Тальне

     Місто, районний центр Черкаської області, розташоване на обох берегах річки Гірського Тікичу та його притоки Тальянки, за 141 км на південний захід від обласного центру.
     На території міста і його околиць виявлено залишки 2 поселень трипільської культури, 3 — доби бронзи та 3 — черняхівської культури¹.
     Перші згадки про Тальне, яке виникло на перехресті численних шляхів, що йшли з Сміли, Черкас, Канева, Богуслава на південний захід — до Умані, Бара, Брацлава, Хотина, належать до XVII століття.
     1609 року повновладним господарем Уманщини, в т. ч. й Тального, став магнат В.О. Калиновський. Під час визвольної війни 1648—1654 рр. тальнівці взялися за зброю². Козаки містечка з 1649 року входили до Романівської сотні Уманського полку. За Андрусівським перемир'ям 1667 року Тальне залишилося під владою шляхетської Польщі. В документах XVII ст. воно іменується містом. Протягом тривалого часу Тальне переходило від одного феодала до іншого, з 1725 року належало магнату Ф. Потоцькому³.
     Зростання соціально-економічного і національно-релігійного гніту піднімало народні маси на боротьбу. У травні 1738 року гайдамаки вчинили нанад на Тальне. В 1750 році до гайдамацького загону приєдналися місцеві жителі О. Малий і 6 його товаришів. Селяни Тального також брали участь у народно-визвольному антифеодальному повстанні 1768 року. Відомо, що один з них Г. Яценко 1770 року страчений у містечку Кодні на Житомирщині⁴.
     Після возз'єдйання Правобережної України з Лівобережною в складі Росії Тальне 1797 року ввійшло до новоутвореного Уманського повіту Київської губернії і залишалося власністю Потоцьких. З 1823 року місто разом з іншими селами Тальнівського маєтку перейшло до графів Наришкіних. Становище селян було тяжким. Вони відбували панщину та інші повинності. Панській сваволі не було меж. У квітні 1826 року тальнівці підтримали селянський виступ сіл Мошурова, Романівни та Іваньків і відмовилися працювати на панських полях. У березні 1842 року головний управитель маєтку графа Бредіхін наказав покарати різками Ф. Карпенка тільки за те, що той продав, не спитавшись пана, подарованого йому вола. Невдовзі Ф. Карпенко від цих побоїв помер⁵.
     Підневільне життя селян не стало легшим і після видання царським урядом інвентарних правил 1847—1848 рр. Навпаки, скориставшись з них, пан відрізав на свою користь частину селянських земель. 1854 року новий власник граф. П. Шувалов почав переводити кріпаків на грошовий чинш. Відтепер селянам треба було їздити до Миколаєва, Одеси, Херсона, щоб реалізувати частину свого врожаю для сплати чиншу, а взимку шукати випадкових заробітків на гуральнях, цукроварнях, лісопильнях. Матеріальне становище селян нерідко ускладнювалось і від засух, градобоїв, саранчі. Так, 2 вересня 1860 року тільки протягом доби саранча знищила 190 десятин посівів⁶.
     У Тальному в 40-х роках XIX ст. з промислових підприємств діяла лише паперова фабрика, що в 1845 році випускала продукції на 25 тис. крб. На місці колишньої «папірні» 1849 року граф П. Шувалов поставив цукровий завод. Для його потреб 1853 року вступила в дію цегельня, на якій 16 робітників за сезон випалювали 450 тис. штук цегли⁷. Згодом у містечку було збудовано пивоварний завод, 2 водяні млини; засновано кінний завод, де розводили англійську і арабську породи коней; працювало 11 кузень. Крім землеробства, набуло розвитку ткацтво. Взимку селяни-хлібороби підробляли на візникуванні, доставляючи пшеницю до південних портів України — Херсона, Миколаєва, Одеси. Серед трудового люду Тального значний процент становили дрібні ремісники-кустарі: кравці, шевці, муляри, маляри, художники. Частина населення займалася торгівлею. У містечку були невелика лікарня і аптека⁸.
     На час реформи 1861 року за Тальним числилося 7585 десятин землі. З них графу П. Шувалову належало 5508, церкві — 64, а 9312 жителям — лише 2013 десятин землі⁹. Злидні, гнали бідноту на заробітки в херсонські степи, примушували переселятися до Сибіру і на Далекий Схід або ж поповнювати ряди робітників цукрового заводу, що з року в рік збільшував свою потужність. Так, у 1898 році він виробив 250 207 пудів цукру. Якщо 1885 року на заводі працювало 270 робітників, то 1890-го їх число подвоїлося¹⁰.
     Розвиток цукрової промисловості на Україні дав поштовх прокладанню залізниць. 1891 року вступила в дію залізнична лінія Христинівка—Цвіткове, що пролягла неподалік Тального. Відтепер тальнівська пшениця транспортувалася до Одеси, Миколаєва, Риги, Ревеля, Лібави, Нарви, Кенігсберга.
     Про розвиток освіти в Тальному говорять такі дані. На початку 60-х років XIX ст. тут працювала парафіяльна школа, 1878 року — двокласне міністерське початкове училище, в якому 1899 року навчалося 196 хлопчиків і 46 дівчаток, але повний курс навчання скінчили лише 13 хлопчиків і 2 дівчинки. Інші діти ранньою весною залишали школу і нарівні з дорослими працювали в полі. Крім того, не кожна сім'я могла щороку платити по 3 крб. за навчання¹¹. 1 липня 1908 року за настійними вимогами населення відкрився перший клас чотирикласного міністерського міського училища, до якого прийняли 50 учнів із заможних родин¹². 1912 року вже працювали 4 класи, в них здобували освіту 137 учнів. І все ж близько половини дітей віком від 8 до 11 років лишалася поза школою.

1   Інститут археології АН УРСР. Науковий архів, ф. 3368, 1962/18, стор. 35—40. Звіти Г. Ю. Храбана за розвідки 1963—1964 рр., стор. 29—33, 163.
2   Архив Юго-Западной России, ч. 8, т. 1, 1893, стор. 184—210; Реестра всего войска Запорожского после Зборовского договора с королем Яном Казимиром, составленные 1649 г., стор. 151.
3   Архив Юго-Западной России, ч. 7, т. 2, стор. 563.
4   Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст., стор. 199; Коденська книга судових справ, стор. 4.
5   I.О.Гуржій. Боротьба селян і робітників України проти феодально-кріпосницького гніту, стор. 110—111.
6   ЦД1А УРСР у Києві, ф. 442, он. 36, спр. 840, арк. 43-44.
7   О.О.Нестеренко. Розвиток промисловості на Україні, ч. 1, стор. 443; Київський облдержархів, ф. 804, on. 1, сир. 1986, арк. 3—4, 36, 41.
8   Газ. «Киевские губернские ведомости», 28 вересня і 5 жовтня 1857 р.
9   Список населенных мест Киевской губернии, стор. 1648—1649.
10 О.О.Нестеренко. Розвиток промисловості на Україні, ч. 2, стор. 118, 120—121; ЦД1А УРСР у Києві, ф. 442, оп. 628, сир. 491, арк. 9.
11 Памятная книжка Киевского учебного округа, ч. 1, 1899, стор. 181—182.
12 Памятная книжка Киевского учебного округа на 1909/10 год, 1909, стор. 414—415.

Населені пункти Черкаської області : Ватутіне • Городище • Жашків • Звенигородка ( Моринці ) • Золотоноша ( Гельмязів , Піщане ) • Кам'янка • Канів ( Прохорівка ) • Катеринопіль ( Мокра Калигірка ) • Корсунь-Шевченківський ( Стеблів ) • Маньківка ( Буки ) •  Монастирище ( Цибулів ) • Сміла ( Макіївка , Ротмистрівка ) • Тальне ( Вишнопіль ) • Умань ( Бабанка ) • Христинівка • Черкаси • Чигирин • Шпола