селянських господарств.
     1900 року в селі налічувалося 305 селянських господарств і 3266 жителів. Проти 1858 року населення зросло більше як у 2,5 раза. Значна частина бідноти в пошуках засобів до існування змушена була найматися на сезонні роботи в навколишніх поміщицьких економіях. Здебільшого біднота йшла працювати на Херсонщину¹³.
     Великим тягарем для селян стала російсько-японська війна 1904—1905 рр. Багато бабанців мобілізували на фронт, окремі жителі служили на кораблях Чорноморського флоту.
     Селяни не були байдужими до політичного життя країни. Вони бойкотували чорносотенний «Союз руського народу», відділення якого було в Бабанці. Селяни розуміли, що поліпшити своє тяжке становище можна тільки в боротьбі з поміщиками та капіталістами. Особливо гострого характеру набула боротьба в роки столипінської аграрної реформи, якою царизм мав на меті запобігти нову революцію, створивши в особі куркульства міцну соціальну опору на селі. В 1909 році бабанські куркулі і частина середняків за пропозицією Уманської повітової землеустрійної комісії зажадали вийти з общини на відрубне господарювання. До села прибули землеміри, які виготовили плани відрубів і чекали закінчення жнив, щоб здійснити їх. Однак більша частина селян, що складалася з маломіцних середняків і бідноти виступила проти скасування общинного землеволодіння. На чолі селян-общинників виступили бідняки. Щоб не допустити землемірів відводити відруби, вони намовили селян зразу ж після жнив виорати свої поля і засіяти їх. Село поділилося на два ворожих табори, між якими доходило до сутичок. Коли сільський староста — запеклий ворог громади, посадив двох бідняків у холодну, тієї ж ночі общинники визволили їх. Суперечності між біднотою і багатіями загострювалися. Тоді поліція, яка часто появлялася в селі, знову заарештувала їх. Лише після цього було нарізано відруби.
     З ліквідацією общини процес розшарування серед селян прискорився. Становище бідноти гіршало з кожним роком. їх землю за безцінь скуповували багатії. 1912 року з 802 господарств 40 — зовсім не мали землі, 381 господарство, що становило 47,5 проц. загальної їх кількості, володіло 867 десятинами (28,5 проц.), а в руках 32 — було 410 десятин (13,6 проц.)¹⁴. Крім куркулів, землю селян ще з кінця XIX ст. скуповував якийсь Рубінштейн. Через кілька років він став власником 660 десятин орної землі й лісу, утворивши ферму під назвою «Товста Дубина».
     У дореволюційний час селяни Бабанки могли дістати медичну допомогу лише в повітовій земській лікарні або в дільничній лікарні, що містилася за 10 км у населеному пункті Дубовій.
     На початку XX ст. в селі існувала тільки однокласна церковнопарафіяльна школа з 3-річним строком навчання і одним учителем. Понад 87 проц. жителів були неписьменними. Мало що змінилося на краще в освіті і в наступні роки. 1908 року в Бабанці, як волосному центрі, збудували приміщення для т. зв. двокласної народної школи з п'ятирічним строком навчання. Але в 1912 році з 399 дітей віком 8— 11 років у двох школах навчалося лише 292. Отже, понад 25 проц. дітей залишилися поза школою¹⁵.

1   Материалы и исследования по археологии СССР, № 81, 1960, стор. 131.
2   ЦДІА УРСР у Києві, ф. 49, oп. 1, спр. 2956, арк. 9—10; ф. 484, оп. 6, спр. 146, арк. 3.
3   «Український історичний журнал», 1965, № 6, стор. 110; ЦДІА УРСР у Києві, ф. 49, оп. 1, спр. 2301, арк. 9, 13.
4   Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст., стор. 255; журн. «Киевская старина», 1885, № 10. стор. 291—293.
5   Коденська книга судових справ, стор. 385.
6   ЦДІА УРСР у Києві, ф. 49, оп. 1, спр. 1838, арк. 4; спр. 2077, арк. 4.
7   ЦДІА УРСР у Києві, ф. 445, oп. 1, спр. 1, арк. 193; спр. 2, арк. 340.
8   Там же, спр. 1, арк. 230—231.
9   Там же, спр. 211, арк. 19—20, 660, 664—665.
10 Уманський краєзнавчий музей, фонди, інв. № 5429, арк. 2.
11 Журн. «Исторический вестник», 1898, № 10, стор. 153—172.
12 Уманський краєзнавчий музей, фонди, інв. № 5429, арк. 215.
13 Список населенных мест Киевской губернии, стор. 1557.
14 Итоги переписи скота у сельского крестьянского населения Киевской губернии в 1912 году, стор. 452.
15 Список населенных мест Киевской губернии, стор. 1558; О введении всеобщего обучения в Уманском уезде, стор. 60—61.

Населені пункти Черкаської області : Ватутіне • Городище • Жашків • Звенигородка ( Моринці ) • Золотоноша ( Гельмязів , Піщане ) • Кам'янка • Канів ( Прохорівка ) • Катеринопіль ( Мокра Калигірка ) • Корсунь-Шевченківський ( Стеблів ) • Маньківка ( Буки ) •  Монастирище ( Цибулів ) • Сміла ( Макіївка , Ротмистрівка ) • Тальне ( Вишнопіль ) • Умань ( Бабанка ) • Христинівка • Черкаси • Чигирин • Шпола